ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.08.2025Справа № 910/10455/25
За позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави
в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Лайт Груп»
про визнання права власності на самочинно збудоване майно
Суддя Сівакова В.В.
Без виклику учасників справи
22.08.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Лайт Груп» про визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 1266,7 кв.м по вул. Полуботка Павла Гетьмана, 50-В у Деснянському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1778050380000).
Одночасно з позовною заявою 22.08.2025 від прокуратури до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову шляхом
1) накладення арешту на нежитлову будівлю загальною площею 1266,7 кв.м по вул. Полуботка Павла Гетьмана, 50-В (попередня назва - вул. Попудренка, 50-В) у Деснянському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1778050380000).
2) заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним та приватним виконавцям, Державному підприємству «СЕТАМ», а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття нових розділів щодо нежитлової будівлі загальною площею 1266,7 кв.м по вул. Полуботка Павла Гетьмана, 50-В (попередня назва - вул. Попудренка, 50-В) у Деснянському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1778050380000).
В обґрунтування заяви прокуратура посилається на те, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:036:0069) площею 0,1180 га по вул. Полуботка Павла Гетьмана, 50-В у Деснянському районі міста Києва ні відповідачу, ні будь яким іншим особам під будівництво нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 1 266,7 кв. м не надавалась, відповідні дозволи на будівництво не видавались та не реєструвались, спірне нерухоме майно в експлуатацію не вводилось, а тому в силу приписів ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України воно є об'єктом самочинного будівництва.
Згідно з довідкою з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2025 право власності на вказане вище майно зареєстроване за ТОВ «Омега Лайт Груп». Отже, на даний час власником зазначеного майна юридично є ТОВ «Омега Лайт Груп», яке має можливість вільно розпоряджатись ним, у тому числі відчужувати його, що створює реальну загрозу ускладнити чи унеможливити виконання рішення у цій справі у разі задоволення позову.
Однак, відповідач діючи недобросовісно, на підставі нікчемного договору купівлі продажу від 03.07.2009, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Омега Лайт Груп» (в порушення ст. 657 Цивільного кодексу України вказаний договір нотаріально не посвідчений та не зареєстрований), а також скасованого постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17.02.2010 у справі № 2а-715/10, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.02.2019 зареєстрував за собою право власності на нежитлову будівлю загальною площею 789 кв.м по вул. Попудренка, 50-В (наразі - Полуботка Павла Гетьмана, 50-В) у місті Києві, яка на момент реєстрації фактично була відсутня на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:036:0069.
Обставини відсутності на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:036:0069 будь-якого нерухомого майна станом на 21.02.2019 підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі № 910/597/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.09.2021.
Така недобросовісна поведінка викликає обґрунтовані побоювання, що ТОВ «Омега Лайт Груп» і надалі вчинятимуться дії, спрямовані на збереження майна у своїй фактичній власності (шляхом відчуження на користь пов'язаних осіб) або його відчуження третім особам, що призведе до породження нових судових спорів, не сприятиме ефективному та своєчасному поновлення прав територіальної громади на комунальну земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову суд відзначає наступне
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом із тим, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (даний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (даний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
При цьому обов'язок доказування необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Заявником суду не наведено жодних підстав які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача.
Приймаючи до уваги відсутність жодних доказів в підтвердження викладеного у заяві та будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно з п. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140 ГПК України, -
В задоволенні заяви Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набрала чинності 26.08.2025. Ухвала підлягає оскарженню протягом десяти днів з дня її підписання.
СуддяВ.В.Сівакова