номер провадження справи 5/253/23
25.08.2025 Справа № 908/3070/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суд у складі колегії суддів Господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Зінченко Н.Г., судді - Проскуряков К.В., Горохов І.С., за участю секретаря судового засідання Батрак М.В., розглянувши заяву вих. № 2810 від 23.07.2025, сформована в системі “Електронний суд» ЄСІКС 23.07.2025, (вх. № 14973/08-08/25 від 23.07.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23
за позовом: Акціонерного товариства “НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ “ЕНЕРГОАТОМ», (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “ЕНЕРГОАТОМ-ТРЕЙДИНГ» Акціонерного товариства “НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ “ЕНЕРГОАТОМ», (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 42041573)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 42093239)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго», (вул. Сталеварів, буд. 14, м.Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926)
про стягнення 1 187 612 056,18 грн.
За участю представників сторін:
від позивача (стягувача): Балика А.М., на підставі Виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, (в режимі відеоконференції)
від відповідача (заявника, боржника): Аксарін Р.М., довіреність № 8 від 02.01.2025
від третьої особи: Кучерява В.Ф., довіреність № 212 від 20.05.2025
23.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою вих. № 2810 від 23.07.2025, сформована в системі “Електронний суд» ЄСІКС 23.07.2025, (вх. № 14973/08-08/25 від 23.07.2025) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23, якою просить суд на підставі ст. 331 ГПК України відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі №908/3070/23 на один рік з 22.07.2025 по 22.07.2026.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025, у зв'язку із перебуванням головуючого судді у справі Проскурякова К.В. у період з 01.07.2025 по 08.08.2025 включно у щорічній відпустці заяву вих. № 2810 від 23.07.2025, сформована в системі “Електронний суд» ЄСІКС 23.07.2025, (вх. № 14973/08-08/25 від 23.07.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23 передано на колегіальний розгляд суддів у складі головуючий суддя Зінченко Н.Г., судді - Дроздова С.С., Горохов І.С.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-учасника колегії Дроздової С.С. з 11.08.2025 по 25.08.2025 включно заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23 передано на колегіальний розгляд суддів у складі головуючий суддя Зінченко Н.Г., судді - Проскуряков К.В., Горохов І.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.08.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23 прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 25.08.2025.
В судове засідання 25.08.2025 з'явились представники відповідача (заявника, боржника) та третьої особи. Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
До системи відеоконференцзв'язку 25.08.2025 приєднався представник позивача (стягувача).
Представник заявника (боржника) у судовому засіданні в повному обсязі підтримав викладені у заяві доводи.
Позивач у наданих суду через систему “Електронний суд» ЄСІКС 21.08.2025 запереченнях проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення заперечив. Зазначає, що позивач усвідомлює скрутну ситуацію, що склалася на території Запорізької області, проте, відповідач прострочував оплати на користь позивача на суми в десятків мільйонів гривень, кількість днів прострочення подекуди сягала понад 100 днів, період прострочення виконання зобов'язань у справі № 908/3070/23 тривав з березня 2022 по серпень 2023 (півтора року), тобто припав на початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Також відповідач не був позбавлений можливості звернутися до позивача з ініціативою щодо коригування обсягів купівлі-продажу електричної для побутових споживачів у бік зменшення, як вчиняли інші постачальники універсальних послуг (зокрема наприклад ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ»). Розгляд справи №908/3070/23 на даний час триває вже майже два роки і ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» протягом розгляду справи подавало безпідставні численні клопотання (про призначення експертизи, зупинення провадження у справі тощо, у задоволенні яких було відмовлено судами), що спричиняло затягування в часі розгляду справи. Відповідач за майже два роки розгляду справи здійснив лише два платежі на загальну суму 131 943 687,33 грн. до моменту відкриття провадження у справі, після цього протягом усього часу перебування справи на розгляді у судах відповідачем не здійснювалось жодних платежів у рахунок погашення залишку боргу, який становить 1 064 280 994,97 грн. Тобто по суті, з боку ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» не здійснювалось жодних заходів, які були б спрямовані на погашення суми навіть основного боргу. Відстрочення виконання рішення суду ще на рік, до 22.07.2026, на думку позивача, не сприятиме дотриманню принципу балансу інтересів сторін (врахуванню інтересів кредитора). Позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі №908/3070/23 на один рік: з 22.07.2025 року по 22.07.2026 року.
Представник третьої особи у судовому засіданні 25.08.2025 підтримав заяву ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі №908/3070/23.
За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
В судовому засіданні 25.08.2025 заяву про відстрочку виконання рішення суду у справі № 908/3070/23 розглянуто, проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України дану ухвалу постановлено за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи та долучених судом до матеріалів справи.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя (відповідача, боржника у справі) про відстрочення виконання рішення, суд встановив:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі №908/3070/23 позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Енергоатом-Трейдинг» Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» 1 064 280 994,97 грн. основного боргу, суму 3% річних в розмірі 17 931 413,13 грн., інфляційні втрати в розмірі 43 734 117,48 грн., 939 400,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 17 931 413,13 грн. трьох процентів річних та 43 734 117,48 грн. інфляційних втрат скасовано, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» на користь Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії "Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» суму основного боргу в розмірі 1 064 280 994 грн. 97 коп., 3 % річних в розмірі 35 862 826 грн. 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 87 468 234 грн. 96 коп., 939 400 грн. 00 коп. судового збору, про що видати наказ. В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23 - залишити без змін.».
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025 у справі №908/3070/23 видано відповідні накази від 22.08.2025.
Мотивуючи заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23 на один рік з 22.07.2025 по 22.07.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» зазначає, що сума боргу в розмірі 1 187 612 056,18 грн. для Товариства є дуже значною та відповідач просто не в змозі буде здійснити одноразову виплату позивачу для погашення такої заборгованості. При цьому, ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» є суб'єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України “Про ринок електричної енергії» та починаючи з 01.01.2019 Товариство виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області, для чого має свої структурні підрозділи по території області. З початку повномасштабного вторгненням країни агресора значна кількість територіальних громад Запорізької області перебувають в районах, які віднесені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом № 309, Наказом № 376. Так, на теперішній час за інформацією Штаба оборони Запорізького краю в окупації знаходиться 71,83% Запорізької області. Тимчасово непідконтрольними територіями області залишаються: Бердянський район, Мелітопольський район, Василівський район, Пологівський район (окрім міст Оріхова й Гуляйполя, які є практично зруйнованими), у зв'язку з чим поточний рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує коштів для належного проведення розрахунків з позивачем. До повномасштабного вторгненням країни агресора (24.02.2022) майже 40% від загального обсягу спожитої електричної енергії в Запорізькій області приходилось на тимчасово окуповані території. Наголошує, що відповідач, який за законом забезпечує надання житлово-комунальних послуг та загально суспільні потреби на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, позбавлений захисту від порушення законодавства користувачами цих послуг - споживачами електричної енергії, обмежений в надходженні коштів, та як наслідок несе відповідальність, у тому числі у вигляді штрафних санкцій та інших заходів впливу з боку інших учасників ринку електричної енергії. Також Товариство, як постачальник електричної енергії наразі не може скористатися одним з самих дієвих механізмів боротьби з несплатою споживачами заборгованості за електричну енергію - припинення/зупинення електропостачання в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Зазначені заборони призвели до накопичення значної дебіторської заборгованості з оплати електричної енергії споживачами. Звертає увагу, що відповідно до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розрахунок споживачами проводиться у формі післяоплати, що створює труднощі у розрахунках із позивачем (за договором із яким передбачена попередня оплата. Відповідно до Балансу відповідача станом на 30.09.2024 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 802 198 тис. грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 2 239 711 тис. грн. При цьому, заборгованість споживачів електричної енергії перед Товариством стрімко зростає, яку відповідач об'єктивно не має змоги стягнути з більшої частини споживачів та, відповідно належним чином виконувати зобов'язання перед іншими учасниками ринку, у т. ч. позивачем. Результатом господарської діяльності Товариства, з початку введення воєнного стану в країні, є виключно збитковість, вартість чистих активів підприємства зменшується. Звертає увагу, що відповідач є Товариством з опосередкованою участю Держави, оскільки єдиним засновником є АТ «Запоріжжяобленерго» у статутному капіталі якого 60,2475% акцій перебуває у власності Держави, а також є підприємством паливно-енергетичного комплексу, критично важливим для функціонування економіки критичної інфраструктури, що має стратегічне значення для економіки, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та безпеки Держави. За твердженням відповідача, перелічені обставини істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23 та ухваленої 22.07.2025 постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025 у цій справі. Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі №908/3070/23 на один рік з 22.07.2025 по 22.07.2026.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» про відстрочення виконання рішення по справі №908/3070/23, надаючи оцінку доводам відповідача щодо необхідності надання відстрочки виконання судового рішення суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Разом з тим, за приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частиною третьою цієї ж статті ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Вказана норма чітко встановлює, що строк для розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, яке підлягає розстроченню.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі “Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що “державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як “виняткові обставини». (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Півень проти України» від 29.06.2004)
Проаналізувавши наведені Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (заявником, відповідачем у справі) обставини, якими він мотивує необхідність розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23, враховуючи позицію позивача (стягувача) з цього приводу та дослідивши докази, подані заявником, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Судом враховано, що відповідно до абз. 12 пункту 10-2 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного згідно з Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, неодноразово продовжувався і триває на теперішній час .
Водночас, обставини щодо ведення на території України воєнного стану та пов'язані із цим наслідки, на які посилається відповідач, настали для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, підприємств, установ та організацій України, які знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Заявником не надано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, як то визначено статтею 331 ГПК України. Подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту утруднення або неможливості виконання судового наказу.
Так, викладені відповідачем обставини в обґрунтування заяви про надання відстрочки виконання рішення суду (погіршення стану розрахунків зі сторони споживачів та інших контрагентів, наявність гострого дефіциту коштів, незадовільний фінансовий стан) не є винятковими та такими, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Суд зауважує, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.
Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати договір.
Надані заявником Витяги з балансу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» станом на 31.03.2023, на 30.06.2024, на 30.09.24, на 31.03.2025; бухгалтерські довідки № 1/1 про зміну чистих активів станом на 01.01.2024, на 30.09.2024 не є належними доказами, оскільки складені у одноособовому порядку. Крім того, надані відповідачем документи не свідчать про наявність збитків (від'ємні значення відсутні), про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають результати поточної господарської діяльності відповідача.
Також відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про відсутність у нього на банківських рахунках коштів і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; доказів, що вказують на ризик настання неплатоспроможності у разі виконання рішення суду.
При цьому, суд зазначає, що обставини щодо скрутного фінансового становища, з урахуванням положень ст. 331 ГПК України, не являються виключними та безумовними обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення, адже наявність таких обставин прямо залежить від власної діяльності самого відповідача. Обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. Фінансове становище відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.
Також рішення про розстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочення виконання судового рішення необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача. Заборгованість відповідача виникла ще у березні 2022 року (загальний період нарахування 3% річних та інфляційних втрат у даній справі: з 11.03.2022 по 18.09.2023) .
Вирішуючи питання про надання відстрочення виконання рішення суд також враховує інтереси позивача (стягувача), наявність інфляційних процесів у економіці держави та бере до уваги категоричну незгоду позивача на надання відповідачу відстрочки.
Отже, при наявності таких умов надання відстрочки виконання рішення суду у справі № 908/3070/23 до 22.07.2026 ставитиме відповідача вочевидь в більш сприятливе положення у порівнянні з позивачем.
Щодо посилання заявника на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, суд зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 АТ “НАЕК “Енергоатом» внесене до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Безпека держави та населення України знаходяться у безпосередній залежності від сталої роботи об'єктів АТ “НАЕК “Енергоатом». Позивач також несе тягар від руйнації його об'єктів по всій країні.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
За таких обставин, відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.
Також слушними та доречними суд вважає доводи позивача, що відповідачем не подано належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76,77 ГПК України, що фінансове становище підприємства дозволить після 22.07.2026 (після закінчення терміну відстрочки) здійснити повне і негайне виконання рішення суду у справі № 908/3070/23.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Поряд з цим, надання відстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання відстрочки суб'єкту господарювання.
За таких обставин, відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, беручи до уваги відсутність згоди стягувача на надання відстрочки, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутні.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23 на один рік з 22.07.2025 по 22.07.2026 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст., ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23 на один рік з 22.07.2025 по 22.07.2026 - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено і підписано 26.08.2025.
Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.
Головуючий суддя Н. Г. Зінченко
Судді К.В.Проскуряков
І.С.Горохов