21 серпня 2025року
м. Київ
справа № 754/1739/23
провадження № 51-1612 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100030002838, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за:
- ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
- Ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Вироком Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначеного за цим епізодом покарання скасовано, кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК України. Також цим же вироком апеляційного суду скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання за ч. 4 ст. 185 КК України і ухвалено свій, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 20 жовтня2022 року приблизно о 16 год, будучи достовірно обізнаним, що на території України оголошено воєнний стан, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , скориставшись тим, що в квартирі нікого немає, видавив двері, що ведуть до кімнати ОСОБА_8 , проник туди та викрав майно останньої на загальну суму 5086, 67 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду та звільнити ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Вважає, що апеляційним судом допущено неправильне застосування положень статей 50, 66, 75 КК України при призначенні йому покарання через не врахування всіх позитивних даних, які характеризують засудженого та дають підстави для звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 , посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважала, що вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 4 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Так, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно з вимогами ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , дотримався наведених вимог матеріального права.
Так, у своїй апеляційній скарзі зі змінами прокурор наводив доводи, зокрема, і щодо м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання з огляду на необґрунтоване застосування місцевим судом положень ст. 75 ККУкраїни і вважав, що засудженому слід призначити покарання за епізодом вчинення крадіжки у ОСОБА_8 , яке належить відбувати реально. Зокрема, вважав, що засудженому необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Апеляційний суд погодився із зазначеними доводами і скасував вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком та обрав такий, що належить відбувати реально. При цьому, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, виходячи не лише з визначених у ст. 12 ККУкраїни формальних критеріїв, а і з особливостей вчинення конкретних кримінальних правопорушень. Зокрема, апеляційний суд узяв до уваги те, що ОСОБА_7 раніше вже неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі, і за злочини проти власності, був звільнений від відбування покарання з випробуванням, на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічний злочин проти власності, ба більше, викрав майно у рідної матері. Крім того, засуджений ніде не працює та немає постійних джерел доходу.
Разом із тим, виконуючи приписи ст. 65 цього Кодексу, апеляційний суд зважив на обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, оскільки засуджений визнав вину повністю, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд апеляційної інстанції усупереч твердженням захисника, належно умотивувавши своє рішення, визнав їх такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, правильно призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто в мінімальних межах визначених санкцією статті.
У контексті наведеного не можна визнати спроможними та переконливими доводи касаційної скарги захисника стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність - незастосування ст. 75 КК України та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість.
Вирок апеляційного суду у відповідній частині є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає в повній мірі приписам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, домірним вчиненому. Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість і недостатнім для досягнення його мети, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального закону чи невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були би підставою для скасування чи зміни ухвали апеляційного суду, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Київського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3