26 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4455/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - ГУ ПФУ в Чернівецькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 08.04.2025 №032950011620 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язання призначити з 23.01.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах роботи за Списком № 2 відповідно до ст. 114 Закону №1058-IV з 23.01.2025 року, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 02.07.1986 року по 13.06.1987 року, з 15.09.1987 року по 06.05.1988 року, з 27.08.1990 року по 28.01.1993 року, строкової військової служби з 14.05.1988 по 15.05.1990 року та до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди роботи з 13.07.1993 року по 17.07.1996 року, з 01.11.1996 року по 01.08.2000 року, з 18.10.2010 року по 10.12.2013 року, з 20.04.2015 року по 08.04.2019 року, з 04.02.2021 року по 30.12.2022 року та з 02.01.2023 року по 01.03.2025 року.
В обґрунтування позову позивач вказує, що 31.03.2025 звернувся до органів пенсійного фонду за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заяву та додані до неї матеріали за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Чернівецькій області та рішенням якого №032950011620 від 08.04.2025 відмовлено у призначенні пенсії. Причиною відмови вказано відсутність необхідного страхового та пільгового стажу, оскільки не зараховано період роботи та період проходження військової служби в російській федерації, а також період роботи довідки № 215/26.3-2024 від 27.11.2024, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Постанови № 637 та вказана в довідці назва посади не відповідає посадам, які зазначені в Постанові від 16 січня 2003 року № 36 i Постанові від 24.06.2016 № 46, а також відсутній перелік атестованих робочих місць до Наказу від 31.07.2020 №87.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки не зарахування у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення стажу роботи чи заробітної плати за період чинності міжнародної угоди порушує конституційні принципи, а отже особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Інший підхід суперечить принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Тому право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Крім того, вказує, що несвоєчасне проведення атестації робочих місць на підприємствах не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист та для відмови у зарахуванні спірного періоду моєї роботи підтвердженого належними доказами до пільгового стажу, а відтак, оскаржуване рішення і в цій частині не може бути таким, що прийнято обґрунтовано.
З урахуванням наведеного, позивач заперечує проти такої відмови про призначення пенсії, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 02.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.46).
У відзиві на позовну заяву від 16.05.2025 представник відповідача заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування своєї позиції вказує, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
При опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, Головним управлінням розраховано стаж, який склав 26 років 4 місяці 23 днів. Вік заявника 55 років. Пільговий стаж особи не визначений. За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи з 02.07.1986 по 13.06.1987 та з 15.09.1987 по 06.05.1988 та з 27.08.1990 по 31.12.1991, а також період проходження військової служби з 14.05.1988 по 15.05.1990, оскільки заявник працював та проходив строкову військову службу на території російської федерації. Згідно пункту 2 ст.24.1 Закону №1058 періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державною пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
- періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 28.01.1993, оскільки припинена Угода про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року в м. Москві. Починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних держав та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні така двостороння угода в галузі пенсійного забезпечення з російською федерацією відсутня. За доданими документами до пільгового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно довідки №215/26,3-2024 від 27.11.2024, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Постанови №673 та вказана в довідці назва посади не відповідає посадам, які зазначені в Постанові від 16 січня 2003 року №36 і Постанові від 24.06.2016 №46, а також відсутній перелік атестованих робочих місць до Наказу від 31.07.2020 №87.
Враховуючи вищевикладене, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, а доводи, викладені у адміністративному позові - необґрунтованими. У позивача відсутній необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.49-83).
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно посвідчення №169 від 09.07.1993 у період з 08.02.1993 по 09.07.1993 навчався по професії електрогазозварювальник та йому рішенням кваліфікаційної комісії від 09.07.1993 встановлений четвертий тарифно-кваліфікаційний розряд по професії електрогазозварювальник (а.с.20).
31.03.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Чернівецькій області та рішенням №032950011620 від 08.04.2025 відмовлено в призначенні пенсії.
У спірному рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 26 років 04 місяці 23 дні. За результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи з 02.07.1986 по 13.06.1987 та з 15.09.1987 по 06.05.1988 та з 27.08.1990 по 31.12.1991, а також період проходження військової служби з 14.05.1988 по 15.05.1990, оскільки заявник працював та проходив строкову військову службу на території російської федерації;
- періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 28.01.1993, оскільки припинена Угода про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року в м. Москві.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №215/26,3-2024 від 27.11.2024, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Постанови №673 та вказана в довідці назва посади не відповідає посадам, які зазначені в Постанові від 16 січня 2003 року №36 і Постанові від 24.06.2016 №46, а також відсутній перелік атестованих робочих місць до Наказу від 31.07.2020 №87 (а.с.41-42).
Не погодившись із зазначеним рішенням та діями пенсійного органу, позивач звернувся за захист своїх прав до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /надалі - Закон №1058-IV/.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 114 "Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників" Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з частиною другою цієї статті на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах .
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах .
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зі змісту наведених норм слідує, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є: 1) зайнятість повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, за результатами проведення атестації робочих місць; 2) досягнення 55 років; 3) наявність страхового стажу, а саме: не менше 30 років у чоловіків, у тому числі на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників не менше 12 років 6 місяців. При цьому за відсутності необхідного стажу роботи на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, але не менше половини такого стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються особам із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 №22-1, /надалі - Порядок №22-1 (у відповідній редакції) /, зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви /пункт 1.8 Порядку № 22-1/.
За змістом підпункту 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком (на пільгових умовах) додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах:
- довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1 - 6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
- документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Отже, до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах додаються документи відповідно до встановленого Переліку.
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та поданих документів органом, що призначає пенсію, визначеним за принципом екстериторіальності, приймається відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах). При цьому рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах приймається органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Як встановлено судом, із заявою про призначення/перерахунок пенсії позивач, звернувся до органу пенсійного фонду 31.03.2025, що не заперечується учасниками справи. Тобто станом на дату звернення із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах вік позивача становив 55 років, що визнається відповідачем в оскаржуваному рішенні.
З тексту оскаржуваного рішення слідує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, страховий стаж заявника становить 26 років 04 місяці 23 дні, а пільговий стаж роботи за Списком №2 - не визначений, та за результатами розгляду документів, доданих до заяви:
до страхового стажу не зараховано:
періоди роботи з 02.07.1986 по 13.06.1987 та з 15.09.1987 по 06.05.1988 та з 27.08.1990 по 31.12.1991, а також період проходження військової служби з 14.05.1988 по 15.05.1990, оскільки заявник працював та проходив строкову військову службу на території російської федерації;
періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 28.01.1993, оскільки припинена Угода про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року в м. Москві.
До пільгового стажу не зараховано:
періоди роботи згідно довідки №215/26,3-2024 від 27.11.2024, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Постанови №673 та вказана в довідці назва посади не відповідає посадам, які зазначені в Постанові від 16 січня 2003 року №36 і Постанові від 24.06.2016 №46, а також відсутній перелік атестованих робочих місць до Наказу від 31.07.2020 №87 (а.с.41-42).
Стосовно неврахування відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.07.1986 по 13.06.1987 та з 15.09.1987 по 06.05.1988 та з 27.08.1990 по 31.12.1991, а також період проходження військової служби з 14.05.1988 по 15.05.1990 та періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 28.01.1993 суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV).
До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом №1788-XII.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п.1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Приписами абз.1 п.3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд встановив, що згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 :
02.07.1986 був прийнятий учнем станційного монтера АТС на період літніх канікул (запис №1);
01.09.1986 був переведений постійним учнем станційного монтера (запис №2);
15.05.1987 присвоєно кваліфікацію станційного монтера 3 розряду (запис №3);
13.06.1987 звільнений по статті 31 КЗоТ РСФСР (запис №4);.
15.09.1987 прийнятий автослюсарем 3 розряду (запис №5);
01.12.1987 у зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці згідно постанови №1115 встановлено 3 розряд слюсаря (запис №6);
23.03.1988 переведено на посаду водія 3 класу (запис №7);
06.05.1988 звільнений за статте. 29 п.3 КЗоТ РСФСР (у зв'язку з призивом в Р.А.) (запис №8);
14.05.1988 по 15.05.1990 служба в рядах Радянської Армії (запис №9);
27.08.1990 прийнятий водієм 3 клас (запис №10);
19.09.1990 переведений машиністом 4 розряду (запис №11);
01.12.1991 переведений водієм 3 класу (запис №13);
28.01.1993 звільнений по статті 31 КЗоТ РСФСР (за власним бажанням) (запис №14).
Відповідач зазначає причину відмови те, що з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з як зазначає відповідач стаж роботи зараховується тільки по 31.12.1991 рік.
Тобто, на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не є діючою, оскільки припинила свою дію в червні 2023 року.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
У відповідності до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення».
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Згідно з абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» (надалі Постанова №1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.
Відповідно до ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
З огляду на викладене суд прийшов переконання про те, що не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Враховуючи наведене вище суд прийшов висновку про те, що оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення та за наявності чинних у період роботи особи положень вказаної Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу, а відтак дії відповідача суд визнає протиправними.
З метою ефективного способу захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до стажу позивача періоди роботи, а саме з 02.07.1986 по 13.06.1987, з 15.09.1987 по 06.05.1988, з 27.08.1990 по 28.01.1993.
Щодо доводів пенсійного органу про неможливість зарахування періоду проходження військової служби з 14.05.1988 по 15.05.1990, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються, зокрема, військові квитки.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідач не врахував до стажу позивача період проходження строкової військової служби, оскільки дата початку проходження військової служби не завірено печаткою.
Суд зазначає, що жодних підстав вважати військовий квиток недійсним чи підробленим не вбачається. Всі записи завірено підписами військового комісару та командира військової частини та печатками військової частини, а тому підстав ставити під сумнів відомості, що містяться у військовому квитку не вбачається.
Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, але при цьому як законодавство, що діяло на момент служби позивача в армії, так і чинне законодавство містять особливі умови для зарахування служби в армії до пільгового стажу.
Зокрема, згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Так, згідно відомостей військового квитка серії НОМЕР_2 , копія якого наявна в матеріалах справи, позивач з 14.05.1988 по 15.05.1990 проходив службу в Радянській Армії. Також, трудова книжка містить інформацію про дату призову (зарахування) 14.05.1988 та дату звільнення зі служби 15.05.1990 (запис №9) (а.с.60).
Крім того, суд звертає увагу, що запис про початок проходження позивачем військової служби завірений підписом, вказані записи між собою пов'язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку із чим, відсутні підстави для відмови у зарахуванні вищезазначеного періоду проходження військової служби до стажу позивача.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Тому позивач мав право на зарахування періоду проходження строкової військової служби до загального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Отже, період проходження строкової військової служби з 14.05.1988 по 15.05.1990 роки підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії.
Крім того, ГУ ПФУ в Чернівецькій області рішенням №032950011620 від 08.04.2025 було відмовлено ОСОБА_1 у врахуванні до пільгового стажу періоду роботу згідно довідки №215/26.3-2024 від 27.11.2024, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Постанови №637 та вказана в довідці назва посади не відповідає посадам, які зазначені в Постанові №36 від 16.01.2003 і Постанові №46 від 24.06.2016, а також відсутній перелік атестованих робочих місць до Наказу №87 від 31.07.2020.
Частиною 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Аналогічні положення закріплено в статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII.
Таким чином, в силу пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років для чоловіків і при стажі роботи не менше 30 років (з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років) у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , судом встановлено наступні обставини:
20.04.2015 позивача було прийнято електрозварником VI розряду нижнього складу на період відпустки основного працівника в ДП «Маневицький лісгосп» (запис №39);
20.04.2015 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (запис №40);
27.06.2018 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (запис №41);
08.04.2019 переведений електрозварником цеху деревообробки (запис №42);
04.01.2021 переведений електрозварником транспортного цеху (запис №43);
04.01.2021 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (запис №44);
30.12.2022 звільнено з роботи згідно п.5 статті 36 КЗпП України (по переведенню в філію Маневицького ЛГ ДП «Ліси України» (запис №45).
02.01.2023 прийнятий в порядку переведення електрогазозварником автогаража (запис №46);
03.01.2023 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (запис №47);
31.12.2024 звільнений з роботи згідно п.5 статті 36 КЗпП України (по переведенню в філію «Поліський лісовий офіс» (запис №48).
Разом з тим, згідно посвідчення №169, виданого ОСОБА_1 , встановлено, що з 08.02.1993 по 09.07.1993 він навчався по професії електрогазозварника та рішенням кваліфікаційної комісії від 09.07.1993 протоколом №18 йому присвоєно четвертий розряд (а.с.20).
Крім того, рішенням кваліфікаційної комісії (екзаменаційної) ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію електрозварника ручного зварювання 6-го розряду на підставі протоколу кваліфікаційної комісії №52 від 17.04.2008 (а.с.21).
Суд зауважує, що згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Порядком №637 додатком №5 затверджено форму Довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії надав органу пенсійного забезпечення довідку №215/26.3-2024 від 27.11.2024 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії (а.с.33). Вказані у вищезгаданій довідці періоди роботи підтверджено і трудовою книжкою серії НОМЕР_3 .
Разом з тим, суд зауважує, що зі змісту вказаної довідки слідує, що позивач працював повний робочий день в ДП «Маневицьке лісове господарство» з 20.04.2015 по 08.04.2019, з 04.02.2021 по 30.12.2022 в філії «Маневицьке лісове господарство» ДП «Ліси України» працює з 02.01.2023 по даний час (сім років дев'ять місяців чотирнадцять днів) на виробництві зі шкідливими умовами праці на посаді електрогазозварника, що передбачено Списком №2 розділом 33 (а.с.33). Крім того у довідці зазначено про те, що наказом №119 від 10.06.2013 було проведено атестацію робочих місць та робоче місце №1 має право на пільгову пенсію по Списку №2 згідно Протоколу №2 засідання атестаційної комісії від 26.06.2013; наказом №143 від 06.06.2018 було проведено атестацію робочих місць та робоче місце №1 має право на пільгову пенсію по Списку №2 згідно Протоколу №1 засідання атестаційної комісії від 06.06.2018; наказом №70 від 16.07.2020 було проведено атестацію робочих місць та робоче місце №3 має право на пільгову пенсію по Списку №2 згідно Протоколу №2 засідання атестаційної комісії від 30.07.2020.
Вказана довідка видана на підставі первинних документів (накази директора по особовому складу (з кадрових питань), особова картка працівника, особові рахунки).
Суд зауважує, що довідка містить всі необхідні реквізити з яких орган пенсійного забезпечення міг самостійно встановити періоди роботи, характер виконуваної роботи, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, є протиправними доводи ГУ ПФУ в Чернівецькій області щодо неврахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 спірних періодів роботи.
Всупереч цьому, вказані періоди роботи відповідачем не зараховані для призначення пенсії, також рішення про відмову у призначенні пенсії не містить підстав з яких вказаний стаж роботи залишений поза увагою.
З урахуванням вищенаведеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №032950011620 від 08.04.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, відповідно періоди роботи з 02.07.1986 по 13.06.1987, з 15.09.1987 по 06.05.1988, з 27.08.1990 по 28.01.1993 та період строкової військової служби з 14.05.1988 по 15.05.1990 підлягають до зарахування до загального страхового стажу, а періоди роботи з 13.07.1993 по 17.07.1996, з 01.11.1996 по 01.08.2000, з 18.10.2010 по 10.12.2013, з 20.04.2015 по 08.04.2019, з 04.02.2021 по 30.12.2022 та з 02.01.2023 по 01.03.2025 підлягають до зарахування до пільгового стажу за Списком №2.
В той же час, щодо вимог зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити позивачу пенсію за віком віком на пільгових умовах роботи за Списком № 2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.01.2025, суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав у межах спірних правовідносин є необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновку суду, оскільки при розгляді справи за позовом про зобов'язання органів Пенсійного фонду України призначити пенсію, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про призначення такої пенсії.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1 211,20 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції від 29.04.2025 (а.с.15).
Керуючись статтями 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08.04.2025 №032950011620 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 02.07.1986 по 13.06.1987, з 15.09.1987 по 06.05.1988, з 27.08.1990 по 28.01.1993 та період проходження строкової військової служби в лавах Радянської Армії з 14.05.1988 по 15.05.1990 та зарахувати до пільгового страхового стажу за Списком №2 періоди роботи з 13.07.1993 по 17.07.1996, з 01.11.1996 по 01.08.2000, з 18.10.2010 по 10.12.2013, з 20.04.2015 по 08.04.2019, з 04.02.2021 по 30.12.2022 та з 02.01.2023 по 01.03.2025 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 31.03.2025.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати у сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, Чернівецька область, місто Чернівці, площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя А.Я. Ксензюк