Справа № 569/4799/25 Головуючий у 1 інстанції: Яремчук С. М.
Провадження № 22-ц/802/816/25 Доповідач: Карпук А. К.
25 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.,
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Горохівського районного суду від 12 травня 2025 року в складі судді Яремчук С.М.
У березні 2025 року позивач ТзОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом, мотивуючи тим, що 04 квітня 2024 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) №04.04.2024-100000577, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 16000,00 грн. строком на 42 дні. ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надано позичальнику кредит у розмірі 16000,00 грн. строком на 42 дні. ОСОБА_1 отримала вказані кредитні кошти 04 квітня 2024 року.
Проте, остання належним чином свої зобов'язання перед позивачем не виконала, у зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 31680,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 16000,00 грн., по процентах в розмірі 15680,00 грн. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.
Рішенням Горохівського районного суду від 12 травня 2025 року позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» ТзОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №04.04.2024-100000577 від 04квітня2024 року у розмірі 22720 (двадцять дві тисячі сімсот двадцять) гривень 00 копійок.), сплачений судовий збір в розмірі 1737 (одна тисяча сімсот тридцять сім) гривень 34 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Споживчий центр» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в позові та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, розподілити судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про незаконність визначеної фіксованої процентної стави у розмірі 2.33 %, та вважає, що така ставка є законною виходячи із тлумачення пункту 17 Прикінцевих і Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
З апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків у визначеному у кредитному договору розмірі, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (18240 грн) менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у даній справі є 25.08.2025, тобто дата складення повного судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з пропозицією (офертою), яку ТОВ «Споживчий центр» розмістив на вебсайті http://sgroshi.com.ua/ua/, позивач пропонує укласти електронний кредитний договір у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір, крім цієї пропозиції, складається: із заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода). За цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Сума кредиту, дата надання/видачі кредиту, строк, на який він видається, проценти встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною оферти (а.с.12-15).
Відповідачка ОСОБА_1 04 червня 2024 року сформувала та за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора підписала заявку на отримання кредиту у ТОВ «Споживчий центр» та підтвердила укладення кредитного договору шляхом прийняття пропозиції (акцепту). Відповідно до умов кредитного договору №04.04.2024-100000577 позичальнику надається кредит на наступних умовах. Сума кредиту 16000,00 грн. Строк, на який надається кредит 42 дні з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 15 травня 2024 року. Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 2,33%=(15680,00/16000)/42х100%. Проценти (економічна сутність-плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідний період. Графіки платежів: проценти, розраховані вищевказаним способом за первинний, черговий періоди, сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти. Сума кредиту у розмірі 16000,00 грн. сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається кредит. В день укладення кредитного договору позичальнику відкривається кредитна лінія, яка реалізується наступним чином: сума кредиту , яка визначена у розділі І договору, є одночасно і 1-им траншем, з якого складається сума кредиту, яка надається відповідно до умов договору. Неустойка: 400,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Розмір процентів відповідно до статті 625 ЦК України становить 912,5 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до статті 625 ЦК України встановлюється законом. Заповнюючи заявку, відповідачка вказала номер банківської платіжної картки для перерахування коштів з початковими та кінцевими цифрами 5168-74ХХ-ХХХХ-2813.
Згідно з банківським переказом ID: 2445529403 ТОВ «Споживчий центр» 04 квітня 2024 року о 09:19 год. здійснило банківський переказ на суму 16000,00 грн. за договором №04.04.2024-100000577 на картку з початковими та кінцевими цифрами у номері 516874*13. Реквізити картки зазначені відповідачем у заявці на отримання кредиту
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором 04.04.2024-100000577 від 04 квітня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 16000 (шістнадцять тисяч) грн. основного боргу, 15680 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. процентів, разом 31680 (тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. Проценти по кредиту нараховані за період з 04 квітня 2024 року по 15 травня 2024 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що застосування позивачем процентної ставки у розмірі, вищому ніж 1% на день, суперечить закону.
Такий висновок суду є правильним.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_1 уклавши кредитний договір в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому на думку колегії суддів, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У позовній заяві ТОВ «Споживчий центр» просило, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.
Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.
Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17.
Згідно з матеріалами справи, позивачем нараховано відсотки за ставкою 2,33% в день за користування кредитом за період з 04.04.2024 року по 15.05.2024 року включно, тобто в межах узгодженого сторонами строку кредитування у сумі 15680,00 грн.
Суд першої інстанції частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом дійшов висновку, що TOB «Споживчий центр» не мав права визначати фіксовану проценту ставку у розмірі 2.33%, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день відповідно до положень ч. 5 ст. 8 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з такого.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Натомість відповідачці, всупереч вищенаведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1,00% в день (1,5%).
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Укладений 04.04.2024 кредитний договір з відповідачкою ОСОБА_1 за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому ТОВ «Споживчий центр» не мало права визначати проценту ставку у розмірі 2.33% оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день. Умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2.33 % є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про правомірність визначеної в договорі процентної ставки.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, обґрунтовано застосував у розрахунку розмір процентної ставки 1% в день від суми кредиту.
Доводи апеляційної скарги не слугують підставою для скасування чи зміни рішення, тому що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384 , 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» залишити без задоволення.
Рішення Горохівського районного суду Волинської від 12 травня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді