Справа № 513/1062/25
Провадження № 2/513/880/25
Саратський районний суд Одеської області
26 серпня 2025 року Суддя Саратського районного суду Одеської області Рязанова К.Ю., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в особі представника Рудницького Юлія Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання послуг,
20 серпня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Рудницький Ю.Г. звернулася до Саратського районного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , борг за спожитий природний газ за об'єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» код ЄДРПОУ 40121452 суму основного боргу (заборгованості за спожитий природний газ) в розмірі 55202,69 грн. на рахунок: НОМЕР_2 в AT «Ощадбанк» м. Києва, МФО 300465 та судового збору в розмірі 2422,40 грн) на поточний рахунок НОМЕР_3 в АБ «УКРГАЗБАНК» м. Києва, МФО 320478.
Після надходження та реєстрації позовної заяви, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду, головуючою суддею у справі визначено суддю Саратського районного суду Одеської області Рязанову К.Ю.
26 серпня 2025 року суддею було отримано відповідь на запит суду у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Вивчивши позовну заяву та додані документи приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст.1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
За положеннями ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За положеннями ч.8 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Як встановлено з відповіді №1700477 від 26 серпня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування.
Отже, за загальним правилом, позови до фізичної особи подаються за її зареєстрованим місцем проживання.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі №462/7217/18 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 11 липня 2019 року зазначив, що правила ст. 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 зазначено, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17 зазначено: "Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Предметом позову у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності".
В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладено щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності.
У цій справі, встановлено, що надання споживчого природнього газу пов'язане з об'єктом нерухомого майна, зокрема житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, власником є ОСОБА_1 .
Об'єкт, до якого надаються послуги, знаходиться не в межах територіальної юрисдикції Саратського районного суду Одеської області, а позовна заява про стягнення заборгованості за договором надання послуг має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, тобто за правилами виключної підсудності.
Отже справа не відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Саратського районного суду Одеської області, а підсудна Біляївському районному суду Одеської області.
Згідно з частиною 1 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Розгляд справ судами з порушенням правил підсудності є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.
У пункті 24 рішення ЄСПЛ "Сокуренко і Стригун проти України", Суд наголосив, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Згідно з частиною 1 статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, суд передає справу на розгляд іншому суду, про що постановляється ухвала. Згідно з частиною 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження.
З наведених підстав позовну заяву належить передати за територіальною підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області.
Керуючись ст. ст. 27, 31, 258- 261, 263, 353 ЦПК України, суддя
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в особі представника Рудницького Юлія Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання послуг - передати за підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області (67602, м. Біляївка, вул. Кіпенка, 1 Одеська область Одеської області).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею .
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя К. Ю. Рязанова