26 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/15130/25
категорія 111031101
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Мельниченко В.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Мельников В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0081212-2411-0626-UA18060130000061781 від 02.05.2025 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 6056,30 грн.
Ухвалою суду від 07.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито адміністративне провадження у справі і її призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 04.08.2025 року задоволено клопотання представника Відповідача та продовжено судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі і пояснила, що є власником нежитлового приміщення загальною площею 85,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Площа вказаного нерухомого майна, на думку Позивача, є меншою від 120 кв.м., а тому при сплаті такого податку повинна враховуватися пільга передбачена підпунктом 266.4.1 пункту 264.4 статті 264 Податкового кодексу України.
Разом з тим, Відповідач при визначенні податкових зобов'язань не врахував наявність такої пільги, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник Відповідача, Головного управління ДПС у Житомирській області (відокремленого підрозділу ДПС), в судовому засіданні проти позову заперечив і пояснив, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Позивач є власником вказаного нерухомого майна у вигляді нежитлового приміщення, яке в розумінні вимог ст.266 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При визначенні розміру оскаржуваних податкових зобов'язань Позивача за 2024 рік було враховано рішення Малинської міської ради Житомирської області від 12.07.2021 року №377 щодо встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Представник Відповідача вважає, що Позивач є власником нежитлової будівлі, а тому відсутні підстави для врахування пільг, передбачених підпунктом 266.4.1 пункту 264.4 статті 264 Податкового кодексу України., а тому податкове повідомлення-рішення винесено у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
Заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав оподаткування об'єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.
Безспірно, платниками такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач з 22.10.2019 року є власником нежитлового приміщення загальною площею 85,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказані обставини підтверджуються дослідженою судом копією Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 22.10.2019 року, згідно якої Позивач право власності на нежитлове приміщення загальною площею 85,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 набула за договором купівлі-продажу від 22.10.2019 року.
Судом встановлено та визнається сторонами, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0081212-2411-0626-UA18060130000061781 від 02.05.2025 року Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 6056,30 грн.
Сторони визнають право податкового органу на нарахування такого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Суть спору між сторонами по даній справі зведено виключно до наявності чи відсутності у Позивача права на застосування пільги, передбаченої підпунктом 266.4.1 пункту 264.4 статті 264 Податкового кодексу України, при визначенні розміру податкових зобов'язань з цього податку.
Суд погоджується із доводами Позивача, що надання податкової пільги шляхом податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; це одна із форм надання податкової пільги (підпункт "а" пункту 30.9 статті 30 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 30.2 цієї статті 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Безспірно, відповідно до вимог підпункту 266.4.1 пункту 264.4 статті 264 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Аналіз вказаних правових норм свідчить, що в розумінні вимог підпункту 266.4.1 пункту 264.4 статті 264 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується лише відносно квартири/квартир та житлового будинку/будинків.
Таким чином, пільга, встановлена підпунктом 266.4.1 пункту 264.4 статті 264 Податкового кодексу України, стосується не всіх власників будівель, а лише власником об'єктів житлової нерухомості.
Вказана правова норма не підлягає застосуванню відносно об'єктів нежитлової нерухомості.
Зазначене свідчить, що Позивачем в обґрунтування своїх доводів щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення безпідставно та помилково зроблено посилання на положення вимог підпункту 266.4.1 пункту 264.4 статті 264 Податкового кодексу України.
Суд частково погоджується з доводами Позивача щодо можливих пільг з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів нежитлової нерухомості.
Так, відповідно до вимог абзацу п'ятого підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на території індустріального парку та перебувають у власності учасників індустріального парку.
Разом з тим, жодних доказів та обґрунтувань того, що нежитлове приміщення загальною площею 85,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 розташоване на території індустріального парку та перебувають у власності Повивача як учасників індустріального парку суду не надано.
Зазначене свідчить, що нерухоме майно у вигляді нежитлове приміщення загальною площею 85,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належать Позивачу на праві власності, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а Відповідач при визначенні розміру такого податку правомірно застосував ставку оподаткування в розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати.
Інших доводів щодо підстав скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в позові не наведено.
Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволеною не підлягають.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат в даній справі відсутні.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя М.Ф. Нагірняк
26.08.25