вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" липня 2025 р. Справа № 911/1935/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Панченко К. О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Моцик Л. М. (службове посвідчення № 069188 від 01.03.2023 р.);
від позивача-1: не з'явились;
від позивача-2: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи-1 (в режимі відеоконференції): не з'явились;
від третьої особи-2: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Бучанської окружної прокуратури, м. Буча, Бучанський район, Київська область
в інтересах держави в особі:
1) Київської міської ради, м. Київ
2) Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Андульт Арц», м. Кривий Ріг, Криворізький район, Дніпропетровська область
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, - Комунального некомерційного підприємства “Київська міська дитяча клінічна туберкульозна лікарня» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Фізичної особи-підприємця Бережного Андрія Петровича, м. Київ
про стягнення 2 450 978, 97 грн
Бучанська окружна прокуратура звернулась в Господарський суд Київської області в інтересах держави в особі Київради, Департаменту охорони здоров'я міста Києва із позовом до ТОВ “Скайліфт Інжиніринг» про стягнення в дохід місцевого бюджету Київської міської територіальної громади збитків завданих неналежним виконанням умов договору підряду № 215 від 20.12.2021 р. у розмірі 1 144 976, 18 грн, 811 976, 33 грн штрафних санкцій, 85 029, 59 грн 3 % річних, 408 996, 87 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах держави в особі позивача-1, позивача-2 неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо виконання робіт згідно з договором підряду № 215 від 20.12.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2024 р. (суддя Шевчук Н. Г.) відкрито провадження у справі № 911/1935/24 за позовом Бучанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту охорони здоров'я міста Києва до ТОВ “Скайліфт Інжиніринг» про 2 450 978, 97 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 12.09.2024 р. Крім того, даною ухвалою судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - КНП "КМДКТЛ".
12.09.2024 р. перед підготовчим засіданням через систему “Електронний суд» до суду від прокуратури надійшла заява б/н від 11.09.2025 р. разом із доданими до неї документами, що долучено судом до матеріалів справи.
12.09.2024 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 10.10.2024 р.
10.10.2024 р. перед підготовчим засіданням через систему “Електронний суд» до суду від прокуратури надійшло клопотання № 24-021698/2024вих від 10.10.2024 р. (до поданої 12.09.2024 заяви щодо долучення електронних доказів до матеріалів справи), разом із доданими до нього документами, що долучено судом до матеріалів справи.
У відповідності до ст. ст. 6, 32 Господарського процесуального кодексу України справу № 911/1935/24 передано для розгляду судді Бацуці В. М.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2024 р. прийнято справу № 911/1935/24 за позовом Бучанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту охорони здоров'я міста Києва до ТОВ “Скайліфт Інжиніринг», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, - КНП "КМДКТЛ" про стягнення 2 450 978, 97 грн до свого провадження, вирішено здійснювати розгляд справи спочатку і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 20.11.2024 р.
20.11.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 04.12.2024 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.12.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 08.01.2025 р.
08.01.2025 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 22.01.2025 р.
22.01.2025 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 26.02.2025 р.
24.02.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від третьої особи-1 надійшло клопотання б/н від 21.02.2025 р. про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.
26.02.2025 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 19.03.2025 р. Крім того, даною ухвалою судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ФОП Бережного А. П.
19.03.2025 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 02.04.2025 р.
02.04.2025 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 21.05.2025 р.
21.05.2025 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 04.06.2025 р.
04.06.2025 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 02.07.2025 р.
02.07.2025 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник позивача-1, представник позивача-2, представник відповідача, представник третьої особи-1, представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явились, про судове засідання були повідомлені належним чином.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
20.12.2021 р. між третьою особою-1 (надалі - Замовник) та відповідачем (надалі - Підрядник) було укладено договір підряду № 215, згідно з пункті 1.1., 1.2. якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати Замовнику відповідно до проектної документації та умов Договору будівельно-монтажні роботи (далі - Роботи) по об'єкту: Капітальний ремонт приміщень спального корпусу триповерхового. Дитячий спеціалізований санаторій "Орлятко" у смт. Ворзель Київської області, вул. Курортна, 19 (Додаткові роботи), код ДК 021:2015 - 45453000-7, Капітальний ремонт і реставрація, а Замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах Договору (п. 1.1.).
1.2. Склад, обсяги Робіт, характеристики та технічні вимоги до виконання таких Робіт визначені затвердженою Замовником проектною документацією та наведені в дефектних актах, що додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною (надалі - Договір).
Згідно з п. 2.1. Договору договірна вартість отриманих для виконання Підрядником Робіт визначена в Додатку № 1 до цього договору «Договірна ціна з розрахунками» та складає - 1 533 378,00 гри (Один мільйон п'ятсот тридцять три тисячі триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ 20% 255 563, 00 грн. Договірна ціна встановлюється динамічною, погоджується і підписується Сторонами і є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору Підрядник зобов'язується виконати Роботи протягом 34 календарних днів з дати отримання від Замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання Робіт та виконати Роботи з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником Календарному графіку виконання робіт, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 2).
Положеннями 9.1., 9.2., 10.1.-10.3, 10.8. Договору передбачено, що розрахунки здійснюються за фактично виконані Роботи відповідно статті 49 Бюджетного кодексу України протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3). Оплата проводиться на підставі акту приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) (п. 9.1.).
10.1. Приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому чинним законодавством України та Договором.
10.2. Після одержання повідомлення Підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) Замовник зобов'язаний протягом двох робочих днів розпочати їх приймання.
10.3. Передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) Підрядником і приймання їх замовником оформлюється Актом про виконані роботи КБ-2в та довідки КБ-3, до яких повинні додаватись сертифікати/паспорти на застосовані матеріали та обладнання, документи, що підтверджують вартість матеріалів та обладнання, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством.
10.8. Підписання Акту про виконані роботи КБ-2в є підставою для проведення остаточних розрахунків між Сторонами.
Одночасно із укладенням договору між третьою особою-1 та відповідачем було підписано Додаток № 1 до Договору № 215 від 20.12.2021 р. - Дефектний акт; Додаток № 2 до Договору № 215 від 20.12.2021 р. - Договірна ціна з розрахунками; Додаток № 3 до Договору № 215 від 20.12.2021 р. - Календарний графік виконання Робіт; Додаток № 4 до Договору № 215 від 20.12.2021 р. - План фінансування.
23.12.2021 р. між третьою особою-1 та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 215 від 20.12.2021 р., згідно з п. 1 якої відповідно до абзацу другого п. 11.1.4., п.п. 14.5, 14.6 Договору, а також відповідно до п. 3 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», Сторони дійшли згоди: 1.1. викласти пункт 2.1. та пункт 2.2. в такій редакції: “2.1. Договірна вартість отриманих для виконання Підрядником Робіт визначена в Додатку № 1 до цього договору “Договірна ціна з розрахунками» та складає - 1457162, 68 грн (Один мільйон чотириста п'ятдесят сім тисяч сто шістдесят дві гривні 68 копійок) в тому числі ПДВ 20% 242860, 45 грн. Договірна ціна встановлюється динамічною, погоджується і підписується Сторонами і є невід'ємною частиною Договору». 2.2. Договірна ціна складається відповідно до Кошторисних норм України “Настанова з визначення вартості будівництва». 1.2. внести зміни Додаток № 2 до Договору “Договірна ціна з розрахунками» та викласти його в редакції, що наведена в Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди.
24.12.2021 р. між третьою особою-1 та відповідачем було підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року на суму 515 584, 06 грн, акт № 1/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт на суму 941 578, 62 грн, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 р. на суму 1 457 162, 68 грн.
29.12.2021 р. третьою особою-1 на підставі акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року, акту № 1/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 р. було перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 1 457 162,68 грн, що підтверджується трансакцією № 225447393 від 29.12.2021 р. на суму 941 578, 62 грн, трансакцією № 225447415 від 29.12.2021 р. на суму 515 584, 06 грн, наявними в матеріалах справи.
Як було зазначено вище, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі позивачів, серед інших позовних вимог просить суд стягнути в дохід місцевого бюджету Київської міської територіальної громади збитки завдані неналежним виконанням умов договору підряду № 215 від 20.12.2021 р. у розмірі 1 144 976, 18 грн.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із виконанням робіт, здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 837 цього ж кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 843 цього ж кодексу у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Положеннями ч. 1 ст. 846 цього ж кодексу визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 цього ж кодексу якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Положеннями ч. 1 ст. 875 цього ж кодексу визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно з ч. 4 ст. 882 цього ж кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42022112320001981, постановою прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області Цисаренка О. від 01.08.2022 р. було призначено будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання (дослівно у формулюванні документа про призначення експертизи): “2.1 Чи виконані фактично та внесені до актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в роботи щодо: 1) монтажу підйомника пасажирського зі швидкістю руху кабіни 0,5 м/с, вантажопідйомністю 450 кг на 3 зупинки, висота шахти 8,4 м (М3-563-1) в кількості 1 ліфта; 2) встановлення блоку ОДС с GSM (M10-667-1) в кількості 1 шт.; 3) улаштування пристрою переговорного (М10-667-11) в кількості 2 шт.; 4) улаштування сповіщувача ОС автоматичного, контактного, магнітоконтактного на відкривання вікон, дверей (датчик охорони) (M10-668-4) в кількості 1 шт.; 5) пусконалагоджування підйомника пасажирського з електроприводом на змінному струмі з системою правління на мікроелектроніці (171-80-1) в кількості 1 ліфт; у тому числі бладнання: 6) щит ліфта GSM ПРІ ШЛ 00.00.000 (25A) (& 1503-ЩЛД варіант 1) в кількості 1 шт.; 7) пристрій переговорний ПР1ППgsm 00.00.000 (& 1602-ППК варіант 1) в кількості 2 шт., 8) датчик охорони ПР1ДО 00.00.000 (& 1602-ДO варіант 1) в кількості 1 шт.; 9) підйомник пасажирський зі швидкістю руху кабіни 0,5 м/с, вантажопідйомністю 450 кг на 3 зупинки, висота шахти 8,4 (& 1906-ЛПК варіант 1) в кількості 1 ліфта; за договором № 215 від 0,12.2021, укладеним між Дитячим спеціалізованим санаторієм “Орлятко» Територіального медичного об??єднання санаторного лікування у місті Києві та ТОВ “Скайліфт Інжиніринг»? 2.2 Якщо дані роботи фактично не виконані, то яка вартість невиконаних робіт? 2.3 Якщо дані роботи фактично не виконані, то яка вартість невиконаних робіт в прямих витратах з урахуванням ПДВ?».
Згідно із висновку експерта, наявного в матеріалах справи, за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1125 від 12.12.2022 р. складеним і підписаним судовим експертом Апанасенко В. В. (кваліфікація судового експерта за спеціальністю: 10.6. “Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.7. “Роподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками»), на вирішення якої було поставлено вищезазначені питання, надано серед іншого наступний висновок: Вартість фактично невиконаних робіт (п. 69 «Монтаж ліфта пасажирського зі швидкістю руху кабіни до 1м/с вантажопідйомністю 630 кг на 12 зупинок, висота шахти 38м», п. 70 «За кожну зупинку ліфту, більше або менше зазначеної в характеристиці, додавати або зменшувати для ліфтів пасажирських вантажопідйомністю 630кг» акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 24.12.2021 (форма КБ-2в) та п.1 «Ліфт вантажопасажирський в/п 630кг, 220/50, N=4,5кВт, V=0,3м/сек акту № 1/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 24.12.2021) становить 1 144 976, 18 грн з ПДВ (див додаток № 1 до даного висновку).
Отже, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом в процесі розгляду справи, відповідачем на виконання умов договору підряду № 215 від 20.12.2021 р. не було в повному обсязі виконано свої зобов'язання за даним договором та незважаючи на підписання між третьою особою-1 та відповідачем акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року на суму 515 584, 06 грн, акту № 1/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт на суму 941 578, 62 грн, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 р. на суму 1 457 162, 68 грн, відповідачем було лише частково виконано роботи на загальну вартість 312 186, 50 грн.
Щодо факту підписання між третьою особою-1 та відповідачем первинних документів, - акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року, акту № 1/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 р., суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно ст. 4 цього ж закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 р. у справі № 160/3364/19.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, достовірною загальною вартістю виконаних робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт є та вартість, що реально відповідає економічного змісту самих актів, як первинних документів, і є сумою вартостей саме фактично виконаних робіт та використаних матеріалів.
Щодо заявленого прокурором способу захисту, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно із частинами 1-2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього ж кодексу юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Згідно з ч. 3 ст. 45 цього ж кодексу позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами ст. 5 Господарського процесуального України за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору.
Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.
Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Відповідно до частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
5. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
Розглядаючи справу, суд має з?ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із позовної заяви, предметом позову і спору у даній справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивачів до відповідача про стягнення в дохід місцевого бюджету Київської міської територіальної громади збитків завданих неналежним виконанням умов договору підряду № 215 від 20.12.2021 р. у розмірі 1 144 976, 18 грн, 811 976, 33 грн штрафних санкцій, 85 029, 59 грн 3 % річних, 408 996, 87 грн інфляційних втрат.
Позов у даній справі поданий прокурором у зв'язку із, на його думку, заподіянням відповідачем своїми діями територіальній громаді міста Києва збитків у розмірі 1 144 976, 18 грн саме внаслідок невиконання ТОВ “Скайліфт Інжиніринг» робіт за договором підряду № 215 від 20.12.2021 р. на суму 1 144 976, 18 грн.
Отже, на думку прокурора, у відповідача внаслідок невиконання ним у повному обсязі робіт за договором виникло зобов'язання на підставі делікту (завдання майнової шкоди (збитків) територіальній громаді міста Києва.
При цьому, в обґрунтування та на підтвердження своїх позовних вимог, прокурором було подано до суду висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1125 від 12.12.2022 р. складений і підписаний судовим експертом Апанасенко В. В., в якому судовим експертом було встановлено, що вартість фактично невиконаних робіт та вписаних в акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 24.12.2021 (форма КБ-2в), акт № 1/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 24.12.2021 становить 1 144 976, 18 грн з ПДВ.
Відповідно до частин 1-2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 цього ж кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Згідно з ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
2. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
3. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
4. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
5. У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
6. У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.
7. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.
Положеннями пунктів 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Пунктом 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» передбачено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між
протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом
шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Абзацами 1-3 пункту 7 цього ж роз'яснення Вищого арбітражного суду України передбачено, що статтею 1192 ЦК України надає потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов'язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) суду слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.
Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Незалежно від відшкодування шкоди в натурі або грішми особа, яка заподіяла шкоду на вимогу потерпілого відшкодовує її у повному обсязі, включаючи і неодержані доходи (упущену вигоду) (стаття 623 ЦК України).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2018 р. у справі № 917/877/17 вказав, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Отже, як вбачається із положень ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Водночас, згідно з положень ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед інших є договори та інші правочини (договірні зобов'язання), а також делікт, - завдання майнової шкоди (недоговірні зобов'язання).
Як було зазначено вище, між третьою особою-1 та відповідачем було укладено договір підряду № 215 від 20.12.2021 р. та саме на виконання умов якого третьою особою-1, а також на підставі підписаного акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року, акту № 1/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 р. було перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 1 457 162, 68 грн, що свідчить про існування між сторонами саме договірного зобов'язання.
Водночас, як було зазначено вище, відповідачем фактично було лише частково виконано роботи, зазначені в акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 24.12.2021 (форма КБ-2в) та акті № 1/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 24.12.2021 на загальну вартість 312 186, 50 грн, що вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе саме договірних зобов'язань за договором підряду № 215 від 20.12.2021 р. щодо виконання робіт на загальну суму 1 144 976, 18 грн.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань автоматично та безпосередньо не свідчить про факт завдання ним майнової (матеріальної) шкоди та виникнення у нього недоговірного зобов'язання щодо відшкодування завданих збитків Київській міській територіальній громаді, а отже факт завдання відповідачем неправомірними діями збитків, розмір завданих збитків, причинно-наслідковий зв'язок між цими діями відповідача та завданими збитками підлягає самостійному доказуванню окремими належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами,
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.
У процесі розгляду справи, прокурором у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факт заподіяння шкоди неправомірними діями відповідача у розмірі 1 144 976, 18 грн та причинно-наслідковий зв'язок між цими діями відповідача та завданою шкодою.
При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що прокурором у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України було надано суду всі належні та допустимі докази, що підтверджують факт невиконання відповідачем робіт, зазначених в акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 24.12.2021 (форма КБ-2в) та акті № 1/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 24.12.2021 на загальну суму 1 144 976, 18 грн.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.08.2022 р. у справі № 903/357/21.
У процесі розгляду справи, судом встановлено, що внаслідок підписання між третьою особою-1 та відповідачем акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року на суму 515 584, 06 грн, акту № 1/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт на суму 941 578, 62 грн та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 р. на суму 1 457 162, 68 грн, відповідач - ТОВ “Андульт Арц» безпідставно внаслідок перерахування третьою особою-1 на його рахунок понад вартість фактично виконаних робіт та вписаних у вищезазначені акти набув за рахунок останнього грошові кошти у розмірі 1 144 976, 18 грн.
Отже, за своєю правовою природою заявлена до стягнення прокурором грошова сума у розмірі 1 144 976, 18 грн є безпідставно набутим майном, а не збитками та підлягає стягненню в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, прокурор, здійснюючи захист інтересів держави, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем не було фактично виконано роботи, зазначені в акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 24.12.2021 (форма КБ-2в) та акті № 1/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 24.12.2021 на загальну суму 1 144 976, 18 грн, мав звернутися до суду саме із позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1 144 976, 18 грн на підставі та за правилами ст. 1212 Цивільного кодексу України, а не із позовом про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням умов договору підряду № 215 від 20.12.2021 р. у сумі 1 144 976, 18, що вказує на обрання прокурором неналежного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі позивачів до відповідача про стягнення в дохід місцевого бюджету Київської міської територіальної громади збитків завданих неналежним виконанням умов договору підряду № 215 від 20.12.2021 р. у розмірі 1 144 976, 18 грн, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.
Крім того, як було зазначено вище, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі позивачів, серед інших позовних вимог просить суд стягнути інфляційні втрати та 3 % річних від суми заявлених до стягнення збитків завданих неналежним виконанням умов договору підряду № 215 від 20.12.2021 р. у розмірі 1 144 976, 18 грн всього на загальну суму 408 996, 87 грн та 85 029, 59 грн відповідно до виконаного ним розрахунку.
З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що вищевказані позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивачів є похідними від його позовної вимоги в інтересах держави в особі позивачів до відповідача про стягнення в дохід місцевого бюджету Київської міської територіальної громади збитків завданих неналежним виконанням умов договору підряду № 215 від 20.12.2021 р. у розмірі 1 144 976, 18 грн.
Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом, вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивачів до відповідача про стягнення 408 996, 87 грн інфляційних втрат, 85 029, 59 грн 3 % річних від суми заявлених до стягнення збитків завданих неналежним виконанням умов договору підряду № 215 від 20.12.2021 р. у розмірі 1 144 976, 18 грн, є похідними від його позовної вимоги в інтересах держави в особі позивачів до відповідача про стягнення в дохід місцевого бюджету Київської міської територіальної громади збитків завданих неналежним виконанням умов договору підряду № 215 від 20.12.2021 р. у розмірі 1 144 976, 18 грн, що в свою чергу, є такою, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, то суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.
Крім того, як було зазначено вище, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі позивачів, серед інших позовних вимог просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену договором підряду № 215 від 20.12.2021 р. (п. 13.3.), за періоди прострочення відповідачем виконання у повному обсязі робіт з 28.12.2021 р. по 28.06.2022 р. всього на загальну суму 628 591, 92 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку, а також за прострочення відповідачем понад 15 (п'ятнадцять) днів виконання робіт штраф у розмірі 10 % від вартості невиконаних робіт, у відповідності до виконаного ним розрахунку. Крім того, прокурор також просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену договором підряду № 215 від 20.12.2021 р. (п. 13.4.), за періоди прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань з 28.12.2021 р. по 28.06.2022 р. всього на загальну суму 68 886, 79 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.
З приводу вказаних позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі позивачів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Положеннями ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Положеннями п. 13.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків виконання робіт з Підрядника стягується неустойка у розмірі 0,3 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад п'ятнадцяти днів додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків вказаної вартості. За порушення умов зобов'язання щодо якості робіт, стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних робіт.
Розрахунок пені від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, виконаний позивачем, є неправильний, оскільки безпідставним є початок нарахування пені з дня до якого включно відповідач був зобов'язаний та мав право виконати роботи (28.12.2021 р.)
Правильний розрахунок пені від вартості робіт за договором, з яких допущено прострочення виконання наступний:
Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу
з 29.12.2021 до 28.06.2022, 182 дні1144976.18
Всього:1144976.18
Розрахунок здійснюється за формулою:
Пеня = С x РП x Д : 100, де
С - Сума заборгованості за період,
РП - розмір пені, зазначений в договорі (в калькуляторі вказується користувачем в окремому віконці),
Д - Кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 29.12.2021 до 28.06.2022 1144976.18 x 0.3 x 182 : 100182625156.99
Отже, загальний розмір пені від вартості робіт за договором, з яких допущено прострочення виконання у вищевказаний період становить 625 156, 99 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог прокурора в інтересах держави в особі позивачів в частині стягнення із відповідача пені від вартості робіт за договором, з яких допущено прострочення виконання у вищевказаний період у розмірі 625 156, 99 грн.
Розрахунок штрафу у розмірі 10 % від вартості невиконаних робіт за договором, виконаний позивачем, є обґрунтованим та правильним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог прокурора в інтересах держави в особі позивачів в частині стягнення із відповідача 10 % штрафу від вартості невиконаних робіт за договором у розмірі 114 497, 62 грн.
Щодо заявленої до стягнення прокурором пені, передбаченої договором підряду № 215 від 20.12.2021 р. (п. 13.4.), за періоди прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань з 28.12.2021 р. по 28.06.2022 р. всього на загальну суму 68 886, 79 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, третя особа-1 20.05.2024 року звернулась до відповідача із претензією № 01/П/24 про сплату заборгованості, в якій вимагала невідкладно, але не пізніше ніж один місяць з дня отримання претензії сплатити вартість фактично невиконаних робіт за договором підряду № 215 від 20.12.2021 р. у розмірі 1 144 976, 18 грн.
Отже, відповідач лише з 21.06.2024 р. є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання щодо повернення грошових коштів у розмірі 1 144 976, 18 грн, що були перераховані йому за фактично не виконані роботи згідно з договором підряду № 215 від 20.12.2021 р.
У процесі розгляду справи, прокурором у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факт прострочення виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за договором підряду № 215 від 20.12.2021 р. саме у заявлений період з 28.12.2021 р. по 28.06.2022 р.
Крім того, як вбачається зі змісту самої позовної заяви, прокурором у позовній заяві ніяким чином не було вказано та обґрунтовано які саме грошові зобов'язання порушив відповідач згідно з договором підряду № 215 від 20.12.2021 р. саме у заявлений період з 28.12.2021 р. по 28.06.2022 р.
Отже, враховуючи те, що у процесі розгляду справи, прокурором у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду № 215 від 20.12.2021 р. саме у період з 28.12.2021 р. по 28.06.2022 р., а також те, що прокурором у позовній заяві ніяким чином не було вказано та обґрунтовано які саме грошові зобов'язання порушив відповідач згідно з договором підряду № 215 від 20.12.2021 р. саме у період з 28.12.2021 р. по 28.06.2022 р., то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань у заявлений період, а тому позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі позивачів про стягнення з відповідача 68 886, 79 грн пені за договором підряду № 215 від 20.12.2021 р. (п. 13.4.), є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Андульт Арц» (50006, вул. Соборності, буд. 12, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область; ідентифікаційний код 42447132) в дохід місцевого бюджету Київської міської територіальної громади в особі Київської міської ради (01044, вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ; ідентифікаційний код 22883141) 625 156 (шістсот двадцять п'ять тисяч сто п'ятдесят шість) грн 99 (дев'яносто дев'ять) коп. пені згідно з п. 13.3. договору, 114 497 (сто чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн 61 (шістдесят одна) коп. 10 % штрафу від вартості невиконаних робіт згідно з п. 13.3. договору.
3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Андульт Арц» (50006, вул. Соборності, буд. 12, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область; ідентифікаційний код 42447132) на користь Київської обласної прокуратури (01601, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2, м. Київ; ідентифікаційний код 02909996) судові витрати 8 875 (вісім тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн 86 (вісімдесят шість) коп. судового збору.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
26 серпня 2025 р.