вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"26" серпня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/620/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до відповідача Приватного підприємства "Ліберті-Трейд"
про стягнення в сумі 147 386 грн. 52 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
07 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Ліберті-Трейд" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 147 386 грн. 52 коп.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/620/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до відповідача Приватного підприємства "Ліберті-Трейд" про стягнення в сумі 147 386 грн. 52 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05 серпня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 серпня 2025 року розгляд справи по суті відкладено на 19 серпня 2025 року.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19 серпня 2025 року позов задоволено та стягнуто з Приватного підприємства "Ліберті-Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 87 636 грн. 37 коп. пені, 8 666 грн. 88 коп. 3% річних, 51 083 грн. 27 коп. інфляційних втрат та витрати пов'язані з сплатою судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
21 серпня 2025 року через підсистему електронний суд представником позивача подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 21 вересня 2025 року розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено на 26 серпня 2025 року.
В судове засідання 26 серпня 2025 року учасники процесу не з'явилися, відповідач письмових заперечень щодо витрат на професійну правничу допомогу до суду не надав.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частинами 2 - 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Суд зазначає, що інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Грищенко Олександр Миколайович на підставі договору № 01-07-2025 від 01 липня 2025 року про надання правничої допомоги.
Відповідно до договору № 01-07-2025/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01 липня 2025 року із врахуванням акту від 20 серпня 2025 року здачі- приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), адвокат Грищенко Олександр Миколайович надавав Замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між Замовником та ПП "ЛІБЕРТІ-ТРЕЙД" , які виникли у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання на підставі договору №596 від 20 червня 2014 року із врахуванням договору №07-03-2025 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 07 березня 2025 року та акту прийому- передачі документів від 07 березня 2025 року про придбання майна на аукціоні BRD001-UA-20250220-17648 від 03 березня 2025 року, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із Боржника, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру заборгованості у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання на підставі договору № 596 від 20 червня 2014 року, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені Замовника до господарського суду відповідної позовної заяви про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання на підставі договору №596 від 20 червня 2014 року із врахуванням договору №07-03-2025 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 07 березня 2025 року та акту прийому-передачі документів від 07 березня 2025 року про придбання майна на аукціоні BRD001-UA-20250220-17648 від 03 березня 2025 року, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків Виконавця за даним договором.
Згідно із пунктом 1.3. договору № 01-07-2025/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01 липня 2025 року, сторони погодили, що відповідний перелік видів правової допомоги (послуг) згідно умов даного Договору, є не остаточний, та може бути сторонами відповідно збільшено на власний розсуд та за необхідності. Повний та остаточний перелік виконаних робіт та наданих послуг за відповідний період їх виконання/здійснення визначається в акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання правової допомоги у відповідності до умов даного Договору.
Відповідно до пункту 3.2. договору № 01-07-2025/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01 липня 2025 року, Замовник повинен сплатити 100% від вартості наданих послуг та/ або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг, протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції за результатами завершення розгляду судом позовних вимог Замовника до ПП «ЛІБЕРТІ-ТРЕЙД» про стягнення нарахованого розміру пені, 3%-річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання на підставі договору №596 від 20 червня 2014 року.
Пунктом 3.8. договору №01-07-2025/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01 липня 2025 року, сторони погодили, що розміром гонорару Виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь Замовника (задоволення повністю та/або частково вимог Замовника, у відповідності до пункту 1.1.,2.1. Договору) визначається на рівні, що не перевищуватиме 12% від ціни позову Замовника до ПП "ЛІБЕРТІ-ТРЕЙД" про стягнення нарахованого розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання на підставі договору №596 від 20 червня 2014 року.
У відповідності до акту від 20 серпня 2025 року здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) відповідно до договору № 01-07-2025/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01 липня 2025 року, загальна вартість вказаних послуг склала 19 817 грн. 06 коп.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Саме такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Дослідивши надані послуги представника позивача суд знаходить підстави для повного покладення на відповідача витрат.
При розподілі судових витрат також береться до уваги, що рішення у справі прийнято судом керуючись принципом "jura novit curia" ("суд знає закони"), а не з підстав та мотивів на які посилались в своїх запереченнях відповідач та третя особа.
Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов'язаності витрати з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на спростування розміру таких витрат.
До заяви про відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу додано детальний опис наданих послуг, у якому відображено на, що адвокат витратив часу для підготовки до написання позову та складання самої заяви.
Такі часові затрати, на думку суду, є співвідносними з обсягами наданих адвокатом послуг та складністю справи.
Вартість наданих адвокатом послуг зазначену у акті суд вважає співмірною з предметом цього спору.
Оцінюючи витрати позивача, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 19 817 грн. 06 коп. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з визначеннями статті 3 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з нормами статті 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За змістом статті 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Ліберті-Трейд" (33027, місто Рівне, вулиця Київська, будинок 30, квартира 37, код ЄДРПОУ 31479261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872) 19 817 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 06 коп. витрат на правничу допомогу.
3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872).
Боржник: Приватне підприємство "Ліберті-Трейд" (33027, місто Рівне, вулиця Київська, будинок 30, квартира 37, код ЄДРПОУ 31479261).
Повний текст додаткового рішення складено та підписано - 26 серпня 2025 року
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Вадим Торчинюк