ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.08.2025Справа № 910/7490/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний науково - технічний центр «Авіадіагностика»
про стягнення 58 333,34 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний науково - технічний центр «Авіадіагностика» про стягнення збитків у сумі 58 333,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання Товариством взятого на себе зобов'язання з реєстрації податкових накладних за договором на створення і передачу науково - технічної продукції № 01/21/А/196-21 від 10.09.2021, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" був позбавлений можливості включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 58 333,34 грн до складу податкового кредиту, що призвело до понесення позивачем збитків у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7490/25. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 20.06.2025 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві та яка відповідає відомостям, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04116, м. Київ, вул. Богдана Гаврилишина, буд. 27/29.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
10.03.2021 Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», правонаступником якого є позивач (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційний науково-технічний центр «Авіадіагностика» (далі - Виконавець, Відповідач) укладено договір на створення і передачу науково - технічної продукції № 01/21/А/196-21.
За умовами п. 1.1 договору №01/21/А/196-21 Виконавець зобов'язався провести науковий аналіз та експертизу результатів досліджень і робіт щодо визначення можливості продовження призначених показників літаку Іл-78 №0063466998 та продовження міжремонтного строку служби па 1 рік та 300 льотних годин літакам Іл-78 №№ 0063467027, 0073476277 на предмет повноти та достатності і передати науково-технічну продукцію; «Матеріали про результати наукового аналізу та експертизи досліджень і робіт щодо визначення можливості продовження строку служби літаку Іл-78 №0063466998»; «Матеріали про результати наукового аналізу та експертизи досліджень і робіт щодо визначення можливості продовження міжремонтного строку служби на 1 рік та 300 льотних годин літакам Іл-78 №№ 0063467027, 0073476277 на предмет повноти та достатності» (далі - Матеріали) Замовнику, а останній прийняти НТП та сплатити за виконану роботу.
Згідно п.1.2 договору наукові, технічні та інші вимоги до роботи та продукції, що є предметом Договору, викладені в Технічному завданні (Додаток 1), що розроблено у відповідності до вимог нормативних документів та є невід'ємною частиною цього Договору.
Передбачена Договором робота відповідно до п.2.1 проводиться Виконавцем у повній відповідності з ДСТУ 3973-2000 та Технічним завданням (Додаток 1), яке складає невід'ємну частину цього Договору. Місце проведення роботи - ТОВ «Авіаційний науково-технічний центр «Авіадіагностика», ДП «НАРП» (п.2.2).
За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір №01/21/А/196-21 від 10.03.2021 року є договором підряду.
Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до п.5.1 договору вартість роботи визначається Протоколом угоди та складає 350 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ.
Згідно п.7.3 договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2021 р. Дія Договору продовжується до повного виконання Сторонами взаємних зобов'язань (п.7.4).
У розділі 3 договору №01/21/А/196-21 передбачено, що робота виконується поетапно у строки та терміни, що визначені у Календарному плані розроблення науково-технічної продукції (Зразок - Додаток 2) на етап. Датою виконання зобов'язань Виконавцем за окремим етапом є дата підписання Акту здавання-приймання виконаних робіт, щодо розробки науково-технічної продукції за етапом Замовником. Датою виконання зобов'язань Виконавцем за Договором є дата підписання Акту здавання-приймання виконаних робіт, щодо розробки науково-технічної продукції Замовником за останнім етапом. Виконавець має право достроково здати виконану роботу.
Здавання та приймання результатів роботи проводиться згідно з ГОСТ В.15.105-79 та Технічним завданням на роботу (Додаток 1)
Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідач надав, а позивач прийняв науково-технічну продукцію (НТП), яка передбачена Договором № 01/21/А/196-21 від 10 вересня 2021 р. проведення наукового аналізу та експертизи результатів досліджень і робіт щодо визначення можливості продовження призначених показників літаку Іл-78 №0063466998 та продовження міжремонтного строку служби на 1 рік та 300 льотних годин літакам Іл-78 №№ 0063467027, 0073476277 на предмет повноти та достатності. Роботи виконані якісно та в повному обсязі. Сторони Договору взаємних претензій не мають, що підтверджується Актом від 16.12.2021 здавання - приймання виконаних робіт на суму 350 000, 00 грн.
За умовою п.5.3 договору розрахунок за виконану роботу між замовником і виконавцем проводиться протягом 15 банківських днів із дати прийняття Замовником робіт у цілому та підписання Сторонами відповідного Акту здавання-приймання науково-технічної продукції, підписаного обома сторонами та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як вбачається з платіжних доручень №5102 від 11.10.2021 на суму 175 000,00 грн., №37 від 06.01.2022 на суму 175 000,00 грн. позивач сплатив відповідачу вартість послуг у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання з реєстрації податкових накладних за договором на створення і передачу науково - технічної продукції № 01/21/А/196-21 від 10.09.2021, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" позбавлене можливості включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 58 333,34 грн до складу податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 19.11.2021 та 05.01.2022 було сформовано та відправлено на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні №9404832752 та №9351380332.
Разом з тим, зазначені податкові накладні прийнято, а реєстрація їх в ЄРПН зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних .
Підставою їх зупинення вказано, серед іншого, що "ПН складені та подані платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонується надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".
Так, відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (далі - Порядок №1165), а наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (далі - Порядок №520).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно абзацу першого пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (абзаци другий, третій пункту 6 Порядку №1165).
У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку (абзаци двадцять перший пункту 6 Порядку №1165).
У свою чергу, Порядок №520 визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Порядку №520).
Відповідно до пункту 4 Порядку №520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування (абзац перший пункту 6 Порядку №520).
Таким чином, податковим органом було зупинено реєстрацію податкових накладних на суму ПДВ 58 333,34 грн та було запропоновано відповідачу надати пояснення та документи для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Судом враховано, що відповідно до абзацу четвертого пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН (абзац сьомий пункту 198.6 статті 198 ПК України).
Як вбачається, згідно квитанцій про реєстрацію податкових накладних контролюючим органом не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, а їх реєстрація була лише зупинена.
Згідно наведених вище положень Порядку №520 платник податку мав час (365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної) та можливість змінити обставини щодо зупинення реєстрації податкової накладної шляхом подання уточнюючої інформації та у разі її відповідності вимогам закону та, після перевірки такої інформації контролюючим органом, уникнути прийняття рішення про відмову у реєстрації.
Матеріали справи не містять доказів надання ТОВ «Авіаційний науково - технічний центр «Авіадіагностика» ДПС України письмових пояснень та первинних документів для подальшої реєстрації податкових накладних внаслідок зупинення їх реєстрації, як і не містять доказів прийняття органом ДПС (комісією регіонального рівня) рішення після зупинення реєстрації спірних податкових накладних, а саме: рішення про реєстрацію чи відмову у реєстрації податкових накладних, як і відсутні докази оскарження відповідачем рішення щодо зупинення реєстрації податкових накладних.
З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.
Позивач 22.04.2025 звертався до відповідача з вимогою про відшкодування збитків, понесених товариством в результаті втрати права на податковий кредит.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків. З урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2)шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17). При цьому доведеність протиправних дій відповідача, з урахуванням підстав позову, потребує доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, що вбачається з усталеної судової практики у подібній категорії справ (пункт 38 постанови Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19).
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Верховного Суду від 21.03.22018 у справі № 918/219/17).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідачем в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не було зареєстровано податкові накладні на суми наданих послуг в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим, позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов'язання на загальну суму 58 333,34 грн., що є його збитками.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору на створення і передачу науково - технічної продукції № 01/21/А/196-21 від 10.03.2021 відповідач здійснив науковий аналіз та експертизу результатів досліджень і робіт, а позивач оплатив їх вартість у повному обсязі.
При цьому, у відповідача наявний обов'язок надати позивачу податкову накладну, складену належним чином, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений законодавством України строк.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд.V цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН замовником послуг. Тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційний науково - технічний центр «Авіадіагностика» (як виконавця за договором) покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.
Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв замовнику включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від виконавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація замовником майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (виконавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Як було зазначено вище, відповідачем на виконання умов договору № 01/21/А/196-21 від 10.03.2021 надано позивачу послуги на суму 350 000,00 грн., з яких ПДВ складає 58333,34 грн.
При цьому, у відповідача в силу вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу та виник обов'язок з складання та реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак, у встановлені податковим законодавством терміни і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо своєчасного складання податкових накладних на вищезазначену суму не виконав, належних та допустимих доказів, що підтверджують вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за спірними господарськими операціями на загальну суму ПДВ у розмірі 58333,34 грн. суду не надав.
Також, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджували б наявність об'єктивних обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання відповідачем своїх податкових зобов'язань та/або вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів, спрямованих на недопущення порушення таких зобов'язань.
З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ у розмірі 58 333,34 грн. до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у справі №910/3338/21 від 10.01.2022.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 ЦК України та ст.224 ГК України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на вказані норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, при поданні позовної заяви в електронній формі, через зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, з визначеною ціною позову у розмірі 58 333,34 грн підлягав сплаті судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Позивачем при поданні позовної заяви в електронній формі було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1073 від 11.06.2025.
Відтак, за результатами розгляду спору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відтак, надміру сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (3 028,00 грн - 2 422,40 грн) може бути повернутий позивачу судом за його клопотанням.
Керуючись статтями 74, 76, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний науково - технічний центр «Авіадіагностика» (04116, м. Київ, вул. Богдана Гаврилишина, буд. 27/29, код ЄДРПОУ 13684431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (54037 м. Миколаїв, вул. Знам'янська, буд. 4, код ЄДРПОУ 09794409) 58 333 (п'ятдесят вісім тисяч триста тридцять три) грн. 34 коп. - збитків та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано після виходу судді з відпустки 25.08.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА