Справа № 766/9079/24
н/п 1-кп/766/1255/25
25 серпня 2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, 10.05.2024 року за № 62024080200000553, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жовтневе, Охтирського району, Сумської області, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, на час вчинення кримінального правопорушення стрільця-помічника гранатометника 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , матроса, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 402 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», 09 травня 2024 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, перебуваючи у селі Лиманець, Херсонського району, Херсонської області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,в порушення ст.ст. 2, 11, 16, 30, 37, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, відкрито відмовився виконати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_6 , направлений на виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 від 09.05.2024 року № 616/288, щодо недопущення втрати рубежів, досягнутих в ході ведення наступальних дій, утримання важливих районів місцевості і створення сприятливих умов для переходу в наступ на лівому березі річки Дніпро та, як наслідок, не виконав вказаний наказ, хоча повинен був і об'єктивно міг його виконати.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
ІІ. Позиція сторін та інших учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та просив призначити відповідне покарання в межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті не визнав, просив його виправдати, при цьому визнаючи, що дійсно не виконав наказ командира, що проходив військову службу за мобілізацією, є ветераном війни. Перебував на різних напрямках, зокрема на лівому березі річки Дніпро, де отримав поранення, після чого проходив лікування, яке на його думку було неналежним, після чого отримав відпустку. Після повернення з відпустки в січні 2024 року було проведено операцію та знов надано відпустку, після закінчення якої проходив військово-лікарську комісію, де отримав направлення на реабілітацію та отримав чергову відпустку, тривалістю один місяць. Після повернення до військової частини отримав направлення для проходження військово-лікарської комісії, яка незважаючи на скарги на стан здоров'я, визнала його придатним до служби у морській піхоті. Командування направляла його на виконання бойового завдання без зброї, скарги на стан здоров'я залишилися без уваги. Так, 09 травня 2024 року його викликав командир роти та зачитав бойове розпорядження і віддав наказ про направлення на лівий берег річки Дніпро, яке він перечитав і підтвердив, що наказ йому зрозумілий. Виконувати наказ відмовився в наслідок незадовільного стану здоров'я, оскільки відчував біль у нозі, про що надав відповідний рапорт.
Захисник у своїй промові під час судових дебатів, зазначила, що наказ є незаконний та такий, що неможливо виконати. Посилаючись на відкриті джерела інформації, навела власні міркування щодо виконання завдань ЗСУ на лівому березі річки Дніпро та військово-стратегічні помилки командування при плануванні вказаної операції, зокрема в с. Кринки. ОСОБА_3 опинився перед наказом, який суперечить законам та військовим статутам, а також ставив під загрозу його життя без достатньої необхідності. Зазначила що ОСОБА_3 фізично страждав і має фізичні обмеження за станом здоров'я, його відмова від виконання наказу була обґрунтована, отже в діях підзахисного відсутній склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Суд вважає, що незважаючи на не визнання ОСОБА_3 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що в травні 2024 року він займав посаду командира десантно-штурмової роти з морально-психологічного забезпечення, а обвинувачений ОСОБА_3 проходив військову службу у десантно-штурмовій роті. 09.05.2024 року близько 14.00 годин ОСОБА_3 було зачитане бойове розпорядження та відданий бойовий наказ про те, що останній до 06 години ранку 10 травня мав здійснити переправу в населений пункт Кринки та зайняти оборонні рубежі та бути готовим до завдань, що виникають, на що матрос ОСОБА_3 виявив відмову прилюдно. Йому були доведені наслідки невиконання наказу, але свого рішення ОСОБА_3 не змінив. При цьому наказ був чітким та зрозумілим. Свідок був особисто присутнім при оголошенні зазначеного наказу, який віддавався в розташуванні командно-спостережного пункту десантно-штурмової роти. При оголошенні наказу, окрім нього, також були присутні молодший лейтенант ОСОБА_6 , який особисто зачитував бойове розпорядження та ОСОБА_9 . Матрос ОСОБА_3 зазначив, що відмовляється виконувати наказ, при цьому він посилався на погане самопочуття, незважаючи на те, що напередодні командир десантно-штурмової бригади направив ОСОБА_3 на проходження військово-лікарської комісії, яку той пройшов та визнаний придатним.
Свідок ОСОБА_6 , допитаний у судовому засіданні, показав, що він був командиром підрозділу, в якому ОСОБА_3 проходив військову службу. 09.05.2024 року матрос ОСОБА_3 відмовився від виконання бойового завдання, після оголошення йому бойового наказу про те, що з 09 на 10 травня 2024 року до 06 години ранку, він мав бути переправлений через річку Дніпро у населений пункт Кринки. При цьому ОСОБА_3 був попереджений про відповідальність у разі відмови від виконання наказу, проте наказ виконувати відмовився, посилаючись на незадовільний стан здоров'я, про що свідок ОСОБА_6 доповів старшому керівництву. Перед цим, 06.05.2024 року ОСОБА_3 проходив військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним, після чого йому було зачитано бойовий наказ, в присутності інших військовослужбовців: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Також вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні, доказами:
- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.04.2024 року № 110, яким матроса ОСОБА_3 , призначеного на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу та усі види забезпечення з 19.04.2024 року і останній вважається таким, що з 19.04.2024 року прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків за посадою;
- бойовим розпорядженням командира 2 батальйону морської піхоти від 09.05.2024 року за №616/288, яким, з метою недопущення втрати рубежів, досягнутих в ході ведення наступальних дій, утримання важливих районів місцевості і створення сприятливих умов для переходу в наступ, силами підрозділів на лівому березі річки Дніпро, для виконання завдання було залучено ОСОБА_3 ;
- довідкою Гарнізонної військово-лікарської комісії № 1274 від 06.05.2024 року, виданої Військово-медичним клінічним центром Південного регіону на ім'я матроса ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_3 визнаний придатним до служби у морській піхоті;
- медичною характеристикою виданою на ім'я стрільця-помічника гранатометника 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_3 - здоровий;
- копією військового квитка, виданого на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 .
ІV. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
Аналізуючи докази, які вказують на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України є достовірними.
Суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих процесуальних дій вимогам закону, а також характеризують особу обвинуваченого.
Щодо доводів сторони захисту.
Надаючи оцінку позиції захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 , відносно висловлених обставин щодо виконання завдань ЗСУ на лівому березі річки Дніпро та дії командування при плануванні такої операції, суд виходить з того, що така позиція сторони захисту є надуманою і не доводе існування реальних перешкод, які б унеможливлювали виконання обвинуваченим ОСОБА_3 бойового розпорядження, а зводяться лише до суб'єктивної оцінки сторони захисту розвитку подій, спрямованих на звільнення лівобережжя Херсонської області, яка є тимчасово окупованою територією окупаційними військами рф.
Стороною захисту на обґрунтування обставин відмови від виконання обвинуваченим ОСОБА_3 бойового розпорядження, внаслідок його стану здоров'я, надано:
- довідку № 40/10077 від 26.10.2023 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) матроса ОСОБА_3 ;
- довідку Гарнізонної військово-лікарської комісії № 8908 від 31.10.2023 року, виданої на ім'я матроса ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої останній потребує відпустки для лікування після травми (поранення) на 30 календарних днів;
- довідку Гарнізонної військово-лікарської комісії № 163 від 26.12.2023 року, виданої на ім'я матроса ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої останній придатний до служби у морській піхоті;
- довідку Гарнізонної військово-лікарської комісії № 9 від 09.01.2024 року, виданої на ім'я матроса ОСОБА_3 , відповідно до змісту якої, останній, після проведення операції 03.01.2024 року, потребує відпустки для лікування після травми (поранення) на 30 календарних днів;
- довідку Гарнізонної військово-лікарської комісії № 695 від 21.02.2024 року, виданої на ім'я матроса ОСОБА_3 , відповідно до якої, останній, потребує реабілітаційного лікування у відповідній військовій частину в АДРЕСА_1 ;
- довідку Гарнізонної військово-лікарської комісії № 464 від 18.03.2024 року, виданої на ім'я матроса ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої останній потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів та медичну виписку.
Судом встановлено і підтверджується показами обвинуваченого, що останньому в межах рекомендацій військово-лікарської комісії, надавалися відпустки для лікування після поранення та операції, а такожОСОБА_3 було направлено на реабілітаційне лікування до м. Одеса, що спростовує твердження обвинуваченого, про ігнорування командуванням його скарг на стан здоров'я та не отримання ним належного лікування.
Наявні у обвинуваченого травми та хвороби, наведені стороною захисту, відображено у довідці військово-лікарської комісії № 1274 від 06.05.2024 року, якою обвинуваченого ОСОБА_3 визнано придатним до служби у морській піхоті.
Отже, неприйнятними є посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на незадовільний стан здоров'я на момент події, оскільки така власна оцінка своєї неспроможності виконати наказ не ґрунтується на об'єктивних медичних даних, наданих стороною обвинувачення, досліджених під час судового розгляду.
В силу ст. 41 КК України під наказом розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або не вчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі.
За приписами п. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Виходячи з положень ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо. Особа, яка одержала законний наказ, зобов'язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу - це виконання особою свого юридичного (службового) обов'язку. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Наказ, на виконання бойового розпорядження командира 2 батальйону морської піхоти від 09.05.2024 року за №616/288, яким ОСОБА_3 залучено виконання бойового завдання на лівому березі ріки Дніпро, за своїм змістом та формою, цілком відповідає вказаним критеріям та нормам Закону.
Суд вважає необґрунтованими, наведені доводи сторони захисту, про незаконність наказу та неможливість його виконання обвинуваченим.
Таким чином, у судовому засіданні, дослідженими доказами та показаннями свідків, не встановлено та не підтверджено наявність підстав, які б об'єктивно свідчили про неможливість виконання наказу, з наведених стороною захисту підстав, а тому, посилання сторони захисту на зазначені обставини судом розцінюються критично, як спосіб захисту обвинуваченого ОСОБА_3 від пред'явленого обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, з метою уникнення відповідальності за скоєне, а тому не приймаються до уваги та вважаються такими, що не відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Зміст та аналіз досліджених судом доказів в їх сукупності, дає підстави стверджувати, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 , в об'ємі пред'явленого обвинувачення повністю доведена, а кваліфікація його дій за ч.4 ст. 402 КК України вірна, оскільки він вчинив непокору, а саме у відкритій відмові виконати наказ начальника в умовах воєнного стану.
V. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 66 КК України судом не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України судом не встановлено.
VІ. Мотиви призначення покарання
Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При обранні виду та розміру покарання суд зважає на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він має зареєстроване місце проживання, є учасником бойових дій та військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, одружений, раніше не судимий та вперше притягається до кримінальної відповідальності.
Вчинений обвинуваченим злочин має підвищену суспільну та національну небезпеку, безпосереднім об'єктом якого є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі.
Відкрита відмова виконати наказ начальника, що мала місце за наведених обставин є зухвалою формою непокори, яка в умовах ведення бойових дій унеможливлює виконання бойових завдань та підриває боєздатність військового підрозділу.
Відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, нівелює визначену статями 50, 65 КК України мету призначення покарання і може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.
Тому, на підставі викладеного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне, призначити обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 2 ст. 402 КК України, оскільки виправлення та перевиховання останнього можливо виключно в умовах ізоляції його від суспільства і неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування більш м'якого покарання.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
При цьому суд переконаний, що дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
VIІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 11.05.2024 року ОСОБА_3 затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 30.05.2024 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжній захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, який неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.07.2025 року до 04.09.2025 року включно.
Згідно ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набранням вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлено.
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, під час досудового розслідування не застосовувались.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст. ст.124, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення, в період з 11.05.2024 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку: одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 - залишити без змін.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копію вироку негайно направити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1