26 серпня 2025 року
м. Рівне
Справа № 571/1476/24
Провадження № 22-ц/4815/950/25
Головуючий у Рокитнівському районному суді
Рівненської області: суддя Верзун О.П.
Рішення суду першої інстанції
(вступна і резолютивна частини) проголошено:
о 18 год. 32 хв. 27 березня 2025 року у с-щі Рокитне
Сарненського району Рівненської області
Повний текст рішення складено: 07 квітня 2025 року.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Маринич В.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Служба у справах дітей Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області;
за участі: представника ОСОБА_1 - адвоката Ціпана Олександра Петровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області; про позбавлення батьківських прав,
У липні 2024 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо дітей: дочки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що з 2014 року сторони перебували у зареєстрованих шлюбних відносинах. Від шлюбу народилися двоє дітей - дочки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 2019 року відповідач почала залишати сім'ю на час від кількох днів до кількох тижнів, без пояснення причин. В подальшому окремо почала винаймати житло в с. Томашгород Сарненського району, але здебільшого проживала самостійно у Києві. З дітьми бачилася рідко, допомоги на їх утримання не надавала.
У 2021 році шлюб між ними розірвано у судовому порядку, а на користь позивача стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей. У 2023 році вона двічі бачилася з дітьми. Згодом декілька разів спілкувалася з дітьми за ініціативи старшої дочки.
Вважає, що відповідач не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами в школі, станом здоров'я, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не бере участі в підготовці дітей до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не надає доступу до культурних та інших цінностей, не сприяє засвоєнню норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти, не бере участі у вихованні дочок та не виконує покладених на неї законом батьківських обов'язків.
Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 24 липня 2025 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Рівненської області.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в позові до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області; про позбавлення батьківських прав.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неправильному застосуванні норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
Обґрунтовуючи її, зазначалося про помилковість висновку суду про недоведеність позивачем і Органом опіки та піклування того, що невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків має місце саме з вини останньої та з її волевиявлення.
В зв'язку із цим заявник покликається на норми ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 150, 164, 180 СК України, роз'яснення пунктів 7, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 "Про застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", а також не застосовані судом висновки Верховного Суду, що висловлені у постановах від 15 травня 2019 року у справі №661/2532/17, від 27 січня 2021 року у справі №398/4299/17, від 29 вересня 2021 року у справі №459/3411/18.
Вважає, що судом хибно оцінені надані позивачем письмові докази, а саме довідки, акти, характеристики тощо. Так, ці засоби доказування свідчать про не лише виконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків, а і про те, що такі обов'язки щодо дітей він виконує одноосібно. При цьому відповідач участі у вихованні та догляді дітей не бере, їх життям не цікавиться.
Після пред'явлення позову і відкриття судом провадження у справі ОСОБА_2 лише одного разу з'явилася в судове засідання, де заявила про невизнання позову. Однак відзиву на позовну заяву не подавала, як і не подала будь-яких доказів на обґрунтування своїх заперечень проти позову. В подальшому вона судові засідання не відвідувала, про причини своєї відсутності не повідомляла, була відсутня у засіданнях Органу опіки та піклування. Зауважував, що відповідач після цього не змінила своєї поведінки та відношення до виконання батьківських обов'язків, жодного разу не провідала дітей, не намагалася виправити свою поведінку і байдужого ставлення до них. Тому, на його думку, така поведінка ОСОБА_2 є її свідомим вибором, вона усвідомлює наслідки своєї поведінки, зокрема, і те, що її може бути позбавлено батьківських прав, проте її змінювати вона не бажає.
Крім того, саме по собі заперечення проти позбавлення батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позову. При цьому позбавлення відповідача батьківських прав фактично лише скасує правовий зв'язок між нею і дітьми, а враховуючи відсутність між ними належних особистих стосунків упродовж тривалого часу, не можна сказати, що це негативно вплине на них.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. При цьому в першу чергу повинні бути враховані якнайкращі інтереси самих дітей.
Між тим, у судовому засіданні ОСОБА_1 не було надано, а судом не було здобуто тих доказів, що відповідач грубо нехтувала і нехтує своїми батьківськими обов'язками, не піклувалася про фізичний і духовний розвиток дітей протягом двох років до розірвання шлюбу між сторонами та після припинення шлюбних відносин. Також не встановлено виняткових та надзвичайних обставин, які свідчили би про недобросовісність матері і її умисне ухилення від виконання батьківських обов'язків.
З огляду на наведене судом залишено без задоволення позов ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Як з'ясовано судом, сторони у справі є батьками дітей - дочок ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ці обставини підтверджуються свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 15.05.2015, виданим виконавчим комітетом Томашгородської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області, актовий запис №12, та серії НОМЕР_2 від 20.06.2017, виданим виконавчим комітетом Томашгородської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області, актовий запис №10 ( а.с. 7-8).
Діти зареєстровані та проживають разом з батьком у АДРЕСА_1 , що встановлено витягами з Реєстру територіальної громади №2023/004072950 від 30.05.2023 та №2023/004072988 від 30.05.2023 ( а.с. 10,15).
З акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї № 12 від 05.03.2024 вбачається, що ОСОБА_1 проживає з дітьми у квартирі батьків. До складу сім'ї ОСОБА_1 входять двоє дітей та батьки. Із матір'ю дітей він розлучений, проживає окремо. Сам забезпечує, доглядає та виховує дітей ( а.с.16).
Діти позитивно характеризуються за місцем навчання. З педагогами спілкується батько дітей, цікавититься їх життям, приводить та забирає зі школи. Мати - ОСОБА_2 контакту із вчителями не підтримує. Такі факти зафіксовано у довідці Томашгородського ліцея №1 від 06.03.2024 №320 про участь батьків у шкільному житті дитини, психолого-педагогічних характеристиках Томашгородського ліцея №1 від 03.04.2024 №490 та від 03.04.2024 №491 учениць ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ( а.с.17- 19).
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2021 року, що набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано (а.с.11-12).
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 19 липня 2022 року, що набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , 2015 р.н., та ОСОБА_6 , 2017 р.н., в розмірі 3 000 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття (а.с. 13-14, зв.).
З довідки Рокитнівського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11 квітня 2024 року №11550 видно, що розмір заборгованості з аліментів, який рахується за ОСОБА_7 , станом на 31 березня 2024 складає 64 160 гривень ( а.с. 29).
Відповідно до характеристики Томашгородського старостинського округу №1 Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області від 28.03.2024 №37 ОСОБА_1 працевлаштований; одиноко виховує двох малолітніх дочок; характеризується позитивно ( а.с. 20).
Довідкою про доходи, виданої 15 березня 2024 року №00000000004 Іноземним підприємством "Томашгородський каменедробильний завод", встановлено, що позивач займає посаду машиніста конвеєра ВЦ, загальна сума доходу з вересня 2023 року по лютий 2024 року становить 44 832, 03 гривні (а.с. 21).
З акту оцінки потреб сім'ї/особи, проведеної 03 квітня 2024 року - 05 квітня 2024 року Комунальною установою "Центр надання соціальних послуг" Рокитнівської селищної ради, вбачається, що діти сторін - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 комунікабельні, виховані, гармонійно розвинуті, підтримуються батьком, самостійні. Разом з тим дітям не вистачає материнської уваги та турботи ( а.с. 25-28, зв.).
Висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Рівненської селищної ради №31 від 27 січня 2025 року, стверджується, що діти - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 проживають разом з батьком, бабою та дідом. Для їх проживання створені всі необхідні умови для розвитку та виховання. Утриманням дітей займається батько. Мати дітей телефонує їм не часто, в більшості випадків самі діти телефонують їй. ОСОБА_2 23 липня 2027 року відвідала Службу у справах дітей, де написала заяву, якою підтвердила факт проживання дітей з батьком, що їх забезпечує усім необхідним. Допомогати дітям вона не могла, адже перебувала у важкому матеріальному стані. З позовом про позбавлення батьківських прав не погоджується. На подальші виклики комісії питань захисту прав дитини не з'являлася. У зв'язку з цим визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с. 72-74, зв.).
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без задоволення.
Згідно зі ст.ст. 19, 141, 150, 153, 155, 157, 164, 165, 166, 169 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов'язані поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
З висновку Верховного Суду, що висловлений у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, вбачається, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав
У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 зазначається, що тлумачення положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20 зазначається, що відмова батьків (усиновлювачів) від дитини є такою, що порушує її права та інтереси, тому ухиляння від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьківських прав і стягнення з батьків (усиновлювачів) аліментів на її утримання.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц зазначається, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір'ю своїми обов'язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З приводу відхилення судом висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради №31 від 27 січня 2025 року, то з урахуванням обставин справи, вимог закону та змісту самого висновку судом попередньої інстанції його правильно залишено без уваги як необґрунтований.
Так, в судовому засіданні представник Органу опіки та піклування Рокитнівської селищної ради пояснила, що ОСОБА_2 є такою, що перебувала на обліку як дитина, позбавлена батьківського піклування, - сиротою. Ця обставина може очевидно впливати на виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків відносно дітей. Органом опіки та піклування не було встановлено її психологічного стану, матеріального становища, адже на подальші неодноразові виклики до комісії вона не з'являлась, відомості про те, що їй надавалась допомога чи інше сприяння у налагодженні належного виконання батьківських обов'язків, матеріали справи не містять.
Тому суд зробив висновок, що ці обставини викликають сумніви у винності поведінки ОСОБА_2 , оскільки саме винна поведінка може бути підставою для позбавлення батьківських прав. При цьому вини відповідача доведено не було. Також не було встановлено, що між дітьми та матір'ю склалися напружені, неприязні стосунки або діти відчувають будь-які інші негативні емоції щодо матері.
Разом з тим ОСОБА_2 підтримує з дітьми певні стосунки, обмінюється з ними повідомленнями, тобто між ними існує стійкий психоемоційний зв'язок матері і дітей.
Поготів, з акту оцінки потреб сім'ї/особи, проведеної 03 квітня 2024 року - 05 квітня 2024 року Комунальною установою "Центр надання соціальних послуг" Рокитнівської селищної ради, вбачається, що дітям - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вистачає материнської уваги та турботи (а.с. 25-28).
Сам по собі факт існування станом на 31 березня 2024 року заборгованості за аліментами на утримання дітей у розмірі 64 160 гривень не може свідчити про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав. Так, ОСОБА_2 пояснювала причину виникнення цієї заборгованості тим, що у неї тяжке матеріальне становище, а тому не може тимчасово брати участь у забезпеченні дочок.
Спростовуються правильністю висновків суду аргументи автора апеляційної скарги про хибне незастосування норм матеріального права судом попередньої інстанції.
Стосовно тверджень ОСОБА_1 про незастосування висновків Верховного Суду, що висловлені у постановах від 15 травня 2019 року у справі №661/2532/17, від 27 січня 2021 року у справі №398/4299/17, від 29 вересня 2021 року у справі №459/3411/18, то колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини та права і обов'язки, які були предметом розгляду касаційним судом, відрізняються правовою природою, своїми характеристиками та обставинами справи. Тобто вони не є подібними між собою і не є релевантними до існуючих правовідносин, а тому до застосування не підлягають.
Щодо недодержання судом норм процесуального права, що полягало у хибній оцінці доказів у справі, то відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове вирішення сімейних правовідносин, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.
При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов'язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Відповідно до ст.ст. 12, 81, 76, 77-80 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В решті покликання заявника про помилковість оскаржуваного рішення також є необґрунтованими і тому колегією суддів відхиляються.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 26.08.2025
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М.Ковальчук
С.С.Шимків