Ухвала
25 серпня 2025 року
м. Київ
справа № № 522/15574/15
провадження № 61-6397ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва,
16 травня 2025 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення з доказами на підтвердження наявності виключних підстав для поновлення такого строку, передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України; надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій зазначити його реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету, у прохальній частині касаційної скарги зазначити дату постановлення оскаржуваної постанови Одеського апеляційного суду, зазначити дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується; згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; надати документ про сплату судового збору, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Копія ухвали від 03 червня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху направлялася на адресу ОСОБА_1 , яка була вказана в касаційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 , проте 07 липня 2025 року повернулася до Верховного Суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 03 червня 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Копії ухвал від 03 червня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху та від 29 липня 2025 року про продовження строку на усунення були направлені ОСОБА_1 на його поштову адресу.
Відповідно до даних автоматизованої системи документообігу суду 19 серпня 2025 року до Верховного Суду повернулося рекомендоване поштове відправлення № 0610271270928, яким надіслано заявнику копії ухвал суду касаційної інстанції від 03 червня 2025 року та 29 липня 2025 року, з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Частиною першою статті 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
ОСОБА_1 не надавалася до суду заява про зміну місця проживання чи перебування, водночас, за повідомленою заявником суду адресою направлена кореспонденція поверталася без вручення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» (заява № 70329/12 та 5 інших заяв) зазначав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи.
Статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Тим не менш, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.
У справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
ЄСПЛ вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
За приписами частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
ОСОБА_1 надавався достатній строк для усунення недоліків касаційної скарги, проте він не проявив належної обачності в захисті своїх прав, не цікавився результатами розгляду касаційної скарги та не звертався із заявою про продовження строку для усунення вказаних недоліків, та враховуючи, що станом на 25 серпня 2025 року вимоги ухвали Верховного Суду від 03 червня 2025 року не виконані, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев