26 серпня 2025 рокуСправа № 280/1633/23 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянув в порядку письмового провадженні заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/1633/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Мастюгіна Євгенія Дмитровича ( АДРЕСА_2 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2023 у справі №280/1633/23, яке набрало законної сили 04.04.2024, позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивачка), в особі представника - адвоката Мастюгіна Євгенія Дмитровича, до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задоволені частково:
визнані протиправними та скасовані рішення комісії при відповідачі 1 №17 від 21.06.2022, від 09.11.2022 №38 про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи;
визнане протиправним та скасовані рішення відповідача 2 від 16.02.2023 №262440016491 про відмову у призначенні пенсії;
зобов'язано відповідача 2 зарахувавши до страхового стажу позивачки періоди її навчання з 01.09.1985 по 09.07.1986, з 30.08.2000 по 26.06.2001 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 05.01.2023, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Крім того, стягнуто на користь позивачки сплачену суму судового збору в розмірі 858 гривень 88 копійок за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.
У зв'язку з відсутністю заяви позивачки виконавчі листи у справі не видавались, відповідно виконавче провадження - відсутнє.
26.08.2025 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивачки про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного судового рішення. В обґрунтування заяви висловлює незгоду з прийнятим відповідачем 2 на виконання зазначеного судового рішення рішенням від 02.05.2024 №262440016491 про відмову в призначенні пенсії.
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України»(Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі “Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Згідно із частинами 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав осіб.
Положеннями ст. 381-1 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Заяву подано представником позивачки в порядку ст. 382 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 382-1 КАС України передбачено, що суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої ч. 5 ст. 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Отже, наведені процесуальні норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Суд зазначає, що заява не містить будь-яких доказів невиконання відповідачем судового рішення, а так само даних щодо пред'явлення позивачем до примусового виконання виконавчого листа, виданого у даній справі.
Навпаки, зі змісту заяви та доданих до неї документів вбачається, що відповідачем на виконання судового рішення повторно розглянута заява позивачки про призначення пенсії від 05.01.2023 й зараховано до страхового стажу позивачки періоди її навчання з 01.09.1985 по 09.07.1986, з 30.08.2000 по 26.06.2001.
З наведеного вбачається не доведення заявником належними доказами невиконання судового рішення в справі № 280/1633/23, так само як і не доведення, що невиконання судового рішення відбувається внаслідок протиправної бездіяльності боржника.
В абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі “Шмалько проти України», заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, а відтак, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Із наведених заявником обставин суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки судом наразі не встановлено обставин, які б свідчили про недобросовісність дій відповідача під час виконання рішення суду, його умисне невиконання або ухилення від його виконання.
З огляду на вище вказане суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №280/1633/23.
Разом з тим, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тобто, якщо позивачка вважає, що рішення відповідача, прийняте в процесі виконання рішення суду є протиправним, вона має право звернутися до суду з відповідною заявою в порядку ст. 383 КАС України (з додержанням вимог цієї статті), а не в порядку ст. 382 цього кодексу.
Керуючись ст. 381 - 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/1633/23.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. ст. 292-297 КАС України.
Суддя Р.В. Кисіль