26 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/2957/25
категорія 102020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Громадської організації "Проти придурків та ідіотів" про визнання протиправною відповіді, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі по тексту - ДСГП "Ліси України"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадської організації "Проти придурків та ідіотів", в якому просить суд:
- визнати протиправною відповідь ДСГП "Ліси України" на запит позивача від 27.01.2025 року за № 140 "27.01.25 ДПЛУ запит контракт Болоховець", яка викладена в листі № 687/19-2025 від 03.02.2025 року, протиправною;
- зобов'язати ДСГП "Ліси України" надати позивачу відповідь на його запит від 27.01.2025 року за № 140 "27.01.25 ДПЛУ запит контракт Болоховець".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з наміром здійснення громадського контролю за недопущенням розкрадання державного майна та контролю за його ефективним використанням звернувся до відповідача із запитом на інформацію "27.01.25 ДПЛУ запит контракт Болоховець", в якому на підставі і в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації", просив надати контракти з генеральним директором за 2023 - 2025 роки.
Як зазначає позивач, розглянувши його запит, відповідач повідомив, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом.
Позивач зауважує, що "Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію в державному спеціалізованому підприємстві "Ліси України", затверджене наказом підприємства від 13.04.2023 року № 878, та на яке зіслався відповідач відмовляючи у наданні контрактів, не може суперечити нормам частини 7 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
За твердженням позивача, відмова відповідача надати відомості, про які йдеться у запиті на інформацію та які за визначенням статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є публічною інформацією, що становить суспільний інтерес, порушує право позивача на доступ до публічної інформації, гарантоване статтею 3; пунктом 2 частини 1 статті 4; пунктом 6 частини 1 статті 14; частиною 2 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
На думку позивача, рішення про відмову у наданні інформації було прийняте відповідачем без дотримання вимог, встановлених частиною 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", та з порушенням статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача у відзиві на позов повідомила, що запитувана позивачем інформація містить конфіденційну інформацію про директора підприємства, який не надавав згоду на поширення інформації про нього як про фізичну особу. Вказує, що позивач не є особою, інтерес якої в одержанні інформації можна розглядати саме як суспільний інтерес. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
В ході судового розгляду справи позивач подав клопотання про долучення до справи листа Державного агентства лісових ресурсів України № 10-30/1063-25 від 21.02.2025 року, в якому зазначено, що контракти з генеральним директором ДСГП "Ліси України" за 2023, 2024 та 2025 рік в Держлісагенстві відсутні.
Суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи є оцінка дій відповідача щодо дотримання ним вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" під час розгляду запиту позивача. Відтак, відповідь Держлісагенства у даному спорі не впливає на таку оцінку.
У відповідності до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до частини 5 статті 250 КАС України.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2025 року позивач та Громадська організація "Проти придурків та ідіотів", керівником якої є позивач, звернулись до ДП "Ліси України" із запитом на інформацію, у якому просили надати контракти з генеральним директором на 2023, 2024, та 2025 роки.
Розглянувши вказаний запит, ДСГП "Ліси України" 03.02.2025 року надало відповідь за № 687/19-2025, у якій повідомило запитувача про те, що ДП "Ліси України" не є розпорядником такої інформації, оскільки контракт з директором ДП "Ліси України" укладає Державне агентство лісових ресурсів. Крім того, зазначило, що відомості про працівників підприємства в цілому та за професіями й посадами відповідно до "Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію в державному спеціалізованому господарському підприємстві "Ліси України" є інформацією з обмеженим доступом.
Вважаючи відповідь відповідача не вмотивованою, оскільки у відмові не застосовано "трискладового тесту", передбаченого частиною 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з статтею 5 Закону України від 02.10.1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI (далі Закон №2939-VІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктами 1, 6 статті 3 Закону № 2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Статтею 5 Закону № 2939-VІ визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Як передбачено статтею 12 Закону № 2939-VI, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VІ встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Статтею 14 Закону № 2939-VІ передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону № 2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як встановлено частиною 3 статті 22 Закону № 2939-VІ, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Стаття 23 Закону № 2939-VІ передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача (частина 2 статті 23 Закону № 2939-VІ).
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 3 статті 23 Закону №2939-VІ).
Згідно з вимогами частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом з доказів у справі встановлено, що позивач звернувся до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" із запитом щодо надання контрактів з генеральним директором на 2023, 2024 та 2025 роки.
Зміст наданої відповідачем відповіді свідчить про те, що відповідач не є розпорядником такої інформації.
Як вбачається з пункту 4.1. Статуту ДСГП "Ліси України", опублікованого на офіційному сайті відповідача, у редакції, яка діяла на день звернення позивача із запитом до відповідача, та у чинній редакції, підприємство є особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою здійснює Державне агентство лісових ресурсів України (Орган управління).
Відповідно до пункту 11.1. Статуту управління поточною діяльністю підприємства здійснюється Генеральним директором, який підзвітний Органу управління та Наглядовій раді підприємства, члени якої, в свою чергу, призначаються Органом управління, та організовує виконання їх рішень.
Як передбачено пунктом 11.3. Статуту, з генеральним директором укладається контракт, у якому за погодженням сторін визначаються строк найму генерального директора, його права, обов'язки та відповідальність, умови матеріального забезпечення, умови звільнення з посади, інші умови найму.
Суд враховує, що відповідно до постанови КМ України від 03.09.2008 року № 777 "Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки" ДСГП "Ліси України" входить до переліку особливо важливих для економіки суб'єктів господарювання державного сектору економіки, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, призначення керівників та членів наглядових рад яких здійснюється за участю комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств.
Згідно з абзацом 3 пункту 1-2 цієї постанови контракт з керівником суб'єкта господарювання державного сектору економіки або виконуючим його обов'язки укладається міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об'єктами державної власності, у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" і від 02.08.1995 року № 597 "Про Типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності".
В свою чергу, в преамбулі Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затвердженої постановою КМ України від 02.08.1995 року № 597, сторонами контракту є Міністерство, інший підпорядкований Кабінету Міністрів України центральний орган державної виконавчої влади, організація, на яку покладено функції з управління майном, що перебуває у державній власності (Орган управління майном) та громадянин (керівник підприємства).
Також Типова форма передбачає стандартну для договорів умову, за якою контракт укладено в двох примірниках, які зберігаються у кожній із сторін і мають однакову юридичну силу.
Зважаючи на наведене вище, один примірник контракту з генеральним директором ДСГП "Ліси України" має зберігатись в Органі управління майном, яким в даному випадку є Державне агентство лісових ресурсів України.
За таких обставин відповідач правильно зазначив про те, що він не є розпорядником запитуваної позивачем інформації.
Разом з тим, в порушення частини 3 статті 22 Закону № 2939-VІ, відповідач не перенаправив запит позивача від 27.01.2025 року належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Внаслідок недотримання відповідачем положень частини 3 статті 22 Закону "Про доступ до публічної інформації" порушено право позивача на отримання інформації.
Верховний Суд у постановах від 26.03.2020 року у справі № 280/936/17, від 18.04.2018 року у справі №815/2232/16 дійшов висновку, що не виконавши вимоги статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме не направивши запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, суб'єкт владних повноважень порушив норми Закону України "Про доступ до публічної інформації", що має наслідком визнання дій такого суб'єкта владних повноважень щодо ненадання публічної інформації за запитом протиправними.
Зважаючи на положення статей 11, 20, 21 Закону України "Про інформацію", статті 5 Закону України від 01.06.2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних", статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", непереконливими суд вважає також твердження відповідача в оскарженій відповіді щодо того, що відомості про працівників та за професіями і посадами є інформацією з обмеженим доступом.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що порушення норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" має наслідком визнання дій відповідача за запитом протиправними.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Отже, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 27.01.2025 року з врахуванням вимог частини 3 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та надати обґрунтовану відповідь з урахуванням висновків суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601 м. Київ, вул.Шота Руставелі, будинок 9 А, код ЄДРПОУ 44768034), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Громадської організації "Проти придурків та ідіотів" (12504, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Святкова, 48, код ЄДРПОУ 41029047) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відповідь ДСГП "Ліси України" на запит Хоменка від 27.01.2025 року за № 140 "27.01.25 ДПЛУ запит контракт Болоховець", викладену у листі від 03.02.2025 року № 687/19-2025.
Зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" надати ОСОБА_1 відповідь на його запит від 27.01.2025 року за № 140 "27.01.25 ДПЛУ запит контракт Болоховець" з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
26.08.25