26 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 465/8267/23
провадження № 51-2249ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
Вироком Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2024 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рекіти Межгірського району Закарпатської області, та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого:вироком Харківського районного суду Харківської області від 03 лютого 2023 року за ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25 500 грн,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 03 лютого 2023 року, за яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді штрафу, ухвалено виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 вирішено рахувати з часу фактичного затримання, а саме з 23 серпня 2023 року. Запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без мін. Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду, 23 серпня 2023 року близько 21:09 ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину «Близенько» (ПП «Мережа-Сервіс Львів»), за адресою: м. Львів, вул. Сахарова 8, усвідомлюючи, що на території України діє воєнний стан, діючи умисно, відкрито викрав 1 пляшку горілки «Гетьман» об'ємом 0,7 л - вартістю 113 грн 35 коп. та 1 ковбасу «Забіяка Салямі Фінська» вагою 0,234 кг - вартістю 29 грн 48 коп., загальною сумою 142 грн 83 коп., однак був зупинений працівником магазину, а відтак, з причин, які не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 вирок Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2024 року залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_4 , посилаючись на допущене, на його думку, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржене судове рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не скористався повноваженнями, передбаченими ч. 2 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), й не застосував положення ст. 71 КК, не призначив ОСОБА_4 покарання за сукупністю із попереднім вироком Харківського районного суду Харківської області від 03 лютого 2023 року, а тому рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Прокурор зазначає, що положення ч. 3 ст. 72 КК не можуть бути підставою до незастосування правил призначення покарання за сукупністю вироків, адже ця норма, на його думку, навпаки вказує на необхідність застосування вимог ст. 71 КК щодо призначення покарання за сукупністю вироків, оскільки передбачає лише неможливість складення певних покарань з іншими видами покарань під час їх призначення за сукупністю вироків і необхідність їх самостійного виконання, а не самостійне виконання вироків у випадку, коли за одним із них призначено основне покарання у виді штрафу, а за іншим - у виді позбавлення волі на певний строк.
Посилається на рішення Верховного Суду у справах № 752/2269/18, № 127/10266/19, № 641/5122/19, № 266/3940/16-к, № 127/4760/18, № 454/641/23, № 369/18964/23, № 462/7107/24, які, як вважає прокурор, підтверджують його позицію щодо обґрунтування вимог касаційної скарги.
Мотиви Суду
Перевіривши касаційну скаргу та долучену до неї копію судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді, які спираються на приписи матеріального та процесуального закону.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням вимог законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого (частини 1, 2 ст. 404 КПК).
Перевіривши оскаржене судове рішення, колегія суддів виходить з того, що приписів статей 370, 404, 405, 419 КПК апеляційним судом дотримано в повному обсязі.
З ухвали Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 року вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, ухвалив попередній вирок Харківського районного суду Харківської області від 03 лютого 2023 року, яким останнього засуджено до покарання у виді штрафу, виконувати самостійно.
Вирок місцевого суду, постановлений в цьому провадженні, був оскаржений лише обвинуваченим ОСОБА_4 з підстав, що не стосуються призначення покарання.
Сторона обвинувачення апеляційну скаргу в цьому провадженні не подавала.
Про порушення приписів ч. 1 ст. 404, статей 370, 419 КПК за результатами перевірки доводів апеляційної скарги обвинуваченого та відображення відповідних мотивів і висновків у оскарженій ухвалі щодо залишення апеляційної скарги сторони захисту без задоволення, прокурор в касаційній скарзі не зазначає.
Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до незастосування апеляційним судом положень ч. 2 ст. 404 КПК, що, за доводами прокурора свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Зазначені доводи колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
Застосування судом апеляційної інстанції положень ст. 71 КК погіршує становище обвинуваченого.
У разі необхідності застосування більш суворого покарання суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок (п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК).
Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник (ч. 1 ст. 421 КПК).
За змістом положень ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Натомість сторона обвинувачення не надала суду апеляційної інстанції належних процесуальних підстав до погіршення становища обвинуваченого, оскільки з відповідною апеляційною скаргою не зверталась.
Виходити за межі апеляційних вимог сторони захисту щодо застосування положення ст. 71 КК апеляційний суд не мав належного підґрунтя, отже, доводи прокурора про безпідставне незастосування цим судом положень ч. 2 ст. 404 КПК - не ґрунтуються на законі, тобто є безпідставними.
Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би могли бути підставами для скасування чи зміни оскарженого судового рішення за доводами касаційної скарги прокурора, судом апеляційної інстанції допущено не було.
Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданої копії судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3