Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 серпня 2025 року Справа№200/4308/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.06.2025 № 057350008687, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.06.2025 № 057350008687, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. Проте рішенням відповідача їй було відмовлено. Так, позивачці було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу роботи. На думку позивачки, пенсійним органом протиправно не враховано до пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, адже вони належним чином зафіксовані в її трудовій книжці та підтверджуються уточнюючими довідками. Поряд з цим, позивачка зазначає, що має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
З огляду на вказане, позивачка просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.06.2025 № 057350008687 про відмову у призначенні їй пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 03.06.2025 ОСОБА_1 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періодів роботи з 11.04.1994 по 03.08.1994, з 05.05.1999 по 20.05.1999, з 21.05.1999 по 11.07.1999, з 12.07.1999 по 19.03.2003, з 15.07.2011 по 19.11.2012, 21.04.2013 по 31.05.2017, 01.06.2017 по 19.12.2017, з 01.03.2019 по 20.05.2019 та до Списку № 1 періоду з 22.05.2024 по 30.04.2025 та здійснити взаємне зарахування періодів роботи за Списком № 1 і Списком № 2.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що за принципом екстериторіальності визначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області було уповноважене розглянути подану позивачкою заяву від 03.06.2025. Так, за результатом розгляду документів позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 11.06.2025 № 057350008687 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за відсутності необхідного страхового стажу за Списком № 1 : 7 років 6 місяців, в наявності страхового стажу 1 рік 2 місяці 27 днів та за Списком № 2 : 10 років, в наявності страхового стажу 2 роки 9 місяців 6 днів. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 21.04.2013 по 31.05.2017 та з 01.06.2017 по 19.12.2017, оскільки відповідно до довідок № 18 від 21.10.2024, № 10-94 від 21.10.2024 по батькові позивачки " ОСОБА_2 " не відповідає по батькові заявниці згідно з паспортом НОМЕР_1 від 14.03.2000 - " ОСОБА_3 ". Також, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.04.1994 до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 19.03.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. При цьому, відповідач звертає увагу, що до страхового стажу включається період роботи особи після 01.07.2000 лише за умови сплати за таку особу страхових внесків. З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 16 червня 2025 року Донецький окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивачки про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.06.2025 № 057350008687, зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/4308/25. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дію воєнного стану продовжено та на момент винесення рішення суду він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_1 .
З трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 від 11.04.1994 судом встановлено, що у період з 11.04.1994 по 03.08.1994, з 05.05.1999 по 20.05.1999, з 21.05.1999 по 11.07.1999 позивачка працювала машиністом конвеєра, з 12.07.1999 по 19.03.2003 апаратником вуглезбагачення, з 15.07.2011 по 19.11.2012 гірничою робітницею, з 21.04.2013 по 31.05.2017, з 01.06.2017 по 19.12.2017, з 01.03.2019 по 20.05.2019 машиністом насосних установок та з 22.05.2024 по 30.04.2025 майстром гірничим підземної дільниці.
03 червня 2025 року позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
За результатом розгляду документів позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 11.06.2025 № 057350008687 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за відсутності необхідного страхового стажу за Списком № 1: 7 років 6 місяців, в наявності страхового стажу 1 рік 2 місяці 27 днів та за Списком № 2: 10 років, в наявності страхового стажу 2 роки 9 місяців 6 днів. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 21.04.2013 по 31.05.2017 та з 01.06.2017 по 19.12.2017, оскільки відповідно до довідок № 18 від 21.10.2024, № 10-94 від 21.10.2024 по батькові " ОСОБА_2 " не відповідає по батькові заявника згідно паспорта НОМЕР_1 від 14.03.2000 - " ОСОБА_3 ". Також, відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 11.04.1994 до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 19.03.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Суд також зазначає, що відповідно до витягу форми РС-право до пільгового стажу не враховано період з 11.04.1994 по 27.06.1994, а враховано до страхового стажу як навчання, з 28.06.1994 по 03.08.1994 враховано до страхового стажу, з 05.05.1999 по 20.05.1999, з 21.05.1999 по 11.07.1999, з 12.07.1999 по 30.06.2000, з 15.07.2011 по 19.11.2012, з 21.04.2013 по 31.05.2017, 01.06.2017 по 19.12.2017, з 01.03.2019 по 20.05.2019 та з 22.05.2024 по 30.04.2025 враховано до страхового стажу.
Період роботи позивачки з 01.07.2000 по 19.03.2003 не враховано ані до страхового, ані до пільгового стажу.
Вважаючи протиправною відмову у призначенні пенсії, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
За ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 4 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі за текстом - Закон № 1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 наведеного Закону № 1788 пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В свою чергу, статтю 13 Закону № 1788 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".
При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті а для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах б-з для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті а - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах б-з - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами б-г статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а (адміністративне провадження № К/9901/7504/18).
Зі спірного рішення судом встановлено, що до пільгового стажу позивачки не враховано періоди роботи з 11.04.1994 по 27.06.1994, з 28.06.1994 по 03.08.1994, з 05.05.1999 по 20.05.1999, з 21.05.1999 по 11.07.1999, з 12.07.1999 по 19.03.2003, з 15.07.2011 по 19.11.2012, з 21.04.2013 по 31.05.2017, з 01.06.2017 по 19.12.2017, з 01.03.2019 по 20.05.2019 та з 22.05.2024 по 30.04.2025.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
В період з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року застосовувався Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
З 16 січня 2003 року по 24 червня 2016 року застосовувався Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
З 24 червня 2016 року застосовується Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно з Порядком № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
За приписами наведених пунктів уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
З трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 від 11.04.1994 судом встановлено, що у період з 11.04.1994 по 03.08.1994, з 05.05.1999 по 20.05.1999, з 21.05.1999 по 11.07.1999 позивачка працювала машиністом конвеєра, з 12.07.1999 по 19.03.2003 апаратником вуглезбагачення, з 15.07.2011 по 19.11.2012 гірничою робітницею, з 21.04.2013 по 31.05.2017, з 01.06.2017 по 19.12.2017, з 01.03.2019 по 20.05.2019 машиністом насосних установок та з 22.05.2024 по 30.04.2025 майстром гірничим підземної дільниці.
Суд зазначає, що професії машиніст конвеєра, апаратник вуглезбагачення, машиніст насосних установок, гірничий робітник відносяться до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461. Посада майстер гірничий підземної дільниці відноситься до Списку № 1.
Суд звертає увагу, що записи трудової книжки позивачки виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачкою довідок на підтвердження пільгового стажу не має бути обов'язковою умовою для такого підтвердження.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу за Списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періодів роботи позивачки з 11.04.1994 по 03.08.1994, з 05.05.1999 по 20.05.1999, з 21.05.1999 по 11.07.1999, з 12.07.1999 по 30.06.2000, з 15.07.2011 по 19.11.2012, з 21.04.2013 по 31.05.2017, з 01.06.2017 по 19.12.2017, з 01.03.2019 по 20.05.2019 та до Списку № 1 періоду з 22.05.2024 по 30.04.2025.
Щодо відмови пенсійного органу у зарахуванні до пільгового та страхового стажу позивачки періоду роботи з 01.07.2000 по 19.03.2003 через несплату страхових внесків, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Як передбачено частиною 2 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171).
Згідно з ч. 1 ст.16 Закону № 1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.
За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, несплата за доводами відповідача страхувальником страхових внесків та єдиного соціального внеску не може слугувати підставою для не зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивачки.
Отже, період роботи ОСОБА_1 з 01.07.2000 по 19.03.2003 має бути зарахований до страхового та пільгового стажу позивачки.
Суд звертає увагу, що статтею 56 Закону № 1788 передбачено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до ст. 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до ст. 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Як було зазначено, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Для визначення, чи є у позивачки право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, слід встановити досягнення нею 50-ти річного віку та наявність в неї стажу роботи не менше 20 років, з них за Списком № 2 не менше 10 років.
Вік позивачки на дату подання заяви про призначення пенсії на пільгових умовах становив 51 рік.
Страховий стаж позивачки відповідно до витягу форми РС-право становить 21 рік 04 місяці 12 днів.
Пільговий стаж позивачки за Списком № 2 також є більшим аніж 10 років (з урахуванням незарахованих періодів).
Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
На підставі п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п. 4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачці в призначенні пенсії не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Таким чином, на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії позивачка досягла необхідного віку (50 років), має необхідний страховий стаж не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Надаючи правову оцінку обраного позивачкою способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівств'а (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
За змістом частини першої статті 83 Закону № 1788 пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.06.2025 № 057350008687 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 03.06.2025 ОСОБА_1 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до страхового стажу періоду з 01.07.2000 по 19.03.2003, до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періодів роботи з 11.04.1994 по 03.08.1994, з 05.05.1999 по 20.05.1999, з 21.05.1999 по 11.07.1999, з 12.07.1999 по 19.03.2003, з 15.07.2011 по 19.11.2012, з 21.04.2013 по 31.05.2017, з 01.06.2017 по 19.12.2017, з 01.03.2019 по 20.05.2019 та до Списку № 1 періоду з 22.05.2024 по 30.04.2025, та здійснити взаємне зарахування періодів роботи за Списком № 1 і Списком № 2.
Отже позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.06.2025 № 057350008687, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 968, 96 грн.
Судом встановлено, що позовна заява подана до суду через систему «Електронний Суд», а отже, відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що з відповідача треба стягнути належну суму судового збору у розмірі 968, 96 грн. на користь позивачки.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення від 11.06.2025 № 057350008687, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.06.2025 № 057350008687 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 03.06.2025 ОСОБА_1 , відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до страхового стажу період з 01.07.2000 по 19.03.2003, до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періодів роботи з 11.04.1994 по 03.08.1994, з 05.05.1999 по 20.05.1999, з 21.05.1999 по 11.07.1999, з 12.07.1999 по 19.03.2003, з 15.07.2011 по 19.11.2012, з 21.04.2013 по 31.05.2017, з 01.06.2017 по 19.12.2017, з 01.03.2019 по 20.05.2019 та до Списку № 1 періоду з 22.05.2024 по 30.04.2025, та здійснити взаємне зарахування періодів роботи за Списком № 1 і Списком № 2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968, 96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Повний текст рішення складено та підписано 22 серпня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб