Справа № 521/10845/25
Провадження №2-а/521/161/25
26 серпня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Поліщук І.О.
при секретарі - Коржеван В.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Одесі справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці, про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 1173/50000/24, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30 % вартості товарів що становить 73 217, 27 грн.
30 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Одеської митниці Держмитслужби, посилаючись на те, що на замовлення ОСОБА_1 , 12 грудня 2024 року, у м. Стамбулі в республіці Туреччина, в магазині «Bestella Life», було придбано 120 жіночих коротких хутряних шуб зі штучного хутра, загальною вартістю еквівалентною 1560 доларів США. Водій, який повинен був привезти вказане замовлення ОСОБА_1 з невідомих причин відмовився ввозити вказаний товар, належний ОСОБА_1 на територію України і залишив його на паромній переправі між Україною та республікою Румунія. 17 грудня 2024 року, ОСОБА_1 довелося виїхати за межі України у пункті пропуску «Орлівка», митного поста «Придунайський» Одеської митниці для того аби забрати 120 жіночих коротких хутряних шуб зі штучного хутра «Bestella», які належали їй. Під час виїзду з території України у транспортному засобі в якому рухалась ОСОБА_1 вона везла с собою дублянки жіночі «DORIMODES» - 6 одиниць та дублянки жіночі «AFTF BASIC» - 2 одиниці, які вона як раз перед цим придбала на ринку «7 КМ», на території України і вони знаходилися у машині Позивача, в якій вона виїзжала з метою отримання своїх 120 жіночих коротких хутряних шуб зі штучного хутра «Bestella». Під час перетну корднону між Республікою Румунія та Україною в режимі в'їзду на територію України у пункті пропуску «Орлівка», після того як ОСОБА_1 забрала на паромі свої 120 жіночих коротких хутряних шуб зі штучного хутра «Bestella» і везла їх у своєму транспортному засобі, приблизно о 13:00 годині, безпосередньо на території пункту пропуску «Орлівка», прикордонник ОСОБА_2 (OD-0922) запитав у Позивача: чи їде вона одна у машині і Позивач повідомила, що так, їде одна. Вказана посадова особа виписала Позивачу талон і вручила його відкривши шлагбаум та вказавши напрямок руху. Позивач доїхав до працівників митниці, розміщених у вказаному пункті пропуску. Один співробітник митниці забрав у Позивача документи, а інший запитав: Що везете?; Позивач відповів - речі; співробітник запитав: нові?; Позивач відповів - так. Співробітник зазначив - треба декларувати і Позивач погодився на це. Далі почали діставати з транспортного засобу валізи, їх було 7. Виклавши валізи і перевіривши їх кількість на місце до транспортного засобу підійшов ОСОБА_3 (OD-2956), котрий вказав, що речі будуть конфісковані. Позивач запитав: чому?. Відповідь ОСОБА_3 була: бо у вас не той талон. Позивач здивувався бо зіткнувся з подібним уперше і прикордонник, який видавав талон не питав у Позивача про те, що вона везе, видаючи талон відповідного значення, який отримав Позивач. Тим паче в'їзд на пункт пропуску «Орлівка» лише один. Співробітник Одеської митниці з тимчасовим посвідченням (OD-0985) пояснив, що це наказ старшого по зміні прикордонників ОСОБА_4 (OD-0850), саме він наказав не міняти талон з зеленого на червоний, не визнав помилку співробітника прикордонної служби ОСОБА_5 , який виписав відповідний талон і тому речі Позивача планували вилучити. Позивач звернувся на адресу ОСОБА_6 і отримала відмову у зміні талону з зеленого на червоний. Позивач звернувся на адресу ОСОБА_7 і він був згодний змінити талон але була потрібна була згода ОСОБА_6 і він її не надав. Позивач викликав національну поліцію України, тому що вважала дії прикордонників та митників протиправними. Співробітник прикордонного органу з тимчасовою перепусткою (OD-0985) говорив, що винен ОСОБА_8 , який, у свою чергу, винуватив співробітника Одеської Митниці.
17 грудня 2024 року старшим державним інспектором оперативного відділу №4 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці Кишиком В.М. було складено протокол про порушення митних правил № 1173/50000/24.
17 квітня 2025 року заступником начальника Одеської митниці Вернгун М.А., було винесено постанову в справі про порушення митних правил № 1173/50000/24, якою позивачку визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30 % вартості товарів що становить 73 217, 27 грн.
Позивачка та її представник вважають вказану постанову незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням встановленого порядку, норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи та на підставі недопустимих доказів, а отже такою, що підлягає скасуванню.
По-перше, позивачка та її представник, зазначає, що в основу визначення розміру штрафу відповідачем покладено висновок Одеського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень Держмитслужби від 02.04.2025 №1420003600-0067.
Згідно з висновком Одеського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень Держмитслужби від 02.04.2025 №1420003600-0067, загальна ринкова вартість предметів правопорушення становить 265960,80 грн., що на момент вчинення правопорушення, згідно курсу валют НБУ, становить 6071,28 Євро (1 Євро - 43,8064 грн.), тобто, становить 244 057,60 грн. (5 571,277 Євро).
При цьому, відповідач не зазначив, які саме стандарти та технічні умови до даного виду товару він використовував, не вказано код товару Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності, не надані відомості з митних баз Держмитслужби щодо подібних (аналогічних) товарів, які імпортуються в Україну.
Вилучений у справі товар ввозився з-за кордону в Україну, проте, яка інформація використовувалась для визначення вартості товару матеріали справи не містять, а саме відповідач не надав належного обґрунтування щодо того, що товар придбано на території іншої країни, тобто співставлення вартості з врахуванням даного критерію. Навпаки у висновку йде посилання на вартість схожих товарів на українських сайтах, тобто вартість продажу, за якою Позивач навіть не збирався і не зміг би цей товар реалізувати адже ці ціни занадто високі. І крім того, не дивлячись на те, що у висновку вказано, що вартість визначається станом на 17.12.2024 але у додатках з інформацією для порівняння наведена вартість на продукцію, ніби то аналогічну, але не станом на 17.12.2024, а саме на момент проведення дослідження, яке мало місце вже у квітні 2025 року, а не станом на 17.12.2024.
Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є органом уповноваженим на встановлення характеристик товару, необхідних для його митного оформлення, митного контролю, але відповідачем не доведено, що Спеціалізована лабораторія уповноважена на визначення митної вартості переміщуваних речей у справах про порушення митних правил, що в подальшому є підставою для визначення розміру штрафу, який зараховується на рахунок відповідача.
Разом з тим, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів, що експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Таким чином, на думку представника позивача, висновки Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи, яка є підрозділом митного органу, побудовані по суті на припущеннях, що виключає можливість їх застосування як належного та допустимого доказу у цій справі.
Враховуючи наведене, вартість переміщуваних через митний кордон речей становить 65114,87, а відтак розмір штрафу повинен був становити 19534,46 грн., який не був би надмірним тягарем для позивача та справедливим балансом між публічним інтересом і ступенем втручання у право мирного володіння майном.
По-друге, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, наданих Відповідачем, Позивачу стало відомо, що не дивлячись на те, що Позивачка під час складення протоколу повідомляла місце свого проживання. Більш того, Позивач пред'являла відомості з застосунку «ДІЯ», в якому чітко вказано, що зареєстроване місце проживання, де і мешкає Позивачка є: АДРЕСА_1 , де вона зареєстрована з 22.09.2023 року, але чомусь Відповідач, як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, надсилав повідомлення Позивачу у с. Корсунці, вулиця Роздольна будинок 3А але в іншому районі, Лиманському і вказував індекс 67560, хоча відділення Позивача 67583 у с. Корсунці, а відділення 67560 знаходиться у селі Красносілка і звісно Позивачка про них не знала і отримати не могла і звісно ці всі листи до неї не доходили, не з її провини.
Звертає увагу суду, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Позивачка не повідомлялась відповідачем про надання пояснень та прийняття участі у розгляді протоколу про порушення митних правил. В свою чергу, обов'язковою умовою для розгляду справи про адміністративне стягнення за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є наявність даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. Як вбачається з оскаржуваної постанови від 17 квітня 2025 року №1173/500000/24 позивачка, як особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності була відсутня при розгляді справи. Отже, належних доказів ознайомлення або отримання позивачкою повідомлення станом на час винесення посадовими особами Одеської митниці постанови від 17 квітня 2025 року №1173/500000/24 у справі про адміністративне правопорушення не має, що б свідчило про неналежне сповіщення позивача про дату і місце розгляду справи про порушення митних правил відповідачем.
Таким чином, в справі відсутні достовірні докази того, що митниця у встановленому порядку направляла на її адресу кореспонденцію.
За таких обставин, справа про порушення митних правил була розглянута за відсутності позивачки, яка притягувалась до відповідальності, без належного своєчасного її сповіщення про дату, час та місце розгляду справи, тобто, з порушенням вимог, встановлених ст. 498 МК України, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення від 17 квітня 2025 року №1173/500000/24 є протиправною.
По- трете, важливе значення має та обставина, що твердження Відповідача, наведені у Протоколі та Постанові не відповідають дійсності. Позивачка не обирала «Зелений коридор». За неї це зробив співробітник прикордонної служби, її ввели в оману, саме співробітник прикордонної служби видав талон «Зелений коридор» вирішивши це за неї. В'їзд на пункт пропуску з порому один, там одна смуга руху і не позивачка її обрала, а саме співробітник прикордонної служби. Позивачка не ховали знайдені в неї товари, вона хотіла задекларувати цей товар, вона цього бажала і просила про це. Вона бажала здійснити розмитнення та сплатити митні платежі і була введена в оману, і навіть викликала поліцію, аби вона вплинула на те, щоб співробітники Одеської митниці надали їй можливість задекларувати її товар. Сам Протокол містить відомості, як і Постанова, що вилучений товар не приховувався жодним чином. Мети його приховувати у Позивачки не було. Надмірний формалізм у діяннях посадових осіб Відповідача призвів до того, що позивача було обвинувачено у тому, наміру, що, вона вчиняти не мала і не вчинила. Більш того, те, що Позивачка є суб'єктом підприємницької діяльності і здійснює продаж у тому числі саме вказаної групи товарів, співробітники Одеської митниці встановили навіть самі і Позивачка цього не приховувала. Безумовно вона була заклопотана через те, що є багатодітною матір'ю, що купила 8 дублянок з якими виїхала з території України, на якій вона їх придбала і звісно вони вже пройшли один раз митні процедури і коли вона в'їхала, то відносно їх знову було проведено митні процедури. Тобто їх двічі обклали митом, принаймні намагаються, при тому, що при потраплянні до продавця на ринку «7 КМ», в якого Позивачка їх придбала, вони вже повинні були пройти митне оформлення зі здійсненням митних формальностей та платежів. Крім того, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, Позивачка дізналася, що станом на 26 червня 2025 року, з 17.12.2024 року, вилучений у неї товар вже 192 дні зберігається митному складі і вартість цього зберігання становить 2,704 Євро на добу, а загалом вже 519,169 Євро тільки за зберігання за весь цей час не говорячи за інші витрати. Отже протиправні діяння посадових осіб прикордонної служби та саме Одеської митниці, надмірний формалізм, призвели до вилучення товару у Позивача, який був протиправним і недоречним, до нарахування необґрунтованого надмірного розміру штрафу, до нарахування плати за зберігання її товару і на проведення дослідження, а також інші витрати і це при тому, що ані умислу, ані бажання, ані наміру вчиняти адміністративне правопорушення Позивач ніколи не мав, а був змушений його ніби то вчинити, фактично державною Україна, а саме її посадовими особами, які проявили зухвалий непрофесіоналізм, що призвів до таких суттєвих матеріальних втрат, моральних страждань, приниження, знущання і протиправних звинувачень.
Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 1173/50000/24 від 17 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості незадекларованого товару, що складає 73 217,28 грн., провадження у справі про порушення митних правил закрити. Стягнути з Відповідача понесені Позивачем судові витрати.
Представник ОСОБА_9 у відкритому судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.
Представник Одеської митниці у відкритому судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, зважаючи на такі обставини.
Судом встановлено, що17.12.2024 о 13 год. 42 хв. в зону діяльності відділу митного оформлення № 5 пункту пропуску «Орлівка», митного поста «Придунайський» Одеської митниці в напрямку руху «в'їзд на митну територію України» прибув автомобіль марки «MITSUBISHI GRANDIS», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », VIN - код № « НОМЕР_2 », країна реєстрації - Україна, який прямував з Туреччини в Україну, під керуванням водія, громадянки України ОСОБА_1 .
Формою проходження митного контролю громадянка України ОСОБА_1 обрала проїзд через зону митного контролю «зелений коридор» та надала контрольний талон для проходження митного контролю по смузі руху «зелений коридор».
Під час здійснення митного контролю, водій автомобіля, громадянка України ОСОБА_1 заявила про відсутність товарів та предметів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню митними платежами, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення.
На підставі оцінки та аналізу ризиків, автомобіль марки «MITSUBISHI GRANDIS», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », VIN - код № « НОМЕР_2 », країна реєстрації - Україна, було переведено до смуги руху «червоний коридор» для проведення поглибленого огляду вказаного транспортного засобу, багажу та особистих речей водія, громадянки України ОСОБА_1 .
В ході проведення спільного прикордонно - митного огляду транспортного засобу, особистих речей та багажу водія вказаного автомобіля, окрім особистих речей та багажу, в 7 (семи) валізах та окремо в прозорих поліетиленових пакетах виявлено не заявлений при усному опитуванні та не задекларований новий товар іноземного виробництва, який належить водію вказаного автомобіля, громадянці України ОСОБА_1 , а саме:
1) жіночі короткі хутряні шуби, за зовнішніми ознаками схожі на виготовлені зі штучного хутра, в асортименті, різних розмірів та кольорів, згідно з маркуванням - виробництво Туреччини, торгівельна марка «Bestella», без ознак використання та зносу - 120 штук, з яких: 7 шт. з бирками та 115 штук без бирок;
2) дублянки жіночі, згідно з маркуванням - виробництво Китай (згідно з биркою - ціна 69,95 євро), торгівельна марка «DORIMODES», без ознак використання та зносу - 6 шт.;
3) дублянки жіночі, згідно з маркуванням - виробництво Китай, торгівельна марка «AFTF ВАSIС», без ознак використання та зносу - 2 шт.
Вищезазначений товар знаходився у багажному відділенні вказаного автомобіля, у 7 (семи) валізах, які належать громадянці України ОСОБА_1 .
Згідно з бирками та етикетками, наявних на виявлених товарах, а також, згідно з інформацією з мережі «Інтернет», його загальна вартість складає більше ніж 500 євро.
Відповідно до п. 4 ст. 366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України початок проходження (проїзду транспортними засобами особистого користування) громадянином каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор"), є декларуванням шляхом вчинення дій цим громадянином про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території. Таке декларування свідчить про факти, що мають юридичне значення.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 374 МК України «умови ввезення (пересилання) громадянами товарів на митну територію України», товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню та не є об'єктами оподаткування митними платежами.
Частиною 4 ст. 374 МК України встановлено, що товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті (сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг), але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ч. 1 ст. 257 МК України).
Судом досліджено копію контрольного талону обраного громадянкою ОСОБА_1 для проходження контролю по «Зеленому коридору», та свідчить про те, що позивачкою було обрано однієї зі смуг руху для проходження митного контролю, а саме «Зелений коридор».
За таких обставин, враховуючи вимоги п. 4 ст. 366 МК України, суд прийшов до висновку, що обрання каналу «Зелений коридор» є власним усвідомленим волевиявленням особи та підтвердженням того, що переміщувані нею товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню та не порушують встановлених заборон або обмежень, що в свою чергу себе за собою юридичні наслідки для останньої.
Щодо проведення експертизи у справі про порушення митних правил.
Судом встановлено, що 18 лютого 2025 року для з'ясування питань щодо вартості товарів, вилучених за протоколом про порушення митних правил №1173/50000/24 Одеською митницею було винесено постанову про призначення товарознавчої експертизи.
Одеським управлінням експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень Держмитслужби надано Висновок від 02.04.2025 № 1420003600-0067, відповідно до якого загальна ринкова вартість предметів правопорушення становить 265 960,80 грн, що на момент вчинення правопорушення, згідно з курсом валют НБУ, становить 6 071,28 Євро (1 Євро - 43,8064 грн).
Таким чином встановлено, що загальна вартість товарів, переміщуваних громадянкою України ОСОБА_1 , що перевищує еквівалент 500 Євро та які підлягають письмовому декларуванню й оподаткуванню, без урахування 500 Євро, становить 244 057,6 грн (5 571,277 Євро).
Відповідно ч. 2 ст. 515 МК України експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил.
Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
Частиною 6 ст. 515 МК України визначено, що у разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).
Відповідно до ст. 517 МК України особа, щодо якої порушено справу про порушення митних правил, її представники, захисник, мають право клопотатися перед митним органом, посадова особа якого здійснює провадження у зазначеній справі, про взяття проб та зразків для проведення експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка вищезазначений висновок експерта не оскаржила.
Встановлено, що, структурні підрозділи Спеціалізованої Лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби не відносяться до переліку установ, які здійснюють судово-експертну діяльність, тому у висновку відсутнє посилання на попередження експертів про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України.
Частиною 1 ст. 515 МК України визначено, що експертиза для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, не є судовою експертизою.
Таким чином, на переконання суду, митним органом дотримано всі вимоги чинного законодавства при проведенні експертизи у справі про порушення митних правил № 1173/50000/24, що свідчить про належність та допустимість Висновку Одеського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень Держмитслужби.
Щодо повідомлення особи про розгляд справи про порушення митних правил.
Суд не погоджується з доводами представника позивача про те, що позивачка не повідомлялась відповідачем про надання пояснень та прийняття участі у розгляді протоколу про порушення митних правил.
Оскільки дані доводи спростовуються наданою відповідачем скріншонти направлення копію листа щодо розгляду справи про порушення митних правил надіслано на електронну адресу особи «alisanezemnaa@gmail.com», а також додатково особу повідомлено в телефонному режимі за номером НОМЕР_3 та шляхом направлення повідомлень у месенджері «Viber».
Статтею 521 МК України визначено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Таким чином, судом встановлено, що про дату та час розгляду справи про порушення митних правил № 1173/50000/24 гр. ОСОБА_1 повідомлено завчасно.
За змістом частини першої ст. 9 та ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
Згідно ч. 1 ст. 529 МК України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, в тому числі, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними доводи позивача про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Докази суду надають учасники справи. У матеріалах адміністративної справи відсутні доказів того, що висновки митного органу є необ'єктивними.
Суд вважає обґрунтованими твердження Одеської митниці про правомірність оскарженої постанови, оскільки ця постанова в справі про порушення митних правил №1173/50000/24 від 17 квітня 2025 року винесена в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Адміністративне стягнення на позивача накладено в межах санкції ч. 2 ст. 471 МК України.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування постанови в справі про порушення митних правил №1145/50000/22 від 21 вересня 2023 року, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх недоведеністю.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст. ст. 5,8,9, 72-74, 77, 90, 241-246, 250,255, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці, про скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П'ятого адміністративного апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 26 серпня 2025 року.
Суддя: І.О. Поліщук