22 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 759/9818/22
провадження № 61-10142ск25
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Ігорівна про зобов'язання усунути порушення будівельних норм,
04 серпня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 17 липня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для зазначення судових рішень, які він оскаржує та уточнення прохальної частини касаційної скарги, з урахуванням статті 409 ЦПК України та подання нової редакції касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із належним обґрунтуванням пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, на який заявник посилається, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
На виконання вимог вказаної ухвали заявник подав заяву про усунення недоліків, до якої долучив уточнену редакцію касаційної скарги, в якій просить суд скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім цього, в уточненій касаційній скарзі зазначає, що підставою касаційного скарження судових рішень є пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України
(пункти 1 та 4 частини 3 статті 411 ЦПК України), однак обов'язкових підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України не вказує.
Разом з тим, в первісній касаційній скарзі заявник вказував, що підставою касаційного оскарження судових рішень є зокрема пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу, зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Верховний Суд вважає, що заявник вимоги ухвали від 08 серпня 2025 року не виконав повністю та належним чином не обґрунтував пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, на який посилався, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Оскільки заявник не виконав повністю вимоги ухвали Верховного Суду
від 08 серпня 2025 року, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Ігорівна про зобов'язання усунути порушення будівельних норм, визнати неподаною та повернути.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко