26 серпня 2025 року
м. Рівне
Справа № 568/1927/24
Провадження № 22-ц/4815/1042/25
Головуючий у Радивилівському районному суді
Рівненської області: суддя Делалова О.М.
Скорочене рішення суд першої інстанції
проголошено о 16 год. 34 хв.
15 травня 2025 року в м. Радивилів
Дубенського району Рівненської області
Повний текст рішення складено: 20 травня 2025 року
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" - адвоката Якимчук Ольги Михайлівни на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2024 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (далі - ТОВ " Рівнегаз збут" або товариство) з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлений природний газ.
Мотивуючи свої вимоги, позивачем вказувалося, що ним здійснювалося постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, укладеним відповідно до ст.ст. 634, 641, 642 ЦК України. Вважає, що фактом згоди про приєднання до умов договору відповідача є оплата вартості поставленого природного газу, яка надходила на особовий рахунок, а також споживання нею природного газу, що підтверджується інформацією оператора газорозподільних мереж (далі - ГРМ).
Проте в повній мірі ОСОБА_1 вартість спожитого природного газу не оплатила, тому утворилася заборгованість в сумі 52 427,38 гривень станом на 23 жовтня 2017 року. 20 березня 2018 року Радивилівський районний суд Рівненської області видав судовий наказ про стягнення зазначеної заборгованості та в порядку його виконання боржник сплатила 5 750,20 гривень. Однак за заявою боржника судовий наказ було скасовано ухвалою цього ж суду від 16 вересня 2024 року, що спонукало товариство звернутись за захистом своїх прав в порядку позовного провадження.
З наведених спонукань просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за поставлений природний газ в розмірі 46 677,58 гривень.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Рівнегаз збут" заборгованість за поставлений природний газ в розмірі 2 987,88 гривень та судовий збір у розмірі 193,83 гривень.
В іншій частині позову відмовлено.
На рішення суду представником позивача - адвокатом Якимчук О.М. подано апеляційну скаргу, де покликалася на його незаконність та необґрунтованість, які полягали у невідповідності викладених в ньому висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про те, що судом першої інстанції правильно встановлено ту обставину, що постачання газу побутовим споживачам здійснюється за обов'язкової участі оператора газорозподільної системи (ГРМ), на якого покладено обов'язок вести облік спожитого газу відповідно до умов договору розподілу.
Разом з цим усупереч цьому твердженню суд дійшов хибного та взаємовиключного висновку, що визначення обсягу спожитого газу належить постачальнику - ТОВ "Рівнегаз Збут", поклавши на нього вину за утворення боргу та вказавши на незаконність і безвідповідальність його дій. Фактично ж саме АТ "Оператор ГРМ "Рівнегаз" здійснює облік та визначає обсяг спожитого газу, у т.ч. з урахуванням коефіцієнта приведення до стандартних умов і передає ці дані постачальнику. Останній лише проводить нарахування вартості визначених оператором ГРМ обсягів за тарифами, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП). Розрахунки побутових споживачів проводяться відповідно до правил Кодексу газорозподільних систем (далі - КГС), затверджених НКРЕКП, де ключову роль у визначенні обсягів відіграє оператор газорозподільної системи, а постачальник лише виставляє рахунки.
Крім того, суд дійшов помилкового висновку про застосування за заявою відповідача наслідків спливу позовної давності, позаяк вона не минула, а також без належних на те правових підстав здійснив власний розподіл об'єму за часом та розрахунок вартості спожитого відповідачем природного газу. При цьому заявник звертала увагу суду на те, що днем пред'явлення позову є 19 листопада 2024 року, тоді як період нарахування боргу починається з 01 травня 2017 року. Враховуючи положення ст.ст. 256, 257 ЦК України, а також обставини запровадження карантину з 12 березня 2020 року та воєнного стану з 24 лютого 2022 року, трирічний строк позовної давності у справі не було пропущено.
З викладених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ТОВ "Рівнегаз Збут" про стягнення з ОСОБА_1 46 677,58 гривень заборгованості за поставлений природний газ.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася, хоча їй про це роз'яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 09 липня 02025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується НКРЕКП та оприлюднюється в установленому порядку. Відносини між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи, регулюються Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила).
Згідно з п. 3 Розділу І цих Правил постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Правил передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору є отримання постачальником поданої споживачем заяви - приєднання до умов договору постачання природного побутовим споживачам та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов'язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил постачання та за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.
Тобто між сторонами виникли та існують відносини з приводу надання послуги з постачання природного газу і відповідач фактично користувалась цією послугою та частково здійснювала плату за неї.
Як правильно на це посилається заявник, саме оператор ГРМ визначає об'єм (обсяг) споживання природного газу споживачем.
Взаємовідносини оператора ГРМ із суб'єктами ринку природного газу, в т.ч. побутовими споживачами, визначаються КГС, затвердженим постановою НКРЕКП № 2494 від 30 вересня 2015 року, та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП № 2498 від 30 вересня 2015 року.
Відповідно до підпункту 8 пункту 3 глави 2 розділу І КГС до основних функцій Оператора ГРМ належить забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ.
Згідно із пунктом 2 глави 1 розділу ІХ КГС порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
У пункті 1 глави 4 розділу ІХ КГС передбачено, що визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.
Відповідно до абзаців четвертого - п'ятого пункту 5 глави 4 розділу ІХ КГС визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Розбіжності у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Згідно з підпунктами 5.1-5.3 Типового договору розподілу природного газу - облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
Виходячи з наведеного, постачання відповідачу, як побутовому споживачу природного газу, здійснюється за обов'язковою участю оператора ГРМ, на якого законом покладено обов'язок вести облік об'єму (обсягу) споживання природного газу споживачем відповідно до умов договору розподілу природного газу.
У спірних правовідносинах статус оператора ГРМ має АТ "ОГС Рівнегаз", до газорозподільної системи якого підключена ОСОБА_1 .
Саме АТ "ОГС Рівнегаз" як оператор ГРМ веде облік та визначає об'єм спожитого природного газу і доводить ці показники до відома позивача, який, у свою чергу, лише обраховує вартість зазначених оператором ГРМ спожитих позивачем об'ємів газу згідно зі встановленими НКРЕКП тарифами для населення.
Між тим, зазначені обставини не спонукають до безумовного стягнення вартості оціненого товариством об'єму спожитого природного газу на його користь зі споживача.
Судом з'ясовано, що відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Обсяг спожитого природного газу фактично був встановлений на підставі актів повірки (перевірки) лічильника газу. Так, актом демонтажу лічильника газу для проведення повірки від 20 вересня 2011 року були зафіксовані показники лічильника в розмірі 42 817 м3. Відповідно до попередження про припинення газопостачання, сформованого ПАТ "Рівнегаз" станом на 30 квітня 2016 року, показник лічильника газу складав також 42 817 м3 за особовим рахунком № НОМЕР_1 , а заборгованість за послуги з газопостачання обліковувалася в сумі 78,71 гривень. Актом встановлення лічильника газу після проведення повірки від 24 квітня 2017 року зафіксовані показники лічильника у 50 352 м3.
Разом з тим Порядок комерційного обліку природного газу та алокації по об'єктах побутових споживачів населення встановлений главою 4 розділу IX Кодексу ГРС.
Відповідно до п. 4 гл. 4 розділу ІХ КГС побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 5 числа включно) давати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об'єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.
Отже, як про це зазначав суд першої інстанції, на підставі зазначених положень КГС оператор ГРМ, не отримавши до 06 числа відповідного місяця показників лічильника газу відповідача, мав право визначити об'єм розподілу та споживання природного газу на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, проте цього не було зроблено.
Відповідно до абзацу 5 п.5 зазначеної глави та розділу КГС розбіжності у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Зважаючи на викладені обставини та вимоги закону, колегія суддів погоджується з районним судом про те, що обсяг спожитого газу у розмірі 50 352 м3, який був зафіксований 24 квітня 2017 року, виник за поточний рік, тобто з травня 2016 року (було 42 817 м3) по квітень 2017 року (стало 50 352 м3).
Натомість за розрахунком товариства заборгованість виникла одномоментно в квітні 2017 року в сумі 52 427,37 гривень за 7 535 м3 спожитого відповідачем природного газу.
Проте не виникає розумних сумнівів чи обґрунтованих підстав вважати, що за житловим будинком ОСОБА_1 у квітні 2017 року було спожито такий значний обсяг природного газу, оскільки він є нетиповим для побутового використання, значно перевищує встановлені норми та планові місячні обсяги споживання і характерний для промислового об'єкта або великого котельного приміщення.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 статті 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 статті 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 статті 81 ЦПК України).
Саме позивач був зобов'язаний довести вартість наданого об'єму природного газу, яка має враховувати, зокрема, й конкретну ситуацію щодо його обсягів споживання відповідачем за конкретним періодом в часі (місяцем).
Держава повинна забезпечувати особливий захист споживача, як більш слабкого суб'єкта економічних відносин. Інше не відповідало б принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливило покладання на слабшу сторону невиправданий тягар доказування.
Наявність обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Разом з тим заявлений позивачем розмір заборгованості суперечить встановленим законодавством порядку та підставам обчислення, тарифам, а матеріали справи не містять об'єктивних і переконливих доказів з приводу предмета доказування.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості, яка не перевищує позовної давності, здійснивши її власний розрахунок, адже наданий розрахунок є необґрунтованим і таким, що не може братися судом до уваги.
Відповідно до ст.ст. 256, 257, ч.ч. 1, 5 ст. 261, ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, трирічний строк позовної давності не сплинув лише для вимог про стягнення заборгованості за спожитий відповідачем природний газ в березні та квітні 2017 року.
Тому доводи апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду.
При цьому колегія суддів зважає на те, що згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Однак будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв'язання цивільно-правового спору, заявник не надала, а апеляційним судом здобуто не було.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Спонуканням для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" - адвоката Якимчук Ольги Михайлівни залишити без задоволення, а рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
Н.М.Ковальчук