26 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5397/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
адвокат Дзюрило Анастасія Ростиславівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також - ГУ ПФУ у Волинській області, третя особа) у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області №033050011875 від 01.05.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 20.04.2025.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією 21.02.1997.
22.04.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №033050011875 від 01.05.2025 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із не підтвердження проживання (роботи) не менше 3 років в зоні гарантованого добровільного відселення. Зокрема, до вказаного періоду органом пенсійного фонду не зараховано період навчання заявниці у Луцькому середньому кооперативному профтехнічному училищі з 01.09.1986 по 30.06.1988, згідно з дипломом № НОМЕР_2 від 30.06.1988.
Дану відмову у призначенні пенсії позивачка вважає неправомірною. Вважає, що вона має право на зменшення пенсійного віку як особа, яка в установленому порядку набула статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, що підтверджується наявним у неї посвідченням потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
Представник позивача зазначає, що питання проживання ОСОБА_1 не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось відповідною комісією при наданні їй статусу потерпілої особи, в тому числі, і питання щодо зарахування до строку проживання в зоні ЧАЕС канікулярних періодів, вихідних днів під час навчання в Луцькому середньому кооперативному профтехнічному училищі та проходження практики. Вибуття на навчання не свідчить про зміну місця проживання, при цьому місце навчання не є місцем постійного проживання студента.
Звертає увагу суду, що згідно з довідкою №513 Любешівської селищної ради від 14.04.2025, яка додавалась позивачкою до заяви про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку вбачається, що ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала в селі Лобна Камінь-Каширського району Волинської області з 01.01.1986 по 05.12.1989, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, встановленої законодавством.
Відтак, на переконання представника позивача, щодо ОСОБА_1 виконується початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки проживання на території, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення на момент аварії на ЧАЕС 26.04.1986 по 31.07.1986.
З огляду на вказані підстави просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та зазначила, що з поданих до заяви на призначення пенсії документів встановлено, що з 01.09.1986 по 30.06.1998 позивачка навчалася у Луцькому середньому кооперативному профтехнічному училищі, яке знаходиться у м. Луцьку та території, що не належить до зони гарантованого добровільного відселення.
Станом на 01.01.1993 позивач прожила у зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 9 місяців 11 днів.
Таким чином, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт проживання або роботу позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж 3 років станом на 01.01.1993 року не має, а тому підстави для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 55 Закону №796-ХІІ щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.
Представник позивача скористалася правом на подання відповіді на відзив у якому додатково аргументував вимоги позовної заяви та просила суд їх задовольнити.
Третя особа (ГУ ПФУ у Волинській області) пояснень щодо позову до суду не подала. Про розгляд даної справи судом третя особа повідомлена належним чином (а.с.46).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.02.1997, виданим Волинською облдержадміністрацією (а.с.12 зворот).
22.04.2025 позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
За принцип екстериторіальності її заяву розглянуто ГУ ПФУ у Львівській області, рішення №033050011875 від 01.05.2025 якого ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Підставою для прийняття зазначеного рішення слугувало те, що тривалість проживання (роботи) заявниці у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 09 місяців 11 днів. До періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період навчання позивачки в Луцькому середньому кооперативному профтехнічному училищі з 01.09.1986 по 30.06.1988 згідно диплома № НОМЕР_2 від 30.06.1988 (а.с.13).
Не погоджуючись із рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993 необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судом, 21.02.1997 Волинською обласною державною адміністрацією позивачці видано посвідчення серії НОМЕР_1 відповідно до якого ОСОБА_1 має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що наявність в особи посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 при розгляді справи №460/19947/23.
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) вказав, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №033050011875 від 01.05.2025 вказано не підтвердження тривалості проживання на забрудненій території станом на 01.01.1993 - 3 роки (а.с.13).
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивачки на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
При цьому, як слідує із матеріалів справи, факт реєстрації та проживання ОСОБА_1 на території зони гарантованого добровільного відселення в с. Лобна Камінь-Каширського району Волинської області підтверджується довідкою старости Залізницького старостинського округу Любешівської селищної ради за №513 від 14.04.2025 відповідно до якої гр. ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала в с. Лобна з 01.01.1986 по 05.12.1989 (а.с.15 зворот).
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 населений пункт с. Лобна Камінь-Каширського району Волинської області включене у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
Водночас з відомостей диплому № НОМЕР_2 слідує, що позивачка у період з 01.09.1986 по 30.06.1988 проходила навчання в Луцькому середньому кооперативному профтехнічному училищі (а.с.13 зворот).
Відомості про навчання ОСОБА_1 в Луцькому середньому кооперативному профтехнічному училищі у вказаний період наявні в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_3 (а.с.14-15).
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, де зазначено, що оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Постійне місце навчання нерозривно пов'язане з постійним місцем проживання особи, а відтак період навчання позивача у місті Луцьку Волинської області (не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення) спростовує факт її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у цей період, що виключає можливість врахування такого періоду до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01.01.993 позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Будь-яких доказів про тривалість канікулярних періодів, вихідних днів, практики під час навчання в даному навчальному закладі, протягом яких позивачка могла перебувати за місцем свого проживання у с. Лобна Камінь-Каширського району, позивачем до суду не надано.
Як зазначено судом вище, відповідно до довідки старости Залізницького старостинського округу Любешівської селищної ради за №513 від 14.04.2025 ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала в с. Лобна по 05.12.1989.
Як наслідок, матеріалами справи підтверджено факт проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення: з 26.04.1986 по 01.09.1986 (4 місяці 7 днів) та з 01.07.1988 по 15.12.1989 (1 рік 5 місяців 4 дні), що в сукупності становить 1 рік 9 місяців 11 днів (період визначений відповідачем в оскаржуваному рішенні).
Таким чином, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт постійного проживання або роботу позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993 матеріали справи не містять, а тому підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду належними та допустимими доказами правомірність спірного рішення.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, питання щодо розподілу судових витрат не вирішувалося.
Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 26 серпня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Н. В. Стецик