Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 серпня 2025 року Справа№320/900/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
25 січня 2022 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - УСЗН) в якій просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_2 у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи;
2) зобов'язати Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.10.2021 року його неповнолітня донька звернулася до відповідача із заявою про видачу довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Проте, УСЗН відмовило у видачі довідки про взяття на облік ВПО, оскільки дитина була зареєстрована в смт. Новгородське 11.09.2015 року, тобто після початку антитерористичної операції, а на момент її початку проживала с. Олександропіль (раніше - Розівка) Ясинуватського району Донецької області.
Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки ним надано документи, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 адміністративну справу № 320/900/22 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
13 вересня 2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження, про що постановлено відповідну ухвалу.
23 вересня 2022 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що оскільки в заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 власноруч зазначила дату переміщення 09.09.2021, а станом на вересень 2021 року селище Олександропіль (Розівка) Ясинуватського району Донецької області не належало до переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, або до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (в редакції, яка була чинна на момент звернення ОСОБА_2 ), підстав для видачі довідки Управління не мало.
З урахуванням наведеного представник Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації вважає позовні вимоги необґрунтованими.
31 березня 2025 року справу №320/900/22 прийнято до провадження Донецького окружного адміністративного суду.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та веденням активних бойових дій на території Донецької області, задля збереження життя та здоров'я учасників справи, працівників суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи в дистанційному режимі.
З огляду на викладене, у встановлений КАС України строк рішення по справі з об'єктивних причин не було прийнято, справу розглянуто у розумний строк після виникнення можливості для цього.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, з 09.09.2021 року зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , гуртожиток про що свідчать копія паспорта громадянина України, довідка про реєстрацію місця проживання особи (а.с. 7-8).
07.10.2021 року позивач звернулася до УСЗН із заявою про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи (42-43).
Листом від 12 жовтня 2021 року № 100/06-10534 УСЗН повідомило позивача, що оскільки в заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначена дата переміщення 09.09.2021, а станом на вересень 2021 року селище Олександропіль (Розівка) Ясинуватського району Донецької області не належить до переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, або до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, тому підстав для видачі довідки Управління не має (а.с. 9-10).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1 Закону України від 20.10.14р. №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (надалі - Закон №1706-VII) передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1706-VII, підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Отже, виходячи системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що Законом №1706-VII чітко визначено обставини, з якими законодавець пов'язує надання особі статусу внутрішньо переміщеної особи, а саме: проживання особою на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Частиною 3 ст. 4 Закону №1706-VII передбачено, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.14р. № 509 (надалі Порядок) врегульовано механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка).
Відповідно до п. 2 Порядку, для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).
Пунктом 3 цього Порядку визначені вимоги до оформлення заяви.
Відповідно до п. 4 Порядку, під час подання заяви про взяття на облік заявник пред'являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.
У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).
Отже, за змістом наведених правових норм, умовою надання особі статусу внутрішньо переміщеної особи є документальне підтвердження факту її проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, на момент їх виникнення.
Згідно до інформації, яка міститься в довідці про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_2 з 09.09.2021 року зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_2 , 5 ч. 10 ст. 4 Закону №1706-VII передбачено, що заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо: відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону; докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
Відповідно до підпункту 1 п. 8 Порядку, заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону.
Згідно пп. 5 п. 8 Порядку, заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у разі коли докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.
Суд звертає увагу, що надані позивачем докази не підтверджують факту проживання позивача на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент звернення позивача (07.10.2021 року).
Враховуючи, що позивачем не надано доказів проживання на момент виникнення обставин, з якими Закон №1706-VII пов'язує можливість отримання статусу внутрішньо переміщених осіб на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, підстави для надання такого статусу - відсутні.
Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Макаренка Анатолія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Юлії Здановської, 5, корпус 3, м. Київ, 03040, код ЄДРПОУ 37414016) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв