Справа № 562/2265/25
"25" серпня 2025 р.
Здолбунівський районний суд Рівненської області в особі головуючого судді Кушніра О.Г., розглянувши позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У поданій в суд заяві позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість в сумі 7234 грн., 1049,88 грн. інфляційних витрат, 217,09 грн. трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, та 26447,98 грн. пені, яка виникла за договором №12-02-24/33 від 12 лютого 2024 року про надання послуг з утримання та експлуатаційного обслуговування нежитлових приміщень загальною площею 94 кв.м, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
З'ясувавши обставини справи суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У постанові від 16 лютого 2021 року в справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч.3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд і в постанові від 10 квітня 2019 року в цивільній справі №638/1988/17, предметом якої було стягнення заборгованості за комунальні послуги.
Предметом позову в даній справі є невиконання зобов'язань, які випливають з надання послуг з утримання та експлуатаційного обслуговування нежитлових приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
Крім того, відповідно до ч.8 ст.28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даній справі слід враховувати положення ст. 30 ЦПК щодо виключної підсудності, відтак справа підсудна Рівненському міському суду Рівненської області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 29-31, 160-165, 187, 260, 261,п.9 ч.1 353, 354, 355 ЦПК України суд, -
Цивільну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором , стягнення пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних - направити за підсудністю до Рівненського міського суду Рівненської області (місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.Шкільна,1).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду Рівненської області.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: