8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
26 серпня 2025 року м. ХарківСправа № 922/2108/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд" (вх. № 19241 від 21.08.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд" (Україна, 61022, місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1, офіс 34, код ЄДРПОУ 31234803),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент Ойл-95" (України, 61054, місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 120, код ЄДРПОУ 42623890),
про стягнення заборгованості,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд", звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент Ойл-95", про стягнення заборгованості у сумі 248 000,00 грн.
18.08.2025, рішенням господарського суду Харківської області, позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брент Ойл-95» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд" суму грошових коштів в розмірі 248 000,00 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 2 976,00 грн.
19.08.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 19085), а саме здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 20 000 грн., а також 4 000,00 грн. гонорару успіху, що загалом складає 24 000,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то й і заява позивача про ухвалення додаткового рішення ( в частині витрат на професійну правничу допомогу) підлягає розгляду в тому самому порядку.
Розглянувши подану Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд" заяву про ухвалення додаткового рішення, суд прийшов до наступного висновку.
Приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов'язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як встановлено судом, в позовній заяві представник позивача зауважив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, яку він поніс і яку очікує понести в зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження - сума витрат на правову допомогу 20 000,00 грн.
В тексті рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Суд звернув увагу, що з дати ухвалення рішення по даній справі, позивач має присічний строк на представлення документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат, що зумовить застосування судом правого механізму охопленого пунктом 3 частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (ухвалення додаткового рішення).
19.08.2025, формулюючи заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. № 19085), представником позивача, адвокатом Солохіної Владислави Валеріївни, представлено акт № 1 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) та ордер на надання правничої допомоги від 13.06.2025 за серією АХ № 1266640 на ім'я адвоката Солохіної Владислави Валеріївни.
При цьому, в заяві про ухвалення додаткового рішення (вх. № 19085 від 19.08.2025) конкретизовано розмір понесених позивачем витрат на професійну (правничу) допомогу в розмірі 24 000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пункти 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункт 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 та пункт 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.
Так, з представлених позивачем доказів, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд" (надалі за текстом - Позивач/Клієнт) та Адвокатом Солохіною Владиславою Валеріївною (надалі за текстом - Адвокат) укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) № 12/06 від 12/06.2025 (надалі за текстом - договір № 12/06).
Відповідно до пункту 1.1. договору № 12/06 адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види професійної правничої (правової) допомоги (послуг) клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, у тому числі, але не виключно: складати та підписувати заяви по суті справи, позови, заперечення, скарги, клопотання та інші документи правового характеру, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновлення в разі порушення під час розгляду справи господарської юрисдикції у Господарському суді Харківської області.
Як-то визначено у пункті 2.2. договору № 12/06 послуги, примірний перелік яких наведено за змістом п. 2.1. договору, надаються в рамках захисту інтересів клієнта під час розгляду справи господарської юрисдикції у Господарському суді Харківської області, /…/ точний обсяг та перелік послуг визначається сторонами у відповідних Актах приймання - передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг).
Згідно пункту 4.2. договору № 12/06 винагорода (гонорар) за надання адвокатом клієнту професійної правничої (правової) допомоги (послуг) у Господарському суді Харківської області є фіксованою та складає 20 000,00 грн. без ПДВ. Детальний опис наданої професійної (правової) допомоги (послуг), її вид та час надання, зазначаються у актах приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) (пункт 4.3. договору № 12/06).
Пунктом 4.4. договору № 12/06 передбачено, що «Гонорар успіху» - це додаткова винагорода адвокату за здійснення професійної правничої допомоги клієнту, плата за досягнутий адвокатом результат, що полягає в задоволенні судом заявлених позовних вимог ( у т.ч. частковому задоволенні позовних вимог) та становить 20% від розміру винагороди адвокату, визначеної відповідно до п. 4.2. цього договору.
На підставі пункту 4.5 договору №12/06 оплата винагороди (гонорару) Адвокату за надання професійної правничої (правової) допомоги (Послуг) здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (Послуг) протягом не більше 30 календарних днів з дня підписання відповідного акту
У відповідності до пункту 7.1. договору № 12/06 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2026.
13.06.2025 на підставі договору № 12/06 видано на ім'я адвоката Солохіної Владислави Валеріївни ордер серія АХ № 1266640 на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд".
В дії межах договору № 12/06, адвокатом Солохіною Владиславою Валеріївною було надано позивачу правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності) загальною вартістю 20 000,00 грн., а саме: вивчено документи та матеріали щодо обставин виникнення у клієнта підстав для стягнення суми передоплаті з ТОВ "Брент Ойл-95", надання клієнту усної консультації щодо можливих варіантів захисту йог оправ, порушених внаслідок невиконання ТОВ "Брент Ойл-95" своїх зобов'язань, складання позовної заяви ТОВ "НВК "Східбуд" до ТОВ "Брент Ойл-95" про стягнення суми передплати, складання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 922/2108/25, що підтверджується актом № 1 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) від 19.08.2025.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником позивача на підтвердження наданих послуг доказів, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем послуг на професійну правничу допомогу адвокатом Солохіною Владиславою Валеріївною.
Як вже вказано вище, сума яку покладена в основу прохання розподілу судових витрат за надану правничу допомогу в межах цієї справи складає 24 000,00 грн.
Суд враховує, що в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Однак, витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Суд звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на нескладність справи (спір виник з приводу стягнення суми передплати), а відповідно і нескладність підготовки позовної заяви та її невеликий обсяг, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось, складання позову не вимагало вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів), на думку суду, сума витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. є розумною та пропорційною.
Суд при цьому звертає увагу на те, що в даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини, які сформовані на підставі договору № 12/06 щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання обґрунтованості покладення таких витрат на відповідача та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини справи.
Враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі.
Також суд зазначає, що домовленість про виплату "гонорару успіху" не є обов'язковою для суду і сама по собі не створює обов'язку його відшкодування. Вирішуючи питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка є "гонораром успіху" суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West Limited., заява № 19336/04).
Суд наголошує також, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 в справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат.
Правовий аналіз наведеного вище надає підстави для висновку, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 904/3745/22, від 20.12.2023 у справі № 910/5483/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд, зважаючи на положення статті 126 ГПК України, дослідивши докази, надані на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що "гонорар успіху" не був необхідним у зв'язку з розглядом даної справи в місцевому господарському суді, оскільки відшкодування "гонорару успіху", як-то передбачено у договорі № 12/06, сплачує клієнт на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору, а стягнення цього гонорару з відповідача, за позивний результат розгляду справи, не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості, у зв'язку з чим його відшкодування матиме надмірний характер.
Крім того, суд, в контексті зазначеного, вважає, що "гонорар успіху" в розмірі 20% від розміру винагороди адвоката, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та пропорційності, в розрізі не складності даної справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у вигляді "гонорару успіху", оскільки ці витрати не підтверджені належними доказами їх фактичного понесення, перевищують орієнтовний розрахунок без обґрунтування причин такого перевищення, не є необхідними та розумними з огляду на обставини справи і не можуть бути покладені на іншу сторону як спосіб додаткового збагачення позивача.
Керуючись статтями 6, 42, 123, 129, 232-233, 236, 244, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
1. Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд" (вх. № 19241 від 21.08.2025) про ухвалення додаткового рішення.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент Ойл-95" (України, 61054, Харківська область, місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 120, код ЄДРПОУ 42623890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд" (Україна, 61022, Харківська область, місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1, офіс 34, код ЄДРПОУ 31234803) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України.
Додаткове рішення підписано 26.08.2025.
Суддя В.С. Юрченко