26 серпня 2025 року м. Житомир Справа № 240/13457/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про контроль виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду в порядку ст. 382 КАС України із заявою (вх. від 20.08.2025), в якій просить зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду, вказуючи, що судове рішення не виконується - з 01.01.2025 відповідачем безпідставно припинена виплата підвищення до пенсії.
В обґрунтування заяви вказує, що:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 24.07.2025 відмовило йому в поновленні виплати підвищення до пенсії, посилаючись на ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та постанову КМУ від 27.12.2024 № 1524;
- позивач у період з 13.09.2016 до 11.10.2016 проживав в с. Велика Фосня Коростенського району Житомирської області та працював, що підтверджується послужним списком, в Народицькому відділенні поліції Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області (смт. Народичі відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення).
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало заперечення (вх. від 20.08.2025), в яких зазначає, що на виконання рішення суду позивачу нараховано, але не виплачено коштів за період з 01.01.2021 по 30.11.2024 в розмірі 55748,42 грн, інформацію про що надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету підсистеми "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ до яких, крім іншого на заяву, в яких вказало, що з 01.01.2025 припинена виплата позивачу підвищення (доплати) до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII відповідно до вимог ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2021 у справі № 240/13457/21, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 01.01.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до заяви позивача, він необхідність зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду пов'язує з тим, що з 01.01.2025 року відповідач не здійснює йому нарахування та виплату підвищення (доплати) до пенсії та листом від 24.07.2025 відмовив у поновленні виплати вказаного підвищення.
Суд звертає увагу, що ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 року були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати).
Так, в ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" зазначено:
"Установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею."
Тобто законодавець встановив, що у 2025 році доплата у розмірі 2361 грн не встановлюється особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно наданої відповідачем інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, та наданого позивачем витягу з реєстру територіальної громади, в Єдиному державному демографічному реєстрі відсутня інформація про постійне проживання в зоні гарантованого добровільного відселення чи в зоні безумовного (обов'язкового) відселення в період з 14.09.2016 по 10.10.2016, тобто інформація, що позивач не змінив після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернувся на постійне місце проживання до цих зон, що не дозволяє відповідачу здійснювати щомісячну виплату позивачу доплати у 2025 році.
До інформації , яка зазначена в послужному списку позивача, доданому ним до заяви, на яку посилається позивач, як на підтвердження того, що він в період з 13.09.2016 до 11.10.2016 працював (проходив службу) в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, суд ставиться критично, та зауважує, що згідно послужного списку, позивач в період з 21.05.2001 по 19.10.2021 проходив службу (навчання) на посаді курсанта службу в Житомирському училищі професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Житомирській області, яке розташовано в місті Житомирі, тобто не в зоні безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення.
Отже, відповідно до послужного списку позивач змінив після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернувся на постійне місце проживання до цих зон, що не дозволяє відповідачу здійснювати щомісячну виплату позивачу доплати після 01.01.2025.
Враховуючи те, що відповідач після набрання рішенням законної сили вчиняв дії по його виконанню, а з 01.01.2025 статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", приписи якої є обов'язковими для виконання і відповідачем, були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати), суд не вбачає підстав встановлювати строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 382, 382-1 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Семенюк