Номер провадження 22-ц/821/1163/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/9688/24 Категорія: 304090200 Демчик Р. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
26 серпня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Василенко Л.І.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»
представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович
відповідач: ОСОБА_1
особа, яка подає апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 291099320 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua та ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику. Після чого ОСОБА_1 заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку в якій вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані та підписав кредитний договір електронним підписом.
Відповідно до умов договору кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. А позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відразу після вчинення дій відповідача, 17.05.2021 року о 19: 33 Товариство перерахувало грошові кошти (перший транш за договором) в сумі 15000,00 грн. та о 22:06 перерахувало грошові кошти в сумі 6700,00 грн. на його банківську карту.
Всупереч умов договору № 291099320 від 17.05.2021 року ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 73124,00 грн., яка складається з наступного: 21700,00 грн. - заборгованість по кредиту; 51424,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 зі строком до 28.11.2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 згідно якого строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року.
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд Додаткових угод № 26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12. 2022 року та №32 від 31.12. 2023 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 31.12.2024 року включно.
Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року.
Тобто, право вимоги за кредитним договором №291099320 від 17.05.2020 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 06.07.2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №141.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строком дії до 04.08.2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод №2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно.
28.10.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №2810/24/Е відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за договором №291099320 від 17.05.2021 року у сумі 73124,00 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «Ейс».
Встановивши, що кредитним договором № 291099320 від 17.05.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК «Ейс», суд прийшов до висновку про те, що останнє не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором.
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.04.2025 року стягнуто з ТОВ «ФК «Ейс» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ТОВ «ФК «Ейс» подало апеляційну скаргу в якій просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2025 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 291099320 від 17.05.2021 року у сумі 73124,00 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 6056,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме в період з 28.11.2018 року по 31.12.2022 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за кредитним договором № 291099320 від 17.05.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 06.07.2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 141. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі.
Суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо предмету договору факторингу, що відступлення права вимоги не могло стосуватися конкретного кредитного договору, який на думку суду, на момент укладення договору факторингу не існував. Однак, варто зазначити, що сутність договору факторингу № 28/1118-01 полягає не у відступленні права вимоги за конкретним кредитним договором, а у відступлені права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Згідно з умовами договору факторингу, клієнт зобов'язувався передати фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги. Це означає, що фактичне відступлення прав вимоги не прив'язується виключно до моменту укладення кредитного договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.
Суд першої інстанції неправильно трактував положення договору та зробив помилковий висновок щодо предмету факторингу, що вплинуло на відмову в задоволенні позову.
Відмова у задоволенні позову на підставі недоведеності переходу прав вимоги суперечить фактичним обставинам справи та правовій природі договору факторингу, що передбачає відступлення прав на основі реєстрів.
Вважає, що позивачем належно і достатньо доведений факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», і наступні переходи прав вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «Ейс».
Представник ОСОБА_1 - адвокат Григоренко А.О. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ейс» залишити без задоволення.
Вказує, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс».
Кредитний договір було укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 17.05.2021 року, тобто вже після укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору про відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, а тому у позивача відсутнє право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за даним кредитним договором. Отже, правових підстав для задоволення позовних вимог позивача немає.
Позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, як і за іншими договорами.
Крім того, позивачем здійснено неправомірне нарахування відсотків після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які були нараховані ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «ФК «Ейс».
Як вбачається з розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість відповідача перед ним становила 43677,10 грн. Також відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 141 від 06.07.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 44176,20 грн.
Таким чином, позивач, у тому числі, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не мали права нараховувати проценти після першого відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до відповідача, а заявлені до стягнення з нього позивачем кошти у розмірі у 73124,00 грн. нараховані не правомірно та до задоволення не підлягають.
Отже, з моменту передачі прав вимоги за кредитним договором позивачем та іншими кредиторами неправомірно здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом, оскільки відносини щодо зазначеної заборгованості перебували поза відносинами за кредитним договором.
В письмових поясненнях представник ТОВ «ФК «Ейс» - Тараненко А.І. вказує, що за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів, а саме: за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором; за користування кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і за весь час прострочення.
Отже, відповідно до позиції Верховного Суду після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов'язання. У такому випадку нарахування можливе на підставі ст. 625 ЦК України.
У позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України), так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України).
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В ході розгляду справи встановлено, що 17.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 291099320, за умовами якого ТОВ зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн., а відповідач зобов'язався протягом 19 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV5EХ93.
Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 15000,00 грн. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору (п.п.1.3., 1.5. договору).
На виконання умов вказаного кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 17.05.2021 року перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 15000,00 грн. та 6700.00 грн.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. (п.1.9 Договору).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своє грошове зобов'язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 21700,00 грн. Вказана обставина підтверджується платіжними дорученнями від 17.05.2021 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості від 20.09.2017 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 291099320 від 17.05.2021 року становить 44176,20 грн., яка складається: 21700,00 грн. - заборгованість по кредиту; 22476,20 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування за кредитом.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язався відступити на користь ТОВ «Таліон Плюс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно п. п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.
Додатковими угодами від 28.11.2019 року (а.с. 29), 31.12.2020 року (а.с. 30-33), 31.12.2021 року (а.с. 37) до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено строк дії договору до 31.12.2022 року включно.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п.1.5 договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору.
Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Дана обставина підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 141 від 05.07.20211 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 38-39).
Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року до 31.12.2022 року.
Слід зазначити, що вищезазначений договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі.
05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклав з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 05/0820-01, згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався відступити на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року строк дії договору закінчується 04.08.2021 року. Відповідно до п. 8.6 додатки та додаткові угоди до наданого договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину.
03.08.2021 року та 30.12.2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладали додаткові угоди до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, якими, зокрема дійшли згоди продовжити строк дії договору до 30.12.2024 включно.
Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року фактор ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпорядитися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на корить третіх осіб.
Копія договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто предметом договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги за договором № 291099320 від 17.05.2021 року, що підтверджується копією реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 року.
28.10.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» договір факторингу № 2810/24/Е. За цим договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язувалося передати ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги, яке воно мало до ОСОБА_1 за договором кредиту № 291099320 від 17.05.2021 року, що підтверджується копією реєстру боржників від 28.10.2024 року.
Відповідач належним чином зобов'язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконав у зв'язку з чим позивач, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення боргу.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, ОСОБА_1 згідно укладеного з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору взяв на себе зобов'язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов'язок ним був порушений, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості за договором, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення кредиту за тілом кредиту в розмірі 21700,00 грн. Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості (за тілом кредиту).
Що стосується нарахованих відсотків за користуванням кредиту.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Відповідно до п. 1.7 договору кредитної лінії № 291099320 від 17.05.2021 року, кредитна лінія надається строком на 19 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Відповідно до платіжних доручень від 17.05.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало о 19:33 грошові кошти (перший транш за договором) в сумі 15000,00 грн. та о 22:06 перерахувало грошові кошти в сумі 6700,00 грн. на банківську карту відповідача.
Тобто, строк кредитного договору № 291099320 розпочався 17.05.2021 року та діяв до 04.06.2021 року.
Відповідно до п. 1.9 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 584,00 процентів річних, що становить 1,60 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
за умовами продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 585,15 процентів річних, що становить 1,60 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним;
у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентною ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 291099320 заборгованість за період з 28.10.2024 року по 06.11.2021 року становить 73124,00 грн., яка складається 21700,00 грн. - прострочене тіло; 51424,00 грн. - прострочені відсотки.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Товариством здійснювалось нарахування відсотків за період з 17.05.2021 року по 05.06.2021 року по 347,20 грн. в день; 09.06.2021 року нараховано 2408,70 грн. в день; з 10.06.2021 року по 06.07.2021 року по 499,10 грн. в день.
Отже, Товариством здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення 19-денного строку кредитування, передбаченого кредитним договором № 291099320 від 17.05.2021 року.
Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 19 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню, в межах строку дії кредитного договору, а саме в розмірі 6596,80 грн.
Доводи апелянта, що у позивача наявні правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як і в межах строку його дії, так і після спливу строку кредитування, відповідно до ст. 625 ЦК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вимоги про стягнення процентів, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання позивачем в суді першої інстанції не заявлялися.
Оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 291099320 від 17.05.2021 року в сумі 28296,80 грн., яка складається з 21700,00 грн. - тіло кредиту, 6596,80 грн. - відсотки за користування кредитом.
Отже, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги за безпідставністю.
При цьому доказів виконання наявних грошових зобов'язань ні перед позивачем у справі ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів приходить до висновку, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2025 року слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та ухвалити постанову про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 29109320 від 17.05.2021 року у розмірі 28296,80 грн.
Що стосується судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
ТОВ «ФК «Ейс» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18.
На підтвердження надання правничої допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 30/10/24-01 від 30.10.2024 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 30.10.2024 року, копія додаткової угоди № 2 до договору про надання правничої допомоги, копію довіреності від 02.10.2024 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд вважає, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «Ейс» понесені у даній справі в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 2000 грн.
Щодо додаткового рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача - адвокат Григоренко А.О. подав клопотання до суду першої інстанції про ухвалення додаткового рішення у справі, в якому просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу адвоката під час розгляду справи у розмірі 24000,00 грн.
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.04.2025 року стягнуто з ТОВ «Фк «Ейс» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн.
Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі (що відповідає позиції викладених у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі № 756/4441/17, 23.12.2021 року у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 року у справі № 910/17345/20, від 15.02.2023 року у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07.03.2023 року у справі № 922/3289/21).
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2025 року та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс», та відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України змінює розподіл судових витрат, додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.04.2025 року підлягає скасуванню.
Щодо клопотання представник відповідача - адвокат Григоренко А.О. про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн., колегія суддів приходить до слідуючого.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду в суді першої інстанції, представником відповідача надано ордер серії АІ № 1821020 від 12.02.2025 року на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Григоренком А.О., виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, договір №11-02/25 про надання правничої допомоги від 11.02.2025 року, укладений між адвокатом Григоренко А.О. та Щербак О.А., предметом якого є надання адвокатом клієнту правової допомоги, на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін. Види, характер, обсяг, порядок надання і строки правничої допомоги можуть визначатися сторонами в додатках до даного договору або в актах приймання-передачі наданої правничої допомоги за цим договором.
Додатком №1 від 11.02.2025 року до договору, сторони погодили, що адвокат бере на себе зобов'язання від імені та в інтересах замовника здійснити комплекс дій щодо подання позову та судового представництва замовника у межах судової справи за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до клієнта про стягнення заборгованості, розгляд якої здійснюється Придніпровським районним судом міста Черкаси. Адвокат забезпечує судове представництво Клієнта при розгляді справи в суді першої інстанції, в суді апеляційної інстанції, а також за необхідності - в суді касаційної інстанції. У випадку повернення справи на повторний розгляд до суду першої інстанції адвокат забезпечує представництво клієнта й у суді першої інстанції. Адвокат готує та/або подає процесуальні документи, які вважатиме за необхідне для захисту законних прав та інтересів клієнта. Перелік прав адвоката визначено договором.
Сторони погодили, що гонорар адвоката за надання правової допомоги згідно п. 1 даного додатку становить: 2000 гривень за одну годину надання правової допомоги адвокатом. Тарифікація від 15 хвилин; 2500 гривень за забезпечення адвокатом судового представництва замовника у суді першої інстанції або у відповідному суді апеляційної інстанції чи у суді касаційної інстанції. Тарифікація від однієї години.
Сторони також погодили, що замовник сплачує адвокату «гонорар успіху» за позитивне для клієнта вирішення справи за позовом ТОВ «ФК «Ейс» у розмірі 10 000 грн., який також сплачується клієнтом адвокату протягом тридцяти банківських днів з дня набрання рішенням у справі законної сили.
Згідно акту №1 від 10.04.2025 року приймання-передачі правничої допомоги (послуг), адвокатом надана клієнту правова допомога за договором від 11.02.2025 року та додатком № 1 від 11.02.2025 року до договору у межах справи № 711/9688/24, розмір гонорару за надання правової допомоги складає 14 000 грн.
Перелік правової допомоги, що була надана адвокатом, а також витрачений час для її надання вказані у звіті, який є додатком № 1 до даного акту.
Сторони погодили, що клієнт додатково сплачує адвокату «гонорар успіху» за позитивне для замовника вирішення справи № 711/9688/24 у розмірі 10000 грн., який також сплачується клієнтом адвокату протягом тридцяти банківських днів з дня набрання рішенням у справі законної сили.
Сторони погодили, що загальний розмір гонорару, включаючи «гонорар успіх» згідно акту № 1 приймання-передачі правничої допомоги (послуг) до договору про надання правничої допомоги № 11-02/25 від 11.02.2025 року та додатку № 1 від 11.02.2025 року у межах справи № 711/9688/24 становить 24000 грн.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує також позицію Верховного суду, який неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
З урахуванням наведеного апеляційний суд зазначає, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Адже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Враховуючи незначну складність справи, характер виконаної адвокатом роботи, критерій реальності та розумності розміру адвокатських витрат, колегія суддів вважає, що з ТОВ «ФК «Ейс» на корить ОСОБА_1 підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 2000 грн.
При подачі апеляційної скарги на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2025 року, ТОВ «ФК «Ейс», також просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000,00 грн.
На підтвердження витрат в суді апеляційної інстанції надав акт прийому-передач наданих послуг до договору № 30/10/24-01 від 30.10.2024 року.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Колегія суддів, врахувавши складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, наявність численної усталеної практики, приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» 2000 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог (38,70%) 937,50 грн. судового збору за подання позовної заяви, а також 1406,20 грн. судового збору за подання позивачем апеляційної скарги, а всього 2343,70 грн.
Доказів наявності у відповідача обумовлених законодавством пільг по сплаті судового збору матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 квітня 2025 року скасувати, ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 291099320 від 17.05.2021 року у розмірі 28296,80 грн., та судові витрати у розмірі 6343,70 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 2000,00 грн.
Додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2025 року скасувати.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді