Справа № 591/7823/25
Провадження № 2-а/591/454/25
26 серпня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в особі представника Маховика Романа Васильовича,
до відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,
до відповідача 2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ,
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
установив:
14.07.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника Маховика Р.В. про скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення №Х 06/25-147 від 23.06.2025 і закриття провадження по справі. У позові також заявлено клопотання про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом.
Позов обґрунтований тим, що, на думку позивача, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення №Х 06/25-147 від 23.06.2025 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17000 грн винесена без наявності складу адміністративного правопорушення, на підставі недопустимого доказу - протоколу про адміністративне правопорушення, з істотними порушеннями порядку накладення адміністративного стягнення - поза визначеним законом строком. Зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дату, час і місце вчинення правопорушення, а докази, які б могли підтвердити факт вчинення правопорушення, до протоколу не додані.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15.07.2025 поновлено позивачу строк для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення від 23.06.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності, відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 21.07.2025.
Позивач та його представник у судове засідання, яке відбулось 21.07.2025, не прибули, відповідно до поданої представником позивача до суду заяви від 21.07.2025 останній позов підтримав, просив розглядати справу без його участі та участі позивача.
Відповідачі відзивів на позовну заяву не прибули, повноважні представники відповідачів у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи факт першої неявки представників відповідачів та ненадходження відзивів на позов, суд з дотриманням принципу рівності сторін та їх права на доступ до суду відклав судовий розгляд до 26.08.2025.
У судове засідання, яке відбулось 26.08.2005, представники сторін не прибули, що не перешкоджає розгляду справи з урахуванням належного повідомлення учасників справи про призначене судове засідання.
Враховуючи неявку учасників фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, надані учасниками на підтвердження їх вимог і заперечень, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Згідно протоколу №Х06/25-147 від 13.06.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану), не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, визначені ст. 7 Закону України від 16.03.2017 № 1951- VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування чи знаходження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 4 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Також позивачу були роз'яснені зміст статті 63 Конституції України, права та обов'язки статті 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14:15 год. 23.06.2025.
У протоколі позивач власним підписом підтвердив, що отримав другий примірник протоколу.
23.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесена постанова №Х 06/25-147 про накладення адміністративного стягнення. Відповідно до постанови 13.06.2025 о 09 год 15 хв. ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 було встановлено, що протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану), не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, визначені ст. 7 Закону України від 16.03.2017 № 1951- VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування чи знаходження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 4 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Водночас із змісту постанови неможливо визначити, якому статусі ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, а саме як призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Так в оскаржуваній постанові вказано, що позивач протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану), не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, визначені статтею 7 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Також у постанові вказано, що такими своїм діями ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 4 пп.10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В свою чергу за змістом статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з частинами першою, другою статті 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою про накладення адміністративного стягнення № Х 06/25-147 від 23.06.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Як вже зазначалось вище, постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно) під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану), не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, визначені статтею 7 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування чи знаходження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 4 пп.10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Однак на думку суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_2 не мав визнавати позивача винним саме за частиною третьою статті 210 КУпАП, оскільки наведена в ній диспозиція не відповідає фактичним обставинам справи.
Так згідно з частинами першою, третьою статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин першої, третьої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем порушено вимоги Закону України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закону № 3633-ІХ), який набрав чинності 18.05.2024.
Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно з абзацом 2 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону № 3633-ІХ) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до абзацу 6 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції Закону № 3633-ІХ) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Загальні правила військового обліку встановлені статтею 33 Закону № 2232-XII, якою закріплено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників (підпункт 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XII).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі також - Правила військового обліку).
Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;
особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Абзацом 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції Закону № 3633-ІХ) визначено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Таким чином оскільки ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (тобто у період 18.05.2024 по 16.07.2024 включно) не уточнив свої військово-облікові дані у відповідності до положень Закону України № 3633-ІХ, а саме адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, визначені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» через ЦНАП або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування, його дії мали б бути кваліфіковані за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки фактично саме вимогами законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено обов'язок громадян України щодо уточнення військово-облікових персональних даних у відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ протягом вказаного в оскаржуваній постанові періоду (з 18.05.2025 по 16.07.2024 включно).
Відтак вказане вище свідчить, що оскаржувана постанова містить невірну кваліфікацію дій позивача, не містить жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення, зібрані під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа дійшла висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою 210 КУпАП.
Відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак відповідачі правом на подання до суду відзивів не скористались, що суд розцінює як визнання позову відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України.
За змістом статті 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на встановлені у ході розгляду обставини, беручи до уваги задекларовані законодавством принципи верховенства права та тлумачення усіх можливих сумнівів на користь особи, враховуючи, що саме на суб'єктів владних повноважень покладений обов'язок доведення правомірності прийнятих ними рішень, суд вважає доводи позовної заяви обґрунтованими, вимоги позивача правомірними, відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Щодо відшкодування позивачу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн підлягають відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку із задоволенням позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72, 77, 139, 241-246, 262, 286, 295, 297 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 в особі представника Маховика Романа Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення №Х 06/25-147 від 23.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 17000 грн за частиною третьою статті 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Ю.О. Зеря