Справа № 462/7777/24 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.
Провадження № 22-ц/811/614/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
22 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: представника позивача - адвоката Турчиняка Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 січня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення грошових коштів,-
В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення грошових коштів.
В обгрунтування позову покликався на те, що його батько за життя отримував пенсію як ветеран органів Міністерства внутрішніх справ України та рішеннями суду за його позовом було зобов'язано відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок і виплату пенсії останнього.
В подальшому, відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі рішення суду та згідно наданого розрахунку сума доплати до пенсії, яка мала бути виплачена ОСОБА_2 за період з грудня 2019 року по вересень 2022 року склала 165 423, 27 грн.
Позивач вказує, що для з'ясування остаточної суми невиплаченої пенсії батька, його представником було скеровано на адресу відповідача адвокатський запит.
З отриманої відповіді вбачається, що з 01.10.2022 року по 31.10.2023 р ОСОБА_2 не було виплачено 26 000 грн.
Таким чином, на думку позивача, за період з грудня 2019 року по жовтень 2023 року відповідач не здійснив виплату пенсії ОСОБА_2 на загальну суму 191 423,27 грн.
Також зазначив, що після смерті батька лише він подав заяву до приватного нотаріуса про прийняття спадщини за законом, а нотаріусом відкрито та зареєстровано спадкову справу.
При цьому, під час спадкового провадження, приватний нотаріус звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо надання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 його спадкоємцю ОСОБА_1 , однак йому було відмовлено та зазначено, що доплата пенсії, яка обчислена на виконання судового рішення не включається до спадщини та може бути виплачена особі за умови покладення судом відповідних зобов'язань.
Позивач зазначає, що оскільки його батьку за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду, а він, як спадкоємець за законом, в установленому законом порядку прийняв спадщину після його смерті, однак свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану доплату до пенсії не отримав, то відповідно він набув право на її отримання в судовому порядку.
У зв'язку з вищенаведеним просив позов задовольнити.
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 січня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нараховані, але не виплачені згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/8034/22 від 04.07.2022 року пенсійні виплати у розмірі 191423 (сто дев'яносто одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 27 коп.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 , 191423 (сто дев'яносто одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 27 коп. пенсійних виплат, які нараховані, але не виплачені згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/8034/22 від 04.07.2022 року.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 2500 грн. 34 коп.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8000 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вказує, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року Головним управлінням виконано. Здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 . До суду із позовом про стягнення недоплаченої суми пенсії ОСОБА_2 не звертався.
Зазначає, що виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України.
Окрім цього, вказує, що у разі переходу до осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до ч.3 ст. 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Також вважає завищеним суму стягнутих витрат на правову допомогу.
Просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Турчиняка Я.І. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування, суд першої інстанції проаналізувавши в сукупності надані докази, прийшов до висновку, що позивач має право, як спадкоємець, на отримання нарахованих, але не виплачених у повному обсязі сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя, відповідно до положень статті 1227 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року у справі № 380/8034/22, яке набрало законної сили 04.08.2022 року, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 №988 на підставі довідки державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №2721 від 26.07.2021, в яку включено основні та додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі № 380/13760/23, яке набрало законної сили 31.08.2023 року було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з дати припинення її виплати, а саме з 01.10.2022 року.
Згідно розрахунків на доплату (виплату, утримання пенсії) за пенсійною справою №91 10777 (пенсіонер ОСОБА_2 ) після перерахунку пенсії, здійсненої Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області:
-на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 р. по справі №380/8024/22 сума доплати до пенсії, яка мала бути виплачена ОСОБА_2 за період з грудня 2019 року по вересень 2022 року склала 165 423, 27 грн.;
-на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 р. по справі №380/13760/23 сума доплати до пенсії, яка мала бути виплачена ОСОБА_2 за період з жовтня 2022 року по жовтень 2023 року склала 26000 грн.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 370, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Перемишляни, Львівської області.
Згідно витягу про реєстрацію спадкової справи в спадковому реєстрі № 76138163 за заявою ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Юзвою Вікторією Яківною було відкрито та зареєстровано спадкову справу №72119807.
Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 та є єдиним спадкоємцем усього спадкового майна померлого за законом, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 72119807, витребуваної судом за клопотанням сторони позивача.
Судом також встановлено, що з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на запит приватного нотаріуса Юзви В.Я., вбачається, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 відсутня. При цьому, доплата пенсії, яка обчислена на виконання судового рішення не включається до спадщини та може бути виплачена особі за умови покладення судом зобов'язань в частині виплати пенсії, яка була нарахована померлому.
Листом приватного нотаріуса Юзви В.Я. № 202/02-14 від 17.06.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в оформленні права власності на спадкове майно, а саме на доплату до пенсії нарахованої на підстав судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На підставі частин 1-3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місцю смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
З огляду на положення статей 1218, 1219, 1227 ЦК України спадщиною є сукупність прав та обов'язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Об'єктом спадкування можуть бути лише права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті. Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку.
Положення частини 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положеннями частини 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Отже, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із нарахованої, але неотриманої доплати до пенсії, розмір якої становить 191 423, 27 грн.
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, який у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, прийняв спадщину після померлого батька.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Що стосується витрат на правову допомогу, то слід вказати наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Судові витрати, відповідно до ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, згідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2025 року року між позивачем та адвокатським бюро «Ярослава Турчиняка» в особі директора Турчиняка Я.І. було укладено договір про надання правової допомоги № 16032025.
Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг Виконавця за договором, визначається у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Представником позивача надано суду детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом у справі від 04.05.2025 року.
Зазначено, що фіксований розмір за комплексне ведення справи №462/7777/24 в суді апеляційної інстанції становить 30000 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Враховуючи категорію справи, її незначну складність, одне судове засідання, обсяги матеріалів справи, наявність сталої судової практики, предмет спору, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, , суд вважає, що повна компенсація заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу в сумі 30 000 гривень за рахунок позивача не була б пропорційною, співмірною та логічною.
З урахуванням наведеного, суд переконаний, що стягнення з відповідача компенсації за правничу допомогу в такому розмірі не відповідало б принципу справедливості, а тому вважає необхідним зменшити компенсацію до суми в розмірі 10 000 гривень, що у більшій мірі відповідає обсягу наданої допомоги, її реальній складності а також принципу пропорційності задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 січня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 22 серпня 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.