Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 серпня 2025 року Справа№200/5199/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області, відповідач), про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 22.05.2025 року №056550006815 «Про відмову у призначенні пенсії»;
- зобов'язання зарахувати до спеціального (пільгового) страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи:
з 08.12.1986 року по 04.05.1987 року на посаді газоелектрозварника 3-го розряду ремонтно-механічного цеху Костянтинівського заводу скловиробів;
з 01.11.1991 року по 17.04.1992 року на посаді газоелектрозварника 3-го розряду радгоспу «Костянтинівський»;
з 29.06.1992 року по 02.03.1994 року на посаді газоелектрозварника 3-4-го розрядів гідрометалургійного цеху Костянтинівського заводу «Укрцинк»;
з 19.06.1995 року по 30.09.1996 року на посаді слюсаря по ремонту металургійного обладнання гідрометалургійного цеху Костянтинівського заводу «Укрцинк»;
з 04.11.1996 року по 18.03.1997 року на посаді газоелектрозварника 4-го розряду приватного малого підприємства «Витязь»;
з 04.08.1997 року по 31.12.2000 року на посаді газоелектрозварника енергоцеху Костянтинівського державного хімічного заводу;
- зобов'язання зарахувати до загального страхового та спеціального (пільгового) стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи на посаді електрогазозварника артілі старателів «Восход» Російської Федерації з 30.03.1994 року по 01.02.1995 року;
- зобов'язання повторно розглянути заяву від 14.05.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення у відповідності до закону.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням відповідача від 22.05.2025 року №056550006815 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Проте, до пільгового стажу позивача за Списком №2 не зараховані періоди роботи з 08.12.1986 по 04.05.1987, з 01.11.1991 по 17.04.1992, з 29.06.1992 по 02.03.1994, з 19.06.1995 по 30.09.1996, з 04.11.1996 по 18.03.1997, з 04.08.1997 по 31.12.2000, а також період роботи з 30.03.1994 по 01.02.1995 на території РФ, оскільки позивачем не надано довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до додатку 5 п. 20 Порядку № 637. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на отримання пільгової пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року відкрито провадження у справі № 200/5199/25, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
04 серпня 2025 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив про відсутність правових підстав для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 08.12.1986 по 04.05.1987, з 01.11.1991 по 17.04.1992, з 29.06.1992 по 02.03.1994, з 19.06.1995 по 30.09.1996, з 04.11.1996 по 18.03.1997, з 04.08.1997 по 31.12.2000 та з 30.03.1994 по 01.02.1995 - набутий на території РФ, згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки відсутні довідки, видані згідно додатку № 5 передбачені пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 № 637. Позивач не звертався до територіального органу ПФУ із заявою для підтвердження стажу роботи на пільгових умовах. Крім того, правові відносини з Російською Федерацією зупинені офіційно, тому відсутні підстави для зарахування страхового стажу, а також стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.05.2025 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 частини 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (за місцем фактичного проживання).
За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22.05.2025 року №056550006815 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж особи становить 30 років 8 місяців 21 день. До страхового стажу особи не зарахований період трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_2 ) з 30.03.1994 по 01.02.1995, оскільки стаж набутий на території Російської Федерації. Пільговий стаж особи становить 7 років 5 місяців 5 днів (із них 2 роки 10 місяців 2 дні робота за Списком № 1), згідно даних які містяться в Реєстрі. Права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону, заявник набуде після досягнення 58-річного віку, з 30.11.2026. Рішення про відмову може бути переглянуте після надходження додаткових документів.
Як вбачається з розрахунку стажу позивача за формою РС-право, до пільгового стажу позивача за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 08.12.1986 по 04.05.1987, з 01.11.1991 по 17.04.1992, з 29.06.1992 по 02.03.1994, з 19.06.1995 по 30.09.1996, з 04.11.1996 по 18.03.1997, з 04.08.1997 по 31.12.2000 та з 30.03.1994 по 01.02.1995 - набутий на території РФ.
Так, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться записи, в тому числі, про роботу:
- з 08.12.1986 по 04.05.1987 газоелектрозварником;
- з 01.11.1991 по 17.04.1992 газоелектрозварником;
- з 29.06.1992 по 02.03.1994 електрогазозварником;
- з 30.03.1994 по 01.02.1995 електрогазозварником на території РФ;
- з 19.06.1995 по 30.09.1996 слюсарем по ремонту металургійного обладнання;
- з 04.11.1996 по 18.03.1997 газоелектрозварником;
- з 04.08.1997 по 26.08.2008 газоелектрозварником.
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи.
Спірним є питання зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 08.12.1986 по 04.05.1987, з 01.11.1991 по 17.04.1992, з 29.06.1992 по 02.03.1994, з 19.06.1995 по 30.09.1996, з 04.11.1996 по 18.03.1997, з 04.08.1997 по 31.12.2000, оскільки відсутні довідки, видані згідно додатку № 5 передбачені пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 № 637, а також період роботи з 30.03.1994 по 01.02.1995 на території РФ, оскільки правові відносини з Російською Федерацією зупинені офіційно.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно п.2 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом - Закон 1788).
Закон 1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Даний Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
На підставі пункту "б" частини 1 статті 13 Закону 1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Вищевказана норма закону кореспондується з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, названими нормами матеріального права встановлені умови, за яких особа має право на призначення пенсії на пільгових умовах.
У відповідності до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, трудова книжка позивача, зокрема, в частині записів про його роботу:
- з 08.12.1986 по 04.05.1987 газоелектрозварником;
- з 01.11.1991 по 17.04.1992 газоелектрозварником;
- з 29.06.1992 по 02.03.1994 електрогазозварником;
- з 30.03.1994 по 01.02.1995 електрогазозварником на території РФ;
- з 19.06.1995 по 30.09.1996 слюсарем по ремонту металургійного обладнання;
- з 04.11.1996 по 18.03.1997 газоелектрозварником;
- з 04.08.1997 по 26.08.2008 газоелектрозварником,
є належним доказом роботи позивача на вказаних посадах і у наведений період часу, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами, оскільки спірні періоди роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Списком №2 розділу ХХХІІ «Загальні професії», затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 передбачено посади газозварники та їх підручні та електрозварники та їх підручні.
Також, відповідно до Списків №2 розділу ХХХІІ «Загальні професії», затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10 (код 23200000-11620), від 11.03.1994 №162 (код 23200000-11620) передбачено посаду газозварника, розділу 7 «Гідрометалургія, вилуговування, одержання кадмію і купоросу (код 2090900а-18559) - слюсарі-ремонтники.
У свою чергу, згідно з пунктом 6 Роз'яснення «Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого Міністерством праці України від 10.05.1994 № 06-649 та Міністерством соціального захисту населення України від 10.05.1994 № 01- 3/406-02-2, навіть якщо в списках № 1 і № 2 зазначені виробництва без переліку професій і посад, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі працівники цих виробництв незалежно від назви професії або посади, яку вони займають.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Позивач як громадянин України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави.
При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов'язань, в даному випадку - у наданні соціального захисту, з формальних підстав.
Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Крім того, суд зазначає, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про спірні періоди роботи, із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Доказів того, що записи у трудовій книжці позивача здійснені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх прийняттю, відповідачем не надано.
Отже, періоди роботи позивача з 08.12.1986 по 04.05.1987, з 01.11.1991 по 17.04.1992, з 29.06.1992 по 02.03.1994, з 19.06.1995 по 30.09.1996, з 04.11.1996 по 18.03.1997, з 04.08.1997 по 31.12.2000, мають бути зараховані до його пільгового стажу за Списком №2.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 30.03.1994 по 01.02.1995 на території РФ, оскільки правові відносини з Російською Федерацією офіційно зупинені.
Згідно статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 та була чинною станом на дату призначення позивачу пенсії, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення було встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
В силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Таким чином, припинення участі Російської Федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім цього, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором. Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії в належному розмірі не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди. Також, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у призначенні пенсії за період роботи у РФ.
Отже, період роботи з 30.03.1994 по 01.02.1995 на території РФ підлягає зарахуванню позивачу до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі записів трудової книжки позивача.
Також суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
На підставі п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним, а тому суд вважає позовні вимоги про скасування цього рішення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.05.2025 року про призначення пенсії з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 відповідно до п.2 частини 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи з 08.12.1986 по 04.05.1987, з 01.11.1991 по 17.04.1992, з 29.06.1992 по 02.03.1994, з 19.06.1995 по 30.09.1996, з 04.11.1996 по 18.03.1997, з 04.08.1997 по 31.12.2000 та з 30.03.1994 по 01.02.1995, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням висновків суду.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22.05.2025 року №056550006815 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2025 року про призначення пенсії з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 відповідно до п.2 частини 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи з 08.12.1986 по 04.05.1987, з 01.11.1991 по 17.04.1992, з 29.06.1992 по 02.03.1994, з 19.06.1995 по 30.09.1996, з 04.11.1996 по 18.03.1997, з 04.08.1997 по 31.12.2000 та з 30.03.1994 по 01.02.1995, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7А, код ЄДРПОУ 20632802) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Судове рішення складено та підписано 25 серпня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко