Справа № 583/3762/25
2/583/1394/25
26 серпня 2025 року м. Охтирка
Суддя Охтирського міськрайонного суду сумської області Сидоренко Р.В., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Калюх О.М.», Фермерського господарства «Сугак В.В.» про визнання договору недійсним,
25.08.2025 до Охтирського міськрайонного суду надійшла зазначена позовна заява.
Позивач у позовній заяві просить визнати договір поставки зерна майбутнього урожаю від 08.01.2024 №08/01-1, який укладено між ФГ «КАЛЮХ О.М.» та ФГ «Сугак В.В.» недійсним та стягнути з ФГ «Сугак В.В.» понесені судові витрати.
Вирішуючи питання про можливість прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, суддя виходить з такого.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на факт укладення між ФГ «Калюх О.М.» (постачальник) в особі голови господарства Калюх М.О. та ФГ «Сугак В.В.» (покупець) договору поставки зерна майбутнього урожаю №08/01-1, згідно умов якого ФГ «Калюх О.М.» прийняв на себе зобов'язання поставити ФГ «Сугак В.В.» сільськогосподарську продукцію, а саме пшеницю 3-го класу, в кількості 1000 тон по ціні 3 509 грн. за одну тону без ПДВ, ПДВ - 14%
Вважає, що продаж продукції за вищевказаним договором було здійснено а ціною нижчої собівартості та за ціною нижчою за ринкову вартість аналогічної продукції. На думку позивача, як наслідок спірний договір поставки позбавлений мети отримання доходу, яка є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності та яка кореспондує
З вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності, а також постачання товару за спірним договором поставки не було направлене на отримання позитивного економічного ефекту та не зумовлене розумними економічними причинами (позбавлене ділової мети), а відтак, укладений договір поставки не є таким, що вчинений, зокрема ФГ «Калюх О.М.» в межах господарської діяльності. Крім того, вважає, що спірний договір поставки завідомо не був направлений на його реальне виконання, а тому підлягає визнанню його недійсним.
Позивачка є засновником та членом Фермерського господарства «Калюх О.М.» і вона прямо зацікавлена в отриманні суб'єктом господарювання прибутку , оскільки такий дохід є основним джерелом приросту активів суб'єкта господарювання та єдиним джерелом нарахування і виплати дивідендів його засновниками.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми і кореспондуються приписи частини другої статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Господарським договором є домовленість, укладена за встановленим змістом та формою, між учасниками господарських правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення прав та обов'язків, досягнення конкретної мети та забезпечується у випадку порушення можливістю застосування небажаних наслідків.
Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (стаття 51 ЦК України).
За приписами ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом, заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини перша, друга статті 4 ГПК України). До юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, у тому числі, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України), інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункт 15 частини першої статті 20 ГПК України). Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (частина перша статті 45 ГПК України). Отже, як позивачем, так і відповідачем у спорах, на які поширюється юрисдикція господарських судів, можуть бути в тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями (якщо законом прямо не передбачено винятку з цього правила), а визначений у статті 20 ГПК України перелік справ (спорів), які належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним.
Визначальними для віднесення спору до юрисдикції господарського суду є характер спірних правовідносини, а саме, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих законодавством, спору про право, що виник із таких відносин, наявність у законі норми, що передбачала б вирішення справи господарським судом, відсутність норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції, а також суб'єктний склад сторін відповідних відносин, з яких виник спір.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Оскільки із суті позовної заяви випливає, що спір виник у процесі реалізації позивачем та відповідачем договору поставки зерна майбутнього урожаю №08/01-1, укладеного між ФГ «Калюх О.М.» та ФГ «Сугак В.В.», суд доходить висновку про господарський/підприємницький характер відносин сторін у спорі у межах спірного договору. Вказане виключає можливість розгляду господарського спору в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки спір належить до тих, що підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, суддя доходить до висновку про відмову у відкритті провадження у вказаній справі.
Керуючись ст. ст. 186, 260, 353 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Калюх О.М.», Фермерського господарства «Сугак В.В.» про визнання договору недійсним.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко