26 серпня 2025 рокуСправа №160/34457/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
27 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги за 2023 рік як учаснику бойових дій у меншому розмірі, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є учасником бойових дій, має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Натомість пенсійний орган виплатив їй разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік лише в розмірі 1000 грн. Позивач вважає, що виплачена сума є меншою, ніж встановлено законом, тому звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
19.02.2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачем виплачено позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі, передбачено постановою Кабінету Міністрів України №754 від 21.07.2023 року, яка, в свою чергу, є чинною та не скасована. У зв'язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року зупинено провадження в адміністративній справі № 160/34457/24.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 року поновлено провадження у даній справі.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , є отримувачем разової грошової виплати до Дня Незалежності України.
У 2023 році Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатило позивачу як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в розмірі 1000,00 грн.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги за 2023 рік як учаснику бойових дій у меншому розмірі, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовий статус ветеранів війни, визначеноЗаконом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (зі змінами та доповненнями), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно достатті 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Суд зазначає, що вимоги позивача стосуються виплати одноразової грошової допомоги саме за 2023 рік.
Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 року №2983-IX внесено зміни доЗакону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Статтю 17-1 вказаного закону про виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня виключено. Частину 5 статті 12 вказаного закону викладено в новій редакції: Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Законом України від 28.12.2014 року №79-VІІІ “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин»(набрав чинності 1 січня 2015 року) розділ VІ “Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу Українидоповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 7 статті 20 Бюджетного кодексу України частини п'ятої статей12-15,частини першої статті16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини третьої статей 6-1-6-4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань»Кабінет Міністрів України прийнявпостанову від 21.07.2023 року №754 “Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань»(далі - Постанова №754).
Постановою №754 затверджуються порядки використання коштів для соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань і виплати до Дня Незалежності України.
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченоїЗаконами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»і “;Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого Постановою № 754, грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі:
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;
Так, судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, а тому має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік.
Суд встановлено, що позивачу виплачено 1000,00 грн. разової грошової допомога до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій за 2023 рік.
Суд зазначає, що Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що втручання держави у право позивача на мирне володіння своїм майном - щорічною разовою грошовою виплатою (шляхом визначення Кабінетом Міністрів України у 2023 році її у меншому розмірі, ніж раніше) відповідає критерію законності.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 року по справі №440/14216/23.
Таким чином, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, у цій справі суд зазначає, що дії відповідача щодо нарахування позивачу разової грошової виплати у 2023 році до Дня Незалежності України у розмірі 1000 грн є правомірними, відтак заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник