Справа № 577/3990/25
Провадження № 2-а/577/85/25
22 серпня 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Буток Т. А.
при секретарі Кузнєцовій О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотоп цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, просить скасувати постанову АП № 829 від 09.06.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження в справі закрити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно оскаржуваної постанови його визнано винним в тому, що він 02.06.2025 року о 15 год. 00 хв. в особливий період під час мобілізації, будучи військовозобов'язаним, перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовився від отримання направлення № 3733744, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, на проходження медичного огляду, а також відмовився проходити медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Про існування вказаної постанови йому нічого не було відомо до 07.07.2025 року, коли він довідався про блокування своїх карткових рахунків державним виконавцем. Вважає, що постанова є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. Під час винесення постанови не дотримано вимоги ст. 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, при ухваленні рішення просить врахувати відзив на адміністративний позов та залишити адміністративний позов без задоволення (а.с. 27 - 32).
Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Конотопським ВМ УДМС України в Сумській області 14.10.1999 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Бориспіль Київської області (а.с. 9,10).
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 02.06.2025 року о 13 год. 50 хв. був доставлений працівниками поліції до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 02.06.2025 року сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, направлення № 3733744 для проходження медичного огляду, яке було зареєстровано в Журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих військовозобов'язаним для проходження медичного огляду за № 2401.
З копії заяви ОСОБА_1 від 02.06.2025 року вбачається, що на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 надана заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про відмову від проходження війсково-лікарської комісії та проходження медичного огляду за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з тим, що його дані знаходяться в ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відносно ОСОБА_1 02.06.2025 року старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в якому викладено суть правопорушення, ознайомлено ОСОБА_1 з його процесуальними правами та обов'язками, надано можливість підготуватись до розгляду даної адміністративної справи або надати письмові пояснення по суті правопорушення, повідомлено про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме: о 11 год. 00 хв. 09.06.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час складання згаданого протоколу про адміністративне правопорушення надано можливість надати свої письмові пояснення, у зв'язку з чим ним вчинено у відповідній графі протоколу наступний запис: «відмовляюся, тому що всі мої дані знаходяться в ІНФОРМАЦІЯ_7 , при собі не маю належних довідок про захворювання».
З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 була сформована повістка № 59/614, згідно якої ОСОБА_1 зобов'язаний з'явитися 04.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК.
З копії заяви ОСОБА_1 від 04.06.2025 року на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 направлена заява - повідомлення про те що ОСОБА_1 самостійно через мобільний застосунок “Резерв+» сформував електронне направлення на проходження ВЛК № 3733744 від 02.06.2025 року.
Згідно заяви ОСОБА_1 від 06.06.2025 року на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 направлена заява - повідомлення про неможливість бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з «Резерв+», сформованим 03.07.2025 року.
Згідно постанови АП № 829 від 09.06.2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що його 02.06.2025 року було взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Того ж дня о 15 год. 00 хв. ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовився від отримання направлення № 3733744, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, на проходження медичного огляду, а також відмовився проходити медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Направлення № 3733744 зареєстровано в Журналі реєстрацій направлень на військову лікарську комісію № 2401 від 02.06.2025 року, чим порушив вимоги абз. 4ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та накладено стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Ч. 1 ст. 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про адміністративне правопорушення, вважаючи її незаконною, з метою відновлення порушеного права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом.
Ч. 1 ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та остаточне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з наданням ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушеного з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначає Конституціюцією законами України; 2) з використанням повторення з наданням, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх основних, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) правильно, тобто течію розумного строку.
Ст. 6 КАС України передбачає, що суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану'Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначені загальні засади проходження в Україні військової служби, регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII.
Відповідно до п. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Ч. 2 ст. 43 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та в особливий період (далі Порядок № 650).
Абзацом 5 Порядку № 560 визначено, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Суд зазначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зважаючи на його правову природу та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ (пункт 3.5 глави 3 розділу II).
Пунктом 3.4. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, передбачено, що лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації. Наведене свідчить, що вказаним підзаконним нормативно-правовим актом передбачено не лише можливість, а й обов'язок надання особисто військовозобов'язаним відповідних медичних документів задля об'єктивного визначення стану його здоров'я, а відтак придатності його до військової служби.
Згідно з Наказом Міністерства оборони № 262 від 27.04.2024, пункт 2.8 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, доповнено підпунктом 2.8.6., яким визначено строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, включно з необхідністю направлення на додаткові методи дослідження, лабораторні обстеження, визначаються з урахуванням необхідності отримання повної та об'єктивної інформації про стан здоров'я людини, та не можуть становити більше 14 днів. Відтак зазначений підзаконний нормативно-правовий акт також передбачає за об'єктивної потреби можливість проведення відповідного медичного огляду не за один день. Навпаки, такий огляд може тривати певний період, необхідний для вивчення стану здоров'я (стану придатності до військової служби) військовозобов'язаного.
Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 не відмовлявся проходити медичний огляд ВЛК, а просив надати йому можливість пройти медичний огляд ВЛК за місцем свого проживання, де він перебуває на обліку, та подати медичну документацію про стан свого здоров'я, що цілком узгоджується із вищевказаними нормами закону, з яких вбачається, що під час проходження медичного огляду військовозобов'язаний зобов'язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров'я. Дані, зазначені в наданих військовозобов'язаним медичних документах, враховуються лікарями під час здійснення медичного огляду.
А проходження ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_3 за відсутності медичної документації, позбавляло позивача права на проходження повного та об'єктивного медичного обстеження, що не було враховано відповідачем.
Вказане також підтверджується заявами ОСОБА_1 , адресованими начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , в яких останній зазначив, що він хоче пройти ВЛК по місцю свого проживання.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для тверджень, що ОСОБА_1 відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії.
Більш того, в подальшому позивач самостійно через мобільний застосунок “Резерв+» сформував електронне направлення на проходження ВЛК № 3733744 від 02.06.2025 року.
Так, позивач зазначає, що у зв'язку із тим, що його було затримано та доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній не мав при собі медичних документів, оскільки не готувався в цей день проходити військово-лікарську комісію.
Указане дозволяє суду стверджувати, що у діях позивача взагалі відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Позаяк, надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов'язком самого військовозобов'язаного який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов'язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров'я військовозобов'язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.
Суд вважає, що всупереч вимогам п. 6 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони від 01.01.2024 року № 3, до протоколу не долучено доказів, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та які містять достовірну інформацію.
Із змісту спірної постанови вбачається, що відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.280 КУпАП не встановив всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, а саме: не з'ясував наявність медичних документів щодо стану здоров'я для об'єктивного проходження ВЛК, подальше проходження обстеження у вузьких спеціалістів за направленням ВЛК, а також не врахував, що чинне законодавство України не містить заборони щодо проходження військовозобов'язаним військово-лікарської комісії з метою визначення придатності для проходження військової служби по місцю свого проживання.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що посадовою особою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було надано оцінку наданим документам та не перевірено доводи, зазначені в поясненнях під час складання протоколу.
З огляду на викладене, відповідач не виконав обов'язок доказування, який на нього покладено згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, та відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, а тому наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності не доведена.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанову в справі про адміністративне правопорушення № 829 від 09.06.2025 року необхідно скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив за подання позову судовий збір в розмірі 605 грн.60 коп., який необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 241-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 829 від 09 червня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду, відповідно до ст. 286 КАС України, може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .
Суддя Буток Т. А.