25.08.2025 Справа №607/14331/25 Провадження №3/607/5646/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович розглянув матеріали, що надійшли з Головного управління ДПС у Тернопільській області Державної податкової служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
У протоколі про адміністративне правопорушення № 574/07-04 від 07 липня 2025 року зазначено, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, яке полягало в порушенні порядку проведення розрахунків, а саме: 12:21 год. 17.06.2025 не проведено готівкові кошти, отримані від реалізації товарів у сумі 250 грн через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор рахункових операцій, розрахункові документи, встановленої форми та змісту не створено, не надруковано та не видано на підтвердження розрахункових операцій, чим порушила вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, що тягне за собою відповідальність за частиною першою статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
(далі - КУпАП).
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Вербицький Р.А. - зазначив, що акт фактичної податкової перевірки та протокол про адміністративне правопорушення є самостійними процесуальними інструментами, що регулюються різними нормативно-правовими актами Податковим кодексом України та КУпАП. Незважаючи на їхню зовнішню схожість як документів, які фіксують обставини можливого порушення, кожен із них виконує різні юридичні функції у межах власної процедури: акт податкової перевірки - під час притягнення особи до фінансової відповідальності, а протокол - у провадженні про адміністративні правопорушення. Акт податкової перевірки не може визнаватися допустимим доказом в адміністративному провадженні. Акт є виключно позицією податкового органу, що підлягає перевірці під час процедури адміністративного та/або судового оскарження податкових повідомлень-рішень.
Захисник також зазначив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 155-1 КУПАП вимагає встановлення в її діях усіх обов'язкових елементів складу правопорушення, зокрема: об'єкта (порядок проведення розрахункових операцій), об'єктивної сторони (непроведення розрахункової операції, невидача розрахункового документа при передачі товару), суб'єкта (суб'єкт господарювання), суб'єктивної сторони (вина у формі умислу або необережності), а також предмета правопорушення (товар, реалізований із порушенням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР).
Крім того, на думку адвоката, згідно з частиною другою статті 251 КУпАП, обов'язок доказування наявності складу правопорушення покладено на орган, який склав протокол. У межах цієї справи, протокол про адміністративне правопорушення не містить жодних фактичних даних щодо ключових обставин, які становлять об'єктивну сторону правопорушення (зокрема, факт передачі товару без проведення розрахункової операції або без видачі розрахункового документа). Натомість, у самому тексті протоколу зазначено, що він складений виключно на підставі акта фактичної перевірки, без будь-яких інших самостійних доказів.
Отже, резюмував захисник, за відсутності належного, допустимого, достовірного та достатнього доказування обставин, що підтверджують наявність в діях особи всіх елементів складу проступку, провадження у справі необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення суду надано наступні докази, проаналізовані у судовому засіданні, а саме: протокол про адміністративне правопорушення № 574/07-04 від 07 липня 2025 року, складений на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 ; копія акту неявки особи, яку притягують до адміністративної відповідальності № 331/19-00-07-04/ НОМЕР_3 від 07 липня 2025 року; копія листа про направлення та розгляд матеріалів перевірки № 14064/6/19-00-07-04-09 від 25 червня 2025 року; копія акту перевірки від 24 червня 2025 року, реєстраційний номер
№ 8120/19-00/07-04/ НОМЕР_3 ; копія наказу про проведення фактичної перевірки від 17 червня 2025 року № 1310-п; копії направлень на перевірку №№ 1922/07-04, 1921/07-04, 1920/07-04
від 17 червня 2025 року; копія акту відмови від підписання матеріалів перевірки
№ 310/19-00-07-04/ НОМЕР_3 від 25 червня 2025 року; копія акту щодо відмови від отримання примірника акту перевірки № 311/19-00-07-04/2672306025 від 25 червня 2025 року, х-звіт денний від 17 червня 2025 року.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності
(стаття 245 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною першою статті 155-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.
Об'єктом правопорушення, передбаченого частиною статті 155-1 КУпАП, є суспільні відносини у сфері здійснення розрахункових операцій. З об'єктивної сторони цей проступок може вчинятися, зокрема, шляхом непроведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених законодавством, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; ненадання особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Суб'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.
У матеріалах справи, наданих суду Головним управлінням ДПС у Тернопільській області Державної податкової служби України, наявні докази, які у своїй сукупності не дають змоги встановити щодо якої конкретної операції не було здійснено проведення готівкових коштів, отриманих від реалізації товарів у сумі 250 грн через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор рахункових операцій та не видано розрахункового документа, встановленої форми та змісту на підтвердження такої розрахункової операції. У протоколі відсутні дані стосовно якого товару (товарів) та/або послуг була здійснена операція, відсутні інші докази, які б беззаперечно доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Слід зазначити, що тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи (пункти 47 - 49 постанови Верховного Суду від 10 січня 2024 року, справа № 240/4894/23).
Крім того, суд бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (див., зокрема, § 43 рішення у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, заява № 16437/04)
Отже, суд доходить до висновку, що органом державної податкової служби не доведено наявність складу відповідного адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , у зв'язку з чим провадження підлягає закриттю. Таким чином, суд констатує недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 155-1 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, суд вважає за необхідне провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 155-1 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Керуючись статтями 7, 9, 33, 155-1, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
2. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
4. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
5. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець