Справа №522/14660/25-Е
Провадження №2/522/6945/25
18 серпня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Донцова Д.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Смокової А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 25800 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.03.2021 р. за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомлення рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-порталі ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту №104100047, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті ТОВ «Мілоан» та отримала кредит у розмірі 6000 грн. 08.07.2021 р. між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір відступлення прав вимоги №04Т, внаслідок якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №104100047 від 27.03.2021 р. стосовно відповідача у розмірі 25800 грн. У зв'язку із вищевикладеним та наявністю у відповідача непогашеної заборгованості, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2025 р. відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У позовній заяві представник позивача просить суд здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача.
18.08.205 р. від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання позовних вимог в повному обсязі, просила суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців, у зв'язку із тим, що вона не працює та є матерію малолітньої доньки.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 27.03.2021 р. за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомлення рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-порталі ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 заповнила Анкету-заяву на кредит №104100047.
Після прийняття умов між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит №104100047 від 27.03.2021 р., відповідно до умов якого кредит сума (загальний розмір) кредиту становить 6000 грн., кредит наданий у строк - 30 днів, тобто до 26.04.2021 р. - термін повернення кредиту та сплати комісії та процентів за користування.
Укладання кредитного договору не оспорюється стороною відповідача.
27.03.2021 р. ТОВ «Мілоан» було перераховано кредитні кошти на рахунок ОСОБА_1 в сумі 6000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №26284271 від 27.03.2021 р.
Первісний Кредитодавець виконав вимоги укладеного між ним та відповідачем кредитного договору та надав відповідачу кредитні кошти, які в цьому договорі зазначені.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» за Договором про споживчий кредит №104100047 від 27.03.2021 р., у відповідача за період з 27.03.2021 р. по 25.06.2021 р. утворилась заборгованість у розмірі 25800 грн., яка складається з:
-6000 грн. - борг по тілу,
-19800 грн. - борг по відсоткам.
08.07.2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір відступлення прав вимоги №04Т, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №104100047 від 27.03.2021 р. у розмірі 25800 грн., відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №04Т від 08.07.2021 р.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
При цьому, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
ТОВ «Діджи фінанс» отримало право на звернення до суду з дійсним позовом оскільки отримало права вимоги за вищевказаним кредитним договором.
Як підтверджується наявними у справі доказами, відповідач порушив умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості по вищезазначеному договору.
Доказів зворотного відповідачем надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону та не порушує прав і інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судового збору суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено в якості судового збору грошову суму у розмірі 2422,40 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, оскільки відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, то позивачу з державного бюджету слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 1211,20 грн. (50% від 2422,40 грн., сплаченого позивачем при поданні позову), а іншу частину судового збору у сумі 1211,20 грн., відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
01.11.2024 р. між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Стародуб І.В. було укладено договір про надання правової допомоги №42649746.
30.09.2024 р. між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Стародуб І.В. було укладено Додаткову угоду №104100047 до Договору про надання правової допомоги №42649746, відповідно до умов якої адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) та Акту на підтвердження факту надання правової допомоги, адвокатом Стародуб І.В. були надані наступні послуги:
- правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 2250,00 гривень (кількість витраченого часу 1,5 години);
- складання позовної заяви 3000,00 гривень (кількість витраченого часу 3 години);
- формування додатків до позовної заяви 750,00 гривень (кількість витраченого часу 1 година).
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На думку суду, заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу (правової допомоги) не відповідає критерію співмірності, розумності та справедливості.
Щодо правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», то суд зазначає про те, що така послуга не є неминучою, з огляду на те, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а тому, представники ТОВ «Діджи Фінанс» участь у судових засіданнях не брали, власну позицію щодо предмету спору не висловлювали, будь-яких інших процесуальних документів від ТОВ «Діджи Фінанс» - не надходило.
Тому, суд вважає, що надання такої послуги є виключною ініціативою адвоката, а тому, не підлягає відшкодуванню.
Щодо складання позовної заяви та формування додатків, то сама позовна заява не значна за обсягом, категорія справи характеризується низькою складністю для якої характерна типова форма позовної заяви, справа немає значного суспільного інтересу, характеризується сталістю та єдністю законодавства, відсутністю потреби здійснювати пошук додаткової судової практики, додатки до позовної заяви містять лише ті документи, що надані ТОВ «Діджи Фінанс», а будь-якого самостійного збирання доказів (в тому числі через подання адвокатських запитів) адвокатом не здійснювалося.
Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що 3 годин часу є тим проміжком часу, що є необхідним для складання зазначеної позовної заяви та подання її до суду, а тому, 3000 гривень будуть тією сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості.
Що стосується клопотання відповідачки про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як передбачено ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У відповідності до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Із змісту п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року вбачається, що суд, який ухвалив рішення, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може забезпечити його виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Суд враховує той факт, що в країні відбуваються воєнні дії, що призводить в цілому до зубожіння населення та неспроможністю відповідача погасити заборгованість за кредитним договором одним платежем, що дає підстави для розстрочення виконання рішення суду.
Частиною 5 статті 435 ЦПК України передбачено максимальний строк, на який виконання рішення суду може бути розстрочене - 1 рік.
Враховуючи положення наведеної норми, клопотання підлягає задоволенню: суд вважає необхідним розстрочити виконання рішення терміном на 12 місяців шляхом сплати щомісячно рівними частинами 1/12 суми заборгованості за договором позики, тобто по 2150 гривень щомісяця.
Керуючись ст. ст. 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 435 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за договором про споживчий кредит №104100047 від 27.03.2021 р. у розмірі 25800 (двадцять п'ять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
Розстрочити в частині стягнення заборгованості виконання зазначеного рішення на 12 (дванадцять) місяців, стягуючи з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором про споживчий кредит рівними частинами щомісячно, а саме по 2150 (дві тисячі сто п'ятдесят) гривень щомісяця, протягом 12 місяців.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746) 50% судового збору, сплаченого при подачі позову, у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746) витрати на професійну правнику допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України м. Одеси в Одеській області (адреса: м. Одеса, вул. Черняховського 6, код ЄДРПОУ: 38016923) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746) 50% судового збору, сплаченого при подачі позову, у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок, який було сплачено на рахунок №UA268999980313111206000015758, отримувач: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101, код отримувача 37607526, код Банку отримувача (МФО): 899998, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), згідно платіжної інструкції №104100047 від 23.12.2024 р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Суддя Донцов Д.Ю.