Справа № 552/5989/24 Номер провадження 22-ц/814/2701/25Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
13 серпня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Панченка О. О.
за участю секретаря Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк»
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2025 року, ухвалене в м. Полтаві під головуванням судді Кузіної Ж. В.
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2024 року представник АТ «Ідея Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 144 275,16 грн та судових витрат у сумі 3 028 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 05.03.2020 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z02.00502.006471663, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 118 948 грн зі сплатою 10% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим договором графіком щомісячних платежів. Строк кредиту встановлено 36 місяців, до 05.03.2023.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконує зобов'язання за кредитним договором у встановлені строки, останній платіж нею було здійснено 19.06.2024, у зв'язку з чим станом на 10.07.2024 утворилася заборгованість, яка становить 144 275,16 грн та складається з: простроченого боргу - 97 168,73 грн, прострочених процентів - 17 810,97 грн, простроченої плати за обслуговування кредиту - 29 295,46 грн, й підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог АТ «Ідея Банк» відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів наявності заборгованості за наданим кредитом та її розміру. У свою чергу розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві, а отже, не є належним доказом існування боргу.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник АТ «Ідея Банк» подав апеляційну скаргу та, посилаючись на незаконність рішення, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що виписка по рахунку, на який відповідач зобов'язувалася здійснювати погашення по кредитному договору, повністю відповідає формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством, підтверджує видачу кредиту відповідачу та розмір заборгованості, а тому є належним доказом у справі.
Вказує, що на підтвердження видачі кредитних коштів банк разом із позовною заявою надав меморіальні ордери та виписку по рахунку. Крім того, Банк надав розрахунок заборгованості, який вважав за потрібне і який зроблений відповідно до умов кредитного договору та з урахуванням усіх коштів, які надійшли на погашення заборгованості по цьому договору станом на дату звернення до суду.
Вважає, що суд першої інстанції в межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не був позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі, що зазначено Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 05 березня 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z02.00502.006471663, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 118 948 грн під 10% річних шляхом перерахування від імені ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 102 101,29 грн на зазначені у договорі рахунки та сплати страхового внеску у розмірі 16 846,71 грн на рахунок страховика згідно з умовами договору добровільного страхування життя, укладеного ОСОБА_1 з ПрАТ СК «ПЗУ Україна Страхування Життя», а відповідач зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти та інші передбачені договором платежі до 05.03.2023 шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 6 050 грн протягом 35 місяців та 6 057,77 грн у 36 місяць користування кредитом згідно з графіком, встановленим у додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору (а. с. 15-16).
Нанесенням власноручного підпису під договором відповідач акцептувала оферту ПрАТ СК «ПЗУ Україна Страхування Життя» та уклала Договір добровільного страхування життя для клієнтів банку, який згідно статті 634 ЦК України є договором приєднання (п. 2 договору); погодилась із тим, що договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід'ємними складовими договору та зобов'язалась їх виконувати (п. 3.2 договору); акцептувала публічну пропозицію про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб-сайті Банку (п. 3.3 договору).
Факт надання банком кредиту позичальнику ОСОБА_1 на суму 118 948 грн та перерахування коштів згідно з умовами договору підтверджується копіями меморіальних ордерів від 05.03.2020 (а. с. 17).
Згідно виписки про рух коштів на рахунку, відкритому ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, свої зобов'язання відповідач виконувала неналежним чином, внаслідок чого станом на 10.07.2024 виникла заборгованість на суму 144 275,16 грн, що складається з простроченого основного боргу - 97 168,73 грн, прострочених процентів - 17 810,97 грн та простроченої плати за обслуговування кредиту - 29 295,46 грн (а. с. 18-20, 116).
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу приписів частини першої 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за спірним кредитним договором, позивач, крім довідки-розрахунку заборгованості, надав також виписку по рахунку відповідача ОСОБА_1 , в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитним договором, що є належним та допустимим доказом на підтвердження заявлених позивачем вимог та безпідставно не взято до уваги місцевим судом при вирішенні справи.
У свою чергу, відповідачем по справі не надано доказів виконання свого зобов'язання за кредитним договором. Платіжні квитанції про внесення частини обов'язкових щомісячних платежів не свідчать про повернення кредиту згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору.
Обставини, що унеможливили належне виконання ОСОБА_1 свого зобов'язання, не є підставою для відмови у позові кредитора, а твердження відповідача про пропуск позивачем позовної давності не відповідають вимогам пунктів 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, згідно яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину, а у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Оскільки карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, діяв на території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 включно, а воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022, строк позовної давності при зверненні до суду із позовом до ОСОБА_1 позивачем - АТ «Ідея Банк» пропущено не було.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від них не відступала.
Строк кредитування визначений сторонами у Договорі кредиту та страхування № Z02.00502.006471663 від 05.03.2020 становить 36 місяців з кінцевим терміном повернення кредиту 05.03.2023.
З огляду на погоджені сторонами істотні умови кредитного договору у виді суми наданого кредиту, строку кредитування та процентної ставки за кредитом, суд першої інстанції мав можливість встановити розмір заборгованості та перевірити правильність нарахування процентів за кредитним договором, однак цього не зробив, що призвело до неправильного вирішення справи.
З наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що після спливу визначеного спірним договором строку кредитування АТ «Ідея Банк» продовжував нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом, що не відповідає зазначеним нормам права та свідчить про безпідставність вимог позивача в цій частині, а отже, задоволенню підлягають лише позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за спірним кредитним договором у розмірі простроченого тіла кредиту в сумі 97 168,73 грн та прострочених процентів за користування кредитом у межах строку кредитування в сумі 10 254,88 грн.
Нарахування позивачем щомісячної плати за обслуговування кредиту, яка згідно пункту 9.8.2. Публічної пропозиції АТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затвердженої протоколом засідання Правління № 01/15-20 від 15.01.2020 та введеної у дію з 19.01.2020, включає в себе надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку та засобів електронного зв'язку, а також опрацювання запитів позичальника, що направлені банку із використанням різних каналів зв'язку, без зазначення періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації, не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Оскільки обслуговування кредитної заборгованості, за яку договором № Z02.00502.006471663 від 05.03.2020 встановлено плату у розмірі 1,85% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку платежів, починаючи з 3,5% в перший місяць зі зменшенням щомісячно на 0,100% до 0,02%, включає в себе надання позичальнику інформації про стан кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умови договору не містять, вимоги АТ «Ідея Банк» про стягнення з ОСОБА_1 плати за обслуговування кредиту у сумі 29 295,46 грн порушують права споживача та є необґрунтованими.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ «Ідея Банк».
Відповідно до вимог частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування № Z02.00502.006471663 від 05.03.2020 у розмірі 107 423,61 грн, з яких: 97 168,73 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10 254,88 грн - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом.
Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 5 636,62 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. О. Панченко