вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3105/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., розглянув спір
за позовом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Сервіс Дніпро", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 92 662 грн 13 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Сервіс Дніпро" заборгованість у сумі 92 662 грн 00 коп., з яких: 82 300 грн 72 коп. заборгованості з орендної плати за період 01.12.2023 по 28.02.2025, пені у сумі 6 674 грн 79 коп. за період з 30.04.2024 по 30.04.2025, 3% річних у сумі 3 686 грн 62 коп. за період з 01.12.2023 по 29.05.2025.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра № 352-ДРА/21 від 07.09.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період з 01.12.2023 по 28.02.2025.
Ухвалою господарського суду від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 16.06.2025 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
26.06.2025 на адресу суду повернувся конверт з копією ухвали від 16.06.2025, що направлялася на адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв'язку: “адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини укладення договору оренди, строк дії договору, наявність підстав для стягнення орендної плати, пені та 3% річних.
07.09.2021 між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт Сервіс Дніпро" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра № 352-ДРА/21.
Відповідно до пункту 1 цього договору оренди (в редакції Додаткової угоди № 1 від 06.12.2022), Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове, платне користування комунальне нерухоме майно бетонний майданчик в зоні споруди пішохідного переходу закритого типу "Воронцовський", що знаходиться між будинків №1 та №4 по просп. Слобожанському, загальною площею 30,0кв.м., яке розташоване за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський та перебуває на балансі Комунального підприємства "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради (балансоутримувач).
Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди. Передача об'єкта оренди в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на цей об'єкт (пункти 2.1., 2.2. договору).
З дати припинення цього договору об'єкт оренди повертається протягом 5 календарних днів (п.2.4. договору).
Орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі об'єкта оренди, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем (п.2.5. договору).
Пунктом 2.6. договору передбачено, що складання акта приймання-передачі при передачі майна в оренду покладається на балансоутримувача, а з оренди - на орендаря.
За приписами пункту 3.1. договору оренди розмір орендної плати (відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-PS -2021-07-000007-1) становить 5287,82 грн без ПДВ, за серпень місяць 2021 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача. У платіжному дорученні обов'язково зазначити номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря.
Згідно з умовами пункту 3.2. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:
- 70 % від загальної суми орендної плати у розмірі 3701,47 грн до загального фонду міського бюджету;
- 30 % від загальної суми орендної плати у розмірі 1586,35 грн на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.
Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за січень-грудень оренди, наступного року, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачується у попередньому році, на середньорічний індекс інфляції такого року.
Згідно з пунктом 3.4 договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря. Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням штрафних санкцій у співвідношенні, визначеному п.3.2. даного Договору.
При цьому, у пункті 5.2. договору зазначено, що орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно.
Сторони визначили, що договір діє з 07.09.2021 по 06.09.2026 включно (пункт 10.1. договору).
Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право відповідача на переукладання договору припиняється (п.10.2. договору).
У разі відсутності протягом одного місяця заяви від орендаря про переукладання договору оренди на новий термін після отримання листа від орендодавця про закінчення терміну дії договору, договір оренди вважається припиненим з наслідками, передбаченими пунктом 5.5. договору (п.10.3 договору).
На виконання умов договору оренди орендодавцем передано, а орендарем прийнято об'єкт оренди - нежитлове приміщення за адресою: проспект Слобожанський, буд.1 (ліва сторона, проспект Слобожанський, буд. 4 (права сторона) - загальною площею 30,0кв.м, що підтверджується Актом приймання-передачі від 07.09.2021.
Позивач зазначає, що даний об'єкт оренди був повернений до балансоутримувача на підставі акту повернення від 28.02.2025.
Позивач посилається на несплату відповідачем заборгованості за період з 01.12.2023 по 28.02.2025 у розмірі 82 300 грн 72 коп. (яка виникла після прийняття рішення суду по справі 904/6879/23 та до повернення об'єкта оренди), що і є причиною виникнення спору.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 30.04.2024 по 30.04.2025 у розмірі 6 674 грн 79 коп. та 3% річних за період з 01.12.2023 по 29.05.2025 у розмірі 3 686 грн 62 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).
Вказаною нормою статті Цивільного кодексу України передбачено такий спеціальний спосіб захисту порушеного цивільного права та інтересу у спірних правовідносинах, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Водночас, частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (стаття 785 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.12.2023 по 28.02.2025 у розмірі 82 300 грн 72 коп.
Господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 у справі 904/6879/23 позовні вимоги Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Сервіс Дніпро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 113 750,52грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення - задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Сервіс Дніпро", на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради заборгованість з орендної плати за період з 01.10.2021 по 30.11.2023 у розмірі 104 343,18грн, пеню за період з 22.12.2022 по 22.12.2023 у розмірі 9 407,34 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8052,00 грн.
Розірвано договір оренди від 07.09.2021 №352-ДРА/21 нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, укладений між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт Сервіс Дніпро".
Зобов'язано усунути перешкоди в користуванні комунальним нерухомим майном, а саме: бетонним майданчиком в зоні споруди пішохідного переходу закритого типу "Воронцовський", що знаходиться між будинків №1 та №4 по просп. Слобожанському, загальною площею 30,0кв.м., яке розташоване за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Сервіс Дніпро" з комунального нерухомого майна, бетонного майданчика в зоні споруди пішохідного переходу закритого типу "Воронцовський", що знаходиться між будинків №1 та №4 по просп. Слобожанському, загальною площею 30,0кв.м., яке розташоване за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області №904/6879/23 набрало законної сили 25.04.2024.
Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини, зважаючи на особливості предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору, невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Однією із основних умов застосування положень статті 785 Цивільного кодексу України щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 344/7849/15-ц.
Отже, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України.
Виходячи з того, що договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №352-ДРА/21 від 07.09.2021, розірвано за рішенням суду, яке набрало законної сили 25.04.2024, то заборгованість з орендної плати підлягає стягненню за період з 01.12.2023 по 24.04.2024 в сумі 25 741 грн 40 коп., врешті заявлених вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати за період з 25.04.2024 по 28.02.2025 у розмірі 56 559 грн 32 коп. слід відмовити.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частини 1 статті 230 та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Так, у пункті 9.2. договору визначено, що за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.3. договору.
За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 9.2. договору позивачем нарахована пеня за період з 30.04.2024 по 30.04.2025 у сумі 6 674 грн 79 коп.
При цьому позивачем розрахована пеня відповідно до положень пункту 3.5 договору, починаючи з 16 числа наступного місяця прострочки (що є правильним) (згідно розрахунку фактично пеня розрахована з 16.05.2024 по 30.04.2025 ).
Враховуючи, що договір оренди є припиненим (розірваним на підставі рішення суду з 25.04.2024 - день набрання рішенням законної сили) є правомірним нарахування пені на несвоєчасно сплачену орендну плату у сумі 5 417 грн 56 коп. (за період з 01.04.2024 по 30.04.2024) за загальний період з 16.05.2024 по 15.11.2024 у сумі 712 грн 42 коп.
Нарахування пені за період з 01.05.2024 по 28.02.2025 є неправомірним, оскільки її нарахування здійснюється позивачем на заборгованість, яка виникла через неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% за період з 01.12.2023 по 29.05.2025 у загальному розмірі 3 686 грн 62 коп.
При цьому, позивачем за період з 01.12.2023 по 29.05.2025 нараховані 3% річних на всю суму заборгованості (82 300 грн 72 коп.) без урахування настання періоду прострочення - за кожен місяць прострочення зі сплати заборгованості з орендної плати виникає з урахуванням пункту 3.5 договору, тобто позивачем нараховані 3% річних, починаючи з 01.12.2023 за прострочення з оплати орендної плати, строк оплати якої ще не настав 01.12.2023.
Враховуючи, що договір оренди є припиненим (розірваним на підставі рішення суду з 25.04.2024 - день набрання рішенням законної сили) є правомірним нарахування 3% на несвоєчасно сплачену орендну плату у сумі 25 741 грн 40 коп. за період з 15.05.2024 по 29.05.2025 у сумі 802 грн 64 коп.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 27 256 грн 46 коп., з яких: 25 741 грн 40 коп. - заборгованості з орендної плати, 712 грн 42 коп. - пеня, 802 грн 64 коп. 3% річних.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином за подання позовної заяви про стягнення 92 662 грн 13 коп. позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 800 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №406 від 13.05.2025.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 8 772 грн 00 коп., як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Сервіс Дніпро" (49000, м. Дніпро, вулиця Кулишівська, буд.22, кв.30, код ЄДРПОУ 44056437) на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, код ЄДРПОУ 40392181) 25 741 грн 40 коп. - заборгованості з орендної плати, 712 грн 42 коп. - пеня, 802 грн 64 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 890 грн 68 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 25.08.2025.
Суддя І.А. Рудь