Справа №466/6873/24 Головуючий у 1 інстанції:Баєва О.І.
Провадження №22-ц/811/581/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
26 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова в складі судді Баєвої О.І. від 22 січня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 22 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070) заборгованість у сумі 83281.31 (вісімдесят три тисячі двісті вісімдесят одна гривня 31 копійка) гривень.
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Шевченківсього районного суду м.Львова від 22 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Зазначає, що в оскарженому рішенні не враховані доводи сторони відповідача, хоча вказано, що відзив подано, жодного посилання на нього у рішенні суду першої інстанції немає. Вважає таке рішення необґрунтованим та незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що не згоден з вимогами, зазначених у позовній заяві. Вказує, що позивачем не надано пояснень щодо суми заборгованості у сумі 83281 грн. 31 коп. Вважає, що надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками банку - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення зазначеної суми та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Звертає увагу на те, що позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта і Тарифів, що в сукупності із Заявою, свідчило б про укладений в належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Також, надані позивачем Умови обслуговування AT «ПУМБ», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ні умови прямо не передбачені в анкеті-заяві і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору, проте такої заяви відповідача не було долучено. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені та комісії за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Щодо наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором, що є предметом дослідження у даній справі, зазначає, що такі самі по собі не є безспірним доказом наявності заборгованості, оскільки такі документи складаються одноособово стороною позивача, та не є первинними документами, які б підтверджували умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зміст зазначених доказів повністю залежить від волевиявлення кредитора або його правонаступника. Тобто, розрахунки заборгованості, надані позивачем в якості доказу виникнення такої заборгованості за вказаними кредитними договорами, є суто внутрішнім документом фінансової установи, який не містить відомостей, що дозволили б суду пересвідчитись, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 626-628, 1050, 1054 ЦК України, ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 288 ЦПК України та задовольняючи позов, - виходив з того, що між сторонами було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви-анкети №200863999001 від 30.08.2017 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування АТ «ПУМБ». На підставі цього договору відповідачу надано кредитну картку з початковим кредитним лімітом у розмірі 15000 грн, який згодом було збільшено до 52667,55 грн. Підписавши заяву, відповідач підтвердив повне прийняття умов Публічної пропозиції АТ «ПУМБ», розміщеної на офіційному сайті банку (pumb.ua), включаючи всі умови надання банківських послуг, які могли застосовуватися в процесі обслуговування. У Паспорті споживчого кредиту, наданому відповідачу до укладення договору, детально викладено основні умови кредитування. Зокрема, у розділі 3 зазначено тип кредиту, суму або ліміт кредиту, строк кредитування, мету отримання кредиту, а також спосіб і строк надання кредиту. Розділ 4 містив інформацію про реальну річну процентну ставку, тип процентної ставки, розмір комісії, орієнтовну загальну вартість кредиту та загальні витрати за кредитом. Відповідач ознайомився з цими умовами перед підписанням заяви, що підтверджує його згоду з умовами кредитування. З наданих позивачем документів, зокрема розрахунку заборгованості, вбачається, що відповідач активно користувався наданими кредитними коштами, однак не виконував зобов'язання щодо їх своєчасного повернення. Станом на 30.04.2024 у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 83281,31 грн, яка складається з 52667,55 грн основного боргу та 30613,76 грн нарахованих процентів. Заборгованість за комісіями відсутня. Банківські виписки, які є належними доказами, підтверджують рух коштів по рахунку, видачу кредиту, його використання та розмір заборгованості. Суд встановив, що кредитний договір між сторонами є правомірним, оскільки його чинність не була оспорена жодною зі сторін. Відповідно до умов договору, відповідач був зобов'язаний своєчасно вносити щомісячні платежі для погашення кредиту та сплати процентів. Проте, як встановлено, відповідач порушив ці зобов'язання, що призвело до накопичення заборгованості. Позивач, зі свого боку, виконав зобов'язання щодо надання кредитних коштів, що підтверджується банківськими виписками та розрахунком заборгованості. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є повним, чітким і відповідає умовам кредитного договору. Відповідач не надав доказів, які б спростовували правильність цього розрахунку, тому суд першої інстанції визнав його належним і допустимим доказом. З огляду на це, вимоги позивача про стягнення заборгованості в повному обсязі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, однак зроблені без повного та всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи; частина обставин, які суд вважав встановленими не відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а тому рішення суду підлягає зміні.
У червні 2024 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 83281 грн. 31 коп., з яких:
?52667,55 грн. - заборгованість за кредитом;
?30613,76 грн. - заборгованість за відсотками.
В обґрунтування позову зазначали, що між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 30.08.2017 на підставі кредитного договору № 200863999001 (надалі - кредитний договір) видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 15000 грн., який пізніше було збільшено до 52667.55 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.04.2024 складає 83281.31 (вісімдесят три тисячі двісті вісімдесят одна гривня 31 копійка) грн., з яких: - 52667.55 грн. - заборгованість за кредитом; - 30613.76 грн. - заборгованість процентами.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви-анкети №200863999001 від 30.08.2017 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування, на підставі якого видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 15000грн., який пізніше було збільшено до 52667,55 грн.
У заяві зазначено, що відповідач підписанням цієї заяви беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), яка є на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані її в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін).
З розрахунку заборгованості відповідача вбачається, що такий користувався отриманими кредитними коштами, однак своєчасно такі банку не повертав тривалий час, в зв'язку з чим станом на 30.04.2024 утворилася заборгованість в розмірі 83281,31 грн., з яких 52667,55 грн. - заборгованість за кредитом; 30613,76 грн. - заборгованість за процентами; 0,00 грн. - заборгованість за комісією.
Відповідно до частин 1-2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статями 626, 628 ЦК України договір визначений як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У статті 634 ЦК України договір приєднання визначений як договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19).
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.
Згідно з частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 60 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, роз'яснила, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відтак, колегія суддів вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за іншими нарахуваннями (проценти за користування кредитом), оскільки враховуючи наведене вище така вимога є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що у заяві на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у ПУМБ від 30.08.2017, що підтверджує укладення кредитного договору, процентна ставка не зазначена. Крім того, у вище вказаній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Також, матеріали справи не містять підтверджень, що ОСОБА_1 підписуючи заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПУМБ, ознайомився та погодився з «Публічною пропозицією ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб», тобто умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами Банку, що існували на час укладення договору у позивача, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), тощо. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Враховуючи те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг та відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату простроченого кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, тощо, - колегія суддів вважає, що такі умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору. Надана позивачем «Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб», з огляду на мінливий характер таких умов та вимог, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Окрім того, колегією суддів не береться до уваги паспорт споживчого кредиту від 30.08.2017 року, оскільки інформація, яка надавалась споживачу до укладення договору про споживчий кредит зберігала чинність та була актуальною до 30 серпня 2017 року, тобто діяла один день та таку не слід вважати складовою укладеного договору.
Також, у наданих суду розрахунках Банком не вказано ані відсоткової ставки за якою здійснювалося нарахування відсотків, ані способу чи періодів нарахування.
Відтак, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками не підлягала до задоволення та була помилково задоволена судом першої інстанції.
Згідно з розрахунку заборгованості за договором від 30.08.2017 укладеного між ПУМБ та ОСОБА_1 станом на 30.04.2024 - заборгованість за кредитом (отриманими позивачем коштами) становить 52667,55 грн.
Також, виписка з банківського рахунку, що міститься в матеріалах справи, містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).
Колегія суддів вважає, що виписка по рахунку та розрахунок заборгованості є належними доказами у справі щодо заборгованості відповідача за основною сумою кредиту, що підтверджує фактично отримані кредитні кошти. Будь-яких доказів на спростування таких доказів відповідач не надав. Свого розрахунку, контррозрахунку заборгованості ним не надано. Будь-яких клопотань про витребування інших доказів на спростування вказаних ні в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не заявлено.
Оскільки заборгованість за основною сумою кредиту в повному обсязі не погашена, то відповідач зобов'язаний повернути фактично отриману суму кредитних коштів.
Таким чином за кредитним договором №200863999001 від 30.08.2017 року з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» слід було стягнути заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 52667,55 грн.
Тому в цій частині рішення суду слід вважати відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Оскільки суд окрім вказаної суми помилково стягнув і відсотки, рішення суду підлягає зміні.
Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги слід вважати частково обґрунтованими, та таку слід задовольнити частково, рішення ж суду першої інстанції слід змінити в частині вирішення позовних вимог. А саме слід зменшити суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 83281,31 грн. до 52667,55 грн. В задоволенні решти позову слід відмовити.
Що стосується судових витрат понесених позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції та відповідачем в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22 січня 2025 року в частині вирішення позовних вимог змінено, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - з 83281,31 грн. до 52667,55 грн., в задоволенні решти позову - відмовлено, - колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання стягнення судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2024 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 83281 грн. 31 коп., з яких:
?52667,55 грн. - заборгованість за кредитом;
?30613,76 грн. - заборгованість за відсотками.
Враховуючи вказане судовий збір за подання позовної заяви підлягав сплаті у розмірі 2422,40 грн. (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, зважаючи на те, що апеляційна скарга подана в електронній формі (3028*0,8)), згідно пп. 2, п 1, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання апеляційної скарги).
З квитанції №114 від 11.06.2024 року вбачається, що Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» сплачено 2422,40 грн. судового збору за подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.2).
За подання апеляційної скарги на рішення суду відповідно до пп. 6, п 1, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відтак, за подання апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22 січня 2025 року слід було сплатити 4542,00 грн. судового збору.
З квитанції №1311-4062-9329-6601 від 04.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 сплачено 4542,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.76).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22 січня 2025 року в частині вирішення позовних вимог змінено, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - з 83281,31 грн. до 52667,55 грн., в задоволенні решти позову - відмовлено, - слід пропорційно до задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позов задоволено на 63,24%, стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 1531,92 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції змінивши рішення і в цій частині та відповідно стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на корить ОСОБА_1 1669,63 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, зважаючи на задоволення апеляційної скарги на 36,76%.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22 січня 2025 року - змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - з 83281,31 грн. до 52667,55 грн. В задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 1531,92 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в користь ОСОБА_1 в користь 1669,63 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26 серпня 2025 року.
Судді: Я.А. Левик
Н.П. Крайник
М.М. Шандра