Справа № 569/6898/25
1-кп/569/1368/25
26 серпня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №62024240030001696 від 06.09.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, курсанта 1 навчального взводу 3 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого 03.02.2025 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1(один) рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу по мобілізації на посаді курсанта 1 навчального взводу 3 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч. 1 ст. 1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності поважних причин, 22.07.2024, близько 08 год. 00 хв., не з'явився вчасно з лікувального закладу до розташування військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та відправився за місцем постійного проживання, що за адресою: Волинська область, м. Луцьк, де проводив час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував, окрім перебування в лікувальному закладі Волинської області у період часу з 14.11.2024 по 18.11.2024, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
2. Позиції сторін кримінального провадження
За результатами судового розгляду прокурор ОСОБА_6 підтримала пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення, зазначила, що докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження. Прокурор просила визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, призначити покарання, із застосуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, суду пояснив, що проходив військову службу по мобілізації за місцем розташування військової частини НОМЕР_1 , перебував на полігоні неподалік м. Рівного. Під час проходження служби у нього погіршилося самопочуття, був направлений до лікувального закладу, де у нього виявлено запалення кісти в горлі, у зв'язку з чим проведено операцію. Не заперечував, що самовільно без дозволу персоналу залишив медичний заклад, не повернувся на військову службу, а поїхав за місцем свого проживання у м. Луцьк, де близько тижня лікувався, а потім займався власними справами. Йому було відомо, що після лікування необхідно з'явитися в розташування військової частини, поважних причин, які б перешкодили повернутися на військову службу, не було. Вважає себе невинуватим, оскільки у нього відсутній умисел на вчинення кримінального правопорушення, мотивуючи це тим, що коли залишив медичний заклад та не повернувся на військову службу, вважав, що не є військовослужбовцем, так як не прийняв присягу. Зазначив, що йому ніхто не доводив до відома, що за такі дії передбачена відповідальність.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просив ухвалити виправдувальний вирок, у зв'язку із недоведеністю вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Свою позицію мотивував тим, що ОСОБА_7 не приймав присягу, а тому не може вважатися військовослужбовцем, обвинуваченому не доведено до відома права як військовослужбовця та відомості про зарахування в склад військової частини.
3. Мотиви суду і докази на підтвердження встановлених судом обставин
За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Так, відповідальність за ч. 5 ст. 407 КК України настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Нез'явлення вчасно на службу полягає в тому, що залишивши військову частину або місце служби на законній підставі та маючи об'єктивні можливості для повернення в установлений час, військовослужбовець своєчасно в частину не з'являється і перебуває за її розташуванням понад встановлений строк. У цьому випадку ухилення від несення обов'язків військової служби здійснюється шляхом бездіяльності.
Поважними причинами нез'явлення в строк на службу слід вважати такі об'єктивні фактори, що перешкоджають своєчасно з'явитися в частину (стихійне лихо, затримання органами влади, хвороба, перебування на лікуванні та інші).
Початком нез'явлення на службу вважається закінчення установленого строку з'явлення, а кінцем - час повернення в частину або затримання.
Суб'єктом вказаного злочину є військовослужбовець. Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу. Мотиви злочину можуть бути різними та на кваліфікацію не впливають.
Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_7 вину не визнав, суд дійшов висновку, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за фактичних обставин, викладених у вироку, повністю підтверджується дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами.
Свідок ОСОБА_9 повідомив, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 з вересня 2022 року, вказав, що солдат ОСОБА_7 був направлений до військової частини з ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зарахований до списків військової частини та проходив базову військову підготовку, яка триває 40 днів. Свідок підтвердив факт неповернення ОСОБА_7 в розташування військової частини після лікування.
Свідок ОСОБА_10 пояснив, що займає посаду начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 , яка фактично діє як навчальний центр, де проводиться базова військова підготовка. До його обов'язків входить, зокрема контроль за особовим складом, в тому числі осіб, які вибувають на лікування. Перед направленням на лікування з особою проводиться інструктаж щодо необхідності повернення в розташування частини після лікування, роз'яснюються наслідки несвоєчасного повернення у військову частину. За його вказівкою начальник медичної частини перевіряє фактичну наявність особи на лікуванні, а у випадку відсутності складається відповідний рапорт та проводиться службова перевірка за кожним таким фактом. За фактом несвоєчасного повернення у військову частину солдата ОСОБА_7 також проводилась службова перевірка, за результатами якої складено відповідний акт. Оглянувши військовий квиток ОСОБА_7 зазначив, що в ньому відсутні відомості про складання присяги. Свідок наголосив на тому, що громадяни, направлені для проходження базової військової служби набувають статусу військовослужбовця з дня відправлення у навчальну частину з територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Після прибуття у військову частину видається наказ командира по стройовій частині про зарахування до списків військової частини. Присяга приймається по закінченню військової підготовки, не тягне за собою буд-яких наслідків та носить церемоніальний характер.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 вказав, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді відповідального виконавця групи персоналу та стройової, до його обов'язків входить оформлення різного роду документів щодо осіб, які прибувають на навчання до військової частини. Зазначив, що йому відомо, що курсант ОСОБА_7 після лікування не повернувся до військової частини, про що також містяться відомості у журналі тимчасово відсутніх. Звернув увагу на те, що відповідно до ст. 24 ЗУ «Про військову службу і військовий обов'язок» початком проходження військової служби вважається день відправлення у навчальну частину з територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Свідок ОСОБА_12 повідомив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді офіцера групи персоналу, був відповідальний за облік особового складу. Пояснив, що кожному курсанту, який зарахований до списків військової частини, в перші дні доводиться до відома під розпис права та обов'язки військовослужбовців, положення нормативних актів щодо порядку проходження військової служби, а також роз'яснюються вимоги законодавства щодо відповідальності військовослужбовців, в тому числі за самовільне залишення військової частини. Зазначив, що ОСОБА_7 був зарахований до списків особового складу частини в червні 2024 року, в липні вибув на лікування, після чого не повернувся в розташування частини.
З аналізу показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_13 будучи військовослужбовцем, перебуваючи на лікуванні, самовільно залишив лікувальний заклад та не повернувся у розташування військової частини НОМЕР_1 за місцем служби.
Показання вказаних свідків об'єктивно узгоджуються між собою, з іншими доказами, не мають суперечностей, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а тому суд оцінює їх як достовірні та правдиві.
Крім показань свідків, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується також фактичними даними, що містяться у:
- повідомленні командира військової частини №1964/2164 від 23.08.2024 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_14 ;
- копії військового квитка серія № НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_7 30.04.2024, з якого вбачається, що на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 він призваний у Збройні Сили України за загальною мобілізацією та зарахований до списку військової частини НОМЕР_1 згідно наказу № 174 від 22.06.2024, направлений до військової частини ІНФОРМАЦІЯ_3 , присвоєне військове звання солдат;
- копії довідки військово-лікарської комісії №102/9/2330 від 30.04.2024, з якої вбачається, що військово-лікарською комісією (далі - ВЛК) проведено медичний огляд ОСОБА_7 , на підставі висновку ВЛК ОСОБА_7 визнано придатним до військової служби;
- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 174 від 22.06.2024, згідно з яким ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу частини, вважати таким, що з 22.06.2024 приступив до виконання службових обов'язків солдата;
- направленні на консультацію №489 від 09.07.2024, відповідно до якого ОСОБА_7 направлено на консультацію до лікаря, у зв'язку із хворобою;
- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 201 від 18.07.2024, згідно з яким 18.07.2024 ОСОБА_7 вибув до КП «Рівненський обласний протипухлинний цент» Рівненської обласної ради на стаціонарне лікування;
- копії медичної картки стаціонарного хворого № 6901/926, з якої вбачається що ОСОБА_7 18.07.2024 був госпіталізований до КП «Рівненський обласний протипухлинний цент» Рівненської обласної ради з 18.07.2024;
- у листі КП «Рівненський обласний протипухлинний цент» Рівненської обласної ради №650/01-17/24 від 16.08.2024 про те, що ОСОБА_7 госпіталізований 18.07.2024 з діагнозом інфікована бокова кіста шиї зправа, 19.07.2024 йому проведено видалення пухлин тканин, а 21.07.2024 ОСОБА_7 самовільно покинув межі лікувального закладу без дозволу персоналу та не повернувся;
- рапорті начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_7 перебуваючи на лікуванні в КНП «Рівненський обласний онкологічний диспансер» Рівненської обласної ради залишив лікувальний заклад та не повернувся до військової частини;
- копії книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу, в якій містяться відомості про дату вибуття солдата ОСОБА_7 з 27.07.2024;
- доповіді командира військової частини №1964/1937 від 27.08.2024 по факту нез'явлення ОСОБА_14 із лікувального закладу;
- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 401- АГД від 27.07.2024, згідно з яким призначено службове розслідування стосовно солдата ОСОБА_7 ;
- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 211 від 27.07.2024, згідно з яким солдата ОСОБА_7 вважати таким, що 27.07.2024 самовільно залишив частину;
- копії акту службового розслідування від 22.08.2024, згідно з яким 21.07.2024 солдат ОСОБА_7 у військову частину НОМЕР_1 не прибув, про виписку із стаціонарного лікування не повідомив, місцезнаходження його невідоме. На телефонні дзвінки повідомляв, що знаходиться на лікуванні, з 27.07.2024 на зв'язок не виходив. Заходи з розшуку ОСОБА_7 результатів не дали, його місцезнаходження встановити не вдалося;
- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 204 від 23.08.2024 про результати службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_7 , згідно з яким на ОСОБА_7 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани;
- копії листа управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації №4032/15/2-24 від 30.12.2024 про те, що ОСОБА_7 до підпорядкованих закладів охорони здоров'я області із 24.07.2024 за медичною допомогою не звертався;
- копії листа КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради №01/01-09/3181 від 18.11.2024 про те, що ОСОБА_7 з 24.07.2024 за медичною допомогою до лікувального закладу не звертався;
- копії листа КП «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади» №3400/2.8.24 від 19.11.2024 про те, що ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні з 14.11.2024 по 18.11.2024;
- листа військової частини НОМЕР_3 №2326 від 07.11.2024, згідно якого ОСОБА_7 у період з 24.07.2024 на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 та у закладах Міністерства охорони здоров'я України, які розташовані в адміністративно-територіальній зоні відповідальності військової частини НОМЕР_3 , не перебував;
- листа КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» Волинської обласної ради №1344/2-9.24 від 15.11.2024, згідно якого з 24.07.2024 ОСОБА_7 в заклад за медичною допомогою не звертався.
Вказані документи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні отримані в порядку передбаченому КПК України. Відомості які містяться у зазначених документах прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, а також особу, що його вчинила. При цьому, надані у ході судового розгляду показання свідків кореспондуються з даними відображеними у вказаних документах та узгоджуються між собою.
Встановлені судом обставини не містять відомостей про наявність об'єктивних факторів, які б перешкодили ОСОБА_7 своєчасно з'явитися за місцем проходження служби після лікування.
Дослідивши усі надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
4. Оцінка доводів сторони захисту
Суд ураховує усталену позицію Верховного Суду щодо того, що для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, аби будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17).
Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника про те, що обвинувачений не прийняв присягу, а тому не може вважатися військовослужбовцем, то суд визнає їх необґрунтованими з таких підстав.
З огляду на приписи п.1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закон не пов'язує факт прийняття військової присяги з початком проходження військової служби.
Для обвинуваченого, як для громадянина, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 174 від 22.06.2024 вбачається, що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_4 № 6450 від 21.06.2024 (вх. № 3458 від 22.06.2024) солдата запасу ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу частини курсантом 1 навчального взводу 3 навчальної роти, вважати таким, що з 22.06.2024 приступив до виконання службових обов'язків.
Таким чином, днем початку військової служби для ОСОБА_7 є 22.06.2022 (день відправлення у військову частину з ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а відтак саме з цієї дати він набув статусу військовослужбовця та є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Захисник та обвинувачений на обґрунтування доводів щодо недоведеності вини покликалися на те, що обвинуваченому не доведено до відома права, якими наділені військовослужбовці, відомості про зарахування до складу військової частини, не роз'яснено наслідки нез'явлення вчасно на службу після лікування, стверджували, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вказані обставини.
Суд не погоджується із таким доводами, оскільки вони не відповідають вимогам кримінального закону.
Роз'яснення військовослужбовцю його прав, ознайомлення його з відомостями про зарахування до складу військової частини, попередження про кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, не є обов'язковими умовами притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України. Вказані обставини не входять до предмету доказування по даній справі та не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого.
Твердження сторони захисту про відсутність умислу на нез'явлення вчасно на службу з лікувального закладу суд вважає таким, що не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
Ознаки суб'єктивної сторони й особливості психічного ставлення ОСОБА_7 встановлюються судом з урахуванням особливостей вчиненого діяння та об'єктивно-предметних умов його вчинення, за встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, на підставі доказів, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
При встановленні вини, суд виходить з аналізу всіх зібраних у справі доказів і сукупності всіх обставин вчиненого діяння, та враховує, що ОСОБА_7 вчинив цілеспрямовані дії за власною волею, усвідомлюючи зміст і характер вчинених дій, за відсутності поважних причин, які б перешкодили йому своєчасно повернутися на військову службу після лікування.
Вказані обставини, на переконання суду, є безперечним підтвердженням наявності у ОСОБА_7 умислу на нез'явлення вчасно на службу з лікувального закладу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
5. Мотиви призначення покарання
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, відомості про його особу, а саме те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 211 від 27.07.2024 самовільно залишив частину, офіційно не працює, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, позбавлений батьківських прав, раніше судимий, востаннє вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.02.2025 за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки, із застосуванням вимог ст. ст. 75, 76 КК України.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та розміру покарання, суд також враховує, що ухилення від захисту Батьківщини під час військової агресії ворога, свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_7 злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави та територіальної цілісності, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
Суд беручи до уваги зазначені обставини, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства і міру покарання слід призначити у вигляді позбавлення волі в межах санкції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 раніше судимий вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.02.2025 за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки, із застосуванням вимог ст. ст. 75, 76 КК України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, за яке він засуджується за даним вироком, ОСОБА_7 вчинив до постановлення попереднього вироку.
Враховуючи, що за даним вироком ОСОБА_7 призначається покарання, яке він має відбувати реально, а вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.02.2025 йому призначено покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, суд прийшов до висновку, що положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання ОСОБА_7 з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким його звільнено від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким йому призначено покарання, що належить відбувати реально виконуються самостійно.
Вказане узгоджується з позицією, висловленою у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 760/26543/17.
На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.
6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази по справі відсутні.
Згідно з ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 10.07.2025 ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.09.2025 включно.
Оскільки обвинуваченому призначається покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, то суд з метою запобігання ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду, вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 18.03.2025 до набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.02.2025, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, виконувати самостійно.
Продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто до 24 жовтня 2025 року включно.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.
Суд, на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_15