26 серпня 2025 року м. Житомир справа № 279/873/25
категорія 102080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Коростенської міської ради, Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним рішення/дії про надання Витягу з реєстру територіальної громади (№2025/000941183 від 22.01.2025 року) та Довідки (№1324 від 22.01.2025 року) без урахування періоду з 1978 року по 31.03.1988 року та періоду з 01.02.1995 року по 01.10. 1998 року;
- зобов'язати відповідача надати мені довідку та витяг з реєстру територіальної громади м. Коростеня щодо мого місця реєстрації з повною інформацією за весь період з 1978 року до 2025 року.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач при формуванні довідки та витягу з реєстру територіальної громади не вказав повну інформацію за весь період з 1978 року до 2025 року.
Ухвалою від 31.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову.
Позивач відповіді на відзив не надав.
В судовому засіданні:
- позивач просила позов задовольнити в повному обсязі;
- відповідач явку свого представника не забезпечив;
- суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою від 08.08.2025 залучено Виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області до участі у справі №279/873/25, як другого відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримала витяг з реєстру територіальної громади від 22.01.2025 (а.с. 3), в якому зазначено, що вона в період з 31.03.1988 по 01.02.1995 проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; в період з 01.10.1997 по 16.06.1998 проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; в період з 22.01.2002 по 14.09.2011 проживала за адресою: АДРЕСА_2 ; в період з 14.09.2011 проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Вважаючи, що відповідач протиправно не врахував періоди проживання позивача з 1978 року по 31.03.1988 року та періоду з 01.02.1995 року по 01.10.1998 року в м. Коростень, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (надалі за текстом - Закон №1382-IV) відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до визначення, наведеного в статті 3 Закону №1382-IV, місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги
Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг регулює Закон України від 05.11.2021 №1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (надалі за текстом - Закон №1871-ІХ).
Згідно з пунктами 4, 7, 11, 12 частини першої статті 2 Закону №1871-ІХ декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи; реєстраційна дія - внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1871-ІХ декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:
1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;
2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;
3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.
Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону №1871-ІХ особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування). Порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої, шостої, дев'ятої статті 5 Закону №1871-ІХ громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні. Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності. У разі якщо особа, місце проживання (перебування) якої було задекларовано або зареєстровано, задекларувала або зареєструвала своє нове місце проживання (перебування), внесення змін до реєстру територіальної громади за попереднім місцем проживання (перебування) здійснюється без подання заяви такою особою на підставі повідомлення органу реєстрації, в якому особа задекларувала або зареєструвала своє нове місце проживання (перебування).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 "265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» затверджено, зокрема, Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (надалі за текстом - Порядок №265).
Згідно з пунктом 3 Порядку №265 декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
Згідно з пунктом 4 Порядку №265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку №265 реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) за адресою житла незалежно від форми власності. Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється в день отримання органом реєстрації документів.
Матеріалами справи (а.с. 6-7) підтверджено реєстрацію місця проживання позивача в період з 09.04.1982 по 31.03.1988 в АДРЕСА_4 , іншого відповідачем не доведено (а.с. 24-25).
Суд зазначає, що невиконання відповідачем, покладених на нього Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» обов'язків призводить до порушення прав позивача. Крім цього, це суттєво обмежує і здійснення інших соціальних, економічних та політичних прав позивача, які підлягають безумовному захисту.
Щодо періоду проживання позивача з 1978 по 08.04.1982, суд вважає за необхідне зазначити, що з доданої позивачем картки прописки (а.с. 5) вбачається, що позивач була зареєстрована в АДРЕСА_5 та була знята з реєстрації 09.04.1982, при цьому дати реєстрації за вказаної вище адресою поданий позивачем документ не містить, що виключає можливість задоволення позову в даній частині (щодо періоду з 1978 року по 08.04.1982), інших доказів не надано.
Щодо періоду з 01.02.1995 по 01.10.1998, то він не підтверджений та необґрунтований позивачем, а тому не підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що невиконання відповідачем, покладених на нього Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» обов'язків призводить до порушення прав позивача. Крім цього, це суттєво обмежує і здійснення інших соціальних, економічних та політичних прав позивача, які підлягають безумовному захисту.
Щодо зобов'язання відповідача надати довідку та витяг з реєстру територіальної громади м. Коростеня щодо мого місця реєстрації з повною інформацією, суд зазначає наступне.
Повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо реєстрації місця проживання за своєю правовою природою є дискреційними.
Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вирішуючи публічно-правовий спір у межах спірних правовідносин, адміністративний суд перевіряє оскаржуване рішення відповідача на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а у разі встановлення протиправності такого рішення, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов'язує відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм, що регулюють спірні правовідносини.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі №580/3690/23 дійшов висновку, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб'єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб'єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
Враховуючи предмет спору та обставини справи, суд приходить до висновку, що ефективним засобом захисту прав позивача у спірних правовідносинах, є зобов'язання відповідача видати довідку та витяг з реєстру територіальної громади м. Коростеня позивачу, в якій відобразити реєстрацію місця проживання позивача в період з 09.04.1982 по 31.03.1988 в АДРЕСА_4 .
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , номер НОМЕР_1 ) до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Коростенської міської ради (вул. Шевченка, 5, м. Коростень, Житомирська обл., 11501), Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (вул. Грушевського, будинок 22, м. Коростень, Житомирська обл, 11500, код 04053507) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Коростенської міської ради щодо не відображення в Витягу з реєстру територіальної громади реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в період з 09.04.1982 по 31.03.1988 в АДРЕСА_4 .
Зобов'язати Виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області видати ОСОБА_1 довідку та витяг з реєстру територіальної громади м. Коростеня, в якій, крім іншого, відобразити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в період з 09.04.1982 по 31.03.1988 в АДРЕСА_4 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк