18.08.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5053/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 (суддя Бєлік В.Г., повний текст якого підписаний 19.03.2025) у справі № 904/5053/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості за договором поставки №934 від 22.12.2023 у загальному розмірі 684 444,15 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 у справі №904/5053/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" м. Дніпро витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 970,25 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", в якій просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх у розмірі 9 000,00 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що:
- так, суд першої інстанції зазначає в додатковому рішенні, що Відповідач свої заперечення проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не надав. Але суд не звернув увагу на те, що заперечення Відповідача проти заявленого розміру витрат на правову допомогу були викладені у відзиві на позовну заяву, який є першою для Відповідача заявою по суті. Позивач у позовній заяві заявив, що розмір витрат на правничу допомогу, які він поніс, становить 20 000,00 грн. До заяви про прийняття додаткового рішення Позивачем додавалися лише документи, які підтверджують факт надання правничої допомоги у цьому розмірі. Отже, заперечення Відповідача на момент прийняття додаткового рішення були наявними в матеріалах справи;
- Суд першої інстанції при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу не звернув увагу на те, що дана справа про стягнення заборгованості за договором поставки є нескладною, обсяг матеріалів, які підлягали вивченню адвокатом Позивача, був незначним, оскільки охоплювався документами щодо одної господарської операції, судові засідання, в яких брав участь адвокат Позивача, відбувались в режимі відеоконференцїі та тривали небагато часу (приблизно 30 хвилин кожне засідання).
Зауважує, що відповідь на відзив, на який адвокат Позивача, витратив 2 години, складається з трьох сторінок, перша з яких містить тільки найменування сторін справи. Пояснення також мають незначний обсяг та складаються з двох сторінок. Отже, обсяг процесуальних документів, які підготовлені адвокатом Позивача, фактично не відповідають часу, який заявлений в акті прийому-передачі наданих послуг від 28.02.2025. Складання заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не може бути окремим видом правничої допомоги, оскільки це є формою реалізації права сторони на участь в судовому засіданні позами межами приміщення суду. Отже, подання стороною такої заяви не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
У відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року у справі № 904/5053/24 без змін.
Зауважує, що сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву АТ "Криворізький залізорудний комбінат" відсутнє звернення до суду з проханням зменшити витрати на правову допомогу. Натомість, процитовано норми ГПК України, які регулюють питання розподілу судових витрат, зазначено про наявність заперечень проти таких витрат (без конкретизації змісту таких заперечень) та зазначено про те, що в разі подання документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу Відповідач залишає за собою право на надання додаткових заперечень з огляду на зміст наданих Позивачем доказів. В подальшому, Відповідач не скористався своїм правом надати додаткові заперечення проти розміру та співмірності витрат на правову допомогу, і під час ухвалення оскаржуваного додаткового рішення не звертався до суду першої інстанції з проханням зменшити витрати на правову допомогу.
Наголошує, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є реальним та підтвердженим належними доказами.
Також у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про стягнення з відповідача (апелянта) на користь позивача судових витрат на правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, в сумі 7500 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 01.04.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
04.04.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 у справі № 904/5053/24; розгляд справи призначено у судове засідання на 15.05.2025.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 15.05.2025 не відбувся у зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Паруснікова Ю.Б. у відрядженні.
У зв'язку з виходом на роботу судді-члена колегії суддів Паруснікова Ю.Б., судова колегія ухвалою суду від 19.05.2025 визначила нову дату судового засідання - 18.08.2025.
В судове засідання 18.08.2025 представники сторін не з'явилися, будь-яких клопотань з цього приводу суду не подавали.
18.08.2025 в судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
14.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки №934 від 22.12.2023 у загальному розмірі 684 444,15 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 619 185,56 грн., пеня у розмірі 40 027,13 грн., 3% річних у розмірі 4 631,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 20 600,30 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2025 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" заборгованість за поставку товару у розмірі 609 705,56 грн, пеню у розмірі 39 393,08 грн, 3% річних у розмірі 4 560,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 284,90 грн, заборгованість з оплати послуг з доставки товару на склад Покупця у розмірі 9 480,00 грн, 3% річних у розмірі 2,33 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 201,10 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 27.02.2025, оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення про часткове задоволення позовних вимог.
28.02.25025 до суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останнє просить стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" про ухвалення додаткового рішенні до розгляду та призначено її розгляд у судове засідання на 12.03.2025 о 12:30 год.
Як вже зазначалось вище, додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 у справі №904/5053/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" м. Дніпро витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 970,25 грн.
Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Задовольняючи заяву позивача частково, господарський суд дійшов висновку, що у даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, здійснивши оцінку витрат суд, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп., яка заявлена до стягнення позивачем.
Разом з тим, з урахуванням результату розгляду справи та часткового задоволення позовних вимог, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 19 970,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу, інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 29,75 грн. покладена на позивача.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду та просив стягнути з відповідача понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 904/5053/24 в розмірі 20 000,00 грн., про орієнтовний розмір яких заявлено у позовній заяві.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи на правову допомогу, складає 20 000,00 грн. і докази відповідних витрат будуть подані суду протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, докази понесення судових витрат можуть бути подані стороною до суду або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду і єдиною обставиною, яка унеможливлює подання доказів після ухвалення рішення суду в такому разі є відсутність відповідної заяви сторони, зробленої до закінчення судових дебатів, або пропуск п'ятиденного строку для подання доказів.
Вказана ч. 8 ст. 129 ГПКУ не містить додаткових умов для реалізації стороною права на подання доказів після ухвалення рішення суду, крім наявності відповідної заяви, зробленої до закінчення судових дебатів, і дотримання 5-денного строку для подання доказів.
При цьому, п.3 ч.1 ст. 244 ГПКУ передбачає, що суд ухвалює додаткове рішення, якщо судом не вирішене питання судових витрат.
У позовній заяві позивач просив покласти судові витрати на відповідача. У рішенні суду від 27.02.2025 в даній справі питання щодо судових витрат (на правничу допомогу) не було вирішено.
На підставі вказаних обставин та керуючись наведеними нормами чинного законодавства України, господарський суд обґрунтованого дійшов висновку про наявність підстав для прийняття додаткового рішення у справі № 904/5053/24, так як докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката подані представником позивача в строк, передбачений нормою ч. 8 ст. 129 ГПКУ (28.02.2025), тобто своєчасно.
Вказана норма процесуального закону не передбачає повідомлення стороною у відповідній заяві причин неможливості подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів.
Верховний Суд у п. 53 додаткової постанови від 03.04.2024 у справі № 910/12005/22 звернув увагу, що ч.8 ст. 129 ГПКУ наділяє сторону правом надати докази понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Верховний Суд вказав, що положення ГПК України не зобов'язують сторону у такому випадку надавати клопотання про поновлення строку на подання доказів та вказувати про неможливість їх подання раніше. Верховний Суд виснував, що подання доказів понесення витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередньої відповідної заяви, свідчить про дотримання встановлених у ч.8 ст. 129 ГПК України строків.
До закінчення судових дебатів у справі представником позивача було зроблено заяву в порядку ч.8 ст. 129 ГПК.
Рішення у даній справі ухвалене 27.02.2025.
28.02.2025 представником позивача подано до суду докази понесених судових витрат, тобто в межах п'яти днів після оголошення 27.02.2025 судового рішення, а отже, з дотримання вимог ч.8 ст. 129 ГПК.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу до матеріалів справи позивачем долучено: копію договору (угоди) про надання правової допомоги №2 від 14.11.2024, укладеного з адвокатом Самаріним А.С., ордер серії ВА №1096672 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР №000257 на ім'я адвоката Самаріна А.С., акт прийому-передачі наданих юридичних послуг від 28.02.2025 на суму 20 000, 00 грн, з переліком наданих послуг.
За умовами пунктів 1.1, 1.2 договору від 14.11.2024 № 2 про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Самаріним Андрієм Сергійовичем (Адвокат) і ТОВ «Експосталь» (Клієнт) (далі - Договір, т. 2, а.с.2-3), Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги Клієнту та/чи Підзахисному. Правова допомога надається: в будь-яких справах / провадженнях / спорах (кримінальних, адміністративних, цивільних, господарських тощо), які порушуються (розслідуються, відкриваються, розпочинаються, ведуться тощо) на території України та за її межами відносно Клієнта та/чи Підзахисного, або за його (їх) участю чи ініціативою; у переговорах за участю Клієнта та/чи Підзахисного; при супроводі діяльності Клієнта; за окремими письмовими дорученнями Клієнта та/чи Підзахисного.
Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання представляти, відстоювати та захищати права, свободи та законні інтереси Клієнта та/чи Підзахисного в усіх судах (не залежно від спеціалізації та інстанції суду), органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, органах, організаціях незалежно від форми власності чи підпорядкування, в т.ч. підприємствах поштового зв'язку, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
За виконання Адвокатом доручення Клієнта за цим Договором Клієнт оплачує надані Адвокатом відповідно до цього Договору послуги (винагороду Адвоката) у розмірі, на умовах і в порядку, визначених цим Договором (а.1.5 договору).
Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що формою винагороди Адвоката за надані відповідно до цього Договору послуги є гонорар Адвоката та додаткова винагорода Адвоката.
Розмір та строки оплати гонорару адвоката попередньо узгоджуються в усній формі та остаточно закріплюються в акті виконаних робіт, який в будь-якому разі підлягає сплаті не пізніше 30 календарних днів після його складання. Оплата може проводитися готівковим або безготівковим способом. При оплаті готівкою адвокат видає клієнту довідку на підтвердження отримання коштів.
Відповідно до розділу 4 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Адвокатом та Клієнтом |і діє до 31 грудня 2028 року.
Договір підписано адвокатом Самаріним А.С. і ТОВ «Експосталь», скріплено печаткою юридичної особи.
Сторони підписали акт прийому-передачі наданих юридичних послуг від 28.02.2025 (далі - Акт, т. 2, а.с. 4), відповідно до якого Виконавець адвокат Самарін Андрій Сергійович та Замовник ТОВ «ЕКСПОСТАЛЬ» в особі директора Нестерової Ірини Сергіївни засвідчили належне виконання сторонами умов Договору, а саме, з боку Виконавця - надання правової допомоги за час дії Договору шляхом:
- складання та подання до суду позовної заяви про стягнення боргу з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експосталь" в сумі 684 444,15 грн. (З години) - 7 500 грн.;
- складання та подання до суду процесуальних документів у справі № 904/5053/24, а саме:
- відповідь на відзив (2 години) - 5000 грн.;
- пояснення та заява про участь у ВКЗ (2, 3 години) - 3000 грн.;
- участь в судових засіданнях (3 засідання) - 4500 грн.
Вартість наданих послуг за час дії Договору відповідно до п. 3.2. Договору складає 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
У Замовника претензій до якості наданих послуг немає.
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти стягнення понесених судових витрат з нього.
При цьому, колегія суддів зауважує, що вказані заперечення не містять посилань та мотивувань щодо зменшення заявленої позивачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу.
Доводи, наведені у вказаних запереченнях, фактично є декларативними. Доказів або обґрунтувань щодо суми заявлених позивачем витрат, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність, та/або нереальність такого розрахунку або про неналежність послуг адвоката до цієї справи, відповідач не надав, хоча у справі містяться докази отримання ним відповідної заяви від 28.02.2025.
В той же час, як правильно зауважив позивач, відповідач послався на загальні процесуальні норми, натомість, в порядку ч.4 ст.126 ГПК України саме клопотання про зменшення судових витрат до суду не надав, як і не скористався своїм правом надати додаткові заперечення проти розміру та співмірності витрат на правову допомогу (про що зауважив у відзиві), отже, за таких обставин у суду першої інстанції в межах доводів та вимог відзиву на позов (в якому представник відповідача не просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу) не було правових підстав зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Чим спростовуються доводи апеляційної скарги в цій частині.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відтак, незаявлення відповідного клопотання, як наслідок невчинення відповідної дії, покладається саме на відповідача.
При цьому посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу не звернув увагу на те, що дана справа про стягнення заборгованості за договором поставки є нескладною, обсяг матеріалів, які підлягали вивченню адвокатом Позивача, був незначним, оскільки охоплювався документами щодо одної господарської операції, судові засідання, в яких брав участь адвокат Позивача, відбувались в режимі відеоконференцїі та тривали небагато часу (приблизно 30 хвилин кожне засідання), тобто, на обставини справи, за яких суд має право обмежити судові витрати самостійно, з власної ініціативи, не розподіляючи такі витрати повністю, також не приймаються, з урахуванням наступного.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, та дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп., яка заявлена до стягнення позивачем.
Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позовні вимоги були задоволені частково, то суд першої інстанції підставно правничу допомогу поклав на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на користь позивача - 19 970,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 29,75 грн. покладена на позивача.
Отже, підстави, визначені частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, як також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу у даному випадку відсутні, у зв'язку з чим відхиляються доводи апелянта.
Таким чином, колегія зазначає, що відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 у справі № 904/5053/24.
Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення додаткового рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на апелянта.
Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Так, позивач у відзиві на апеляційну скаргу наголосив, що просить стягнути з відповідача 7500 грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому, Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).
На виконання договору №2 від 14.11.2024 між сторонами підписано акт прийому-передачі наданих юридичних послуг від 24.04.2025 на суму 7500 грн., відповідно до якого виконавець виконав, а замовник прийняв послуги зі складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу у справі №904/5053/24 (три години); у замовника претензій до якості наданих послуг немає.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 наведено наступне: «Додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою частиною. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення.
Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України.
Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у ч. 5 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат навіть у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.».
Відтак, суд апеляційної інстанції констатує, що матеріалами справи підтверджується надання послуг позивачу в суді апеляційної інстанції адвокатом Самаріним А.С. на суму 7500 грн.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідачем розмір витрат позивача на правничу допомогу не заперечено, відповідного клопотання про їх зменшення суду не подано.
Відтак, вирішуючи питання чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, з урахуванням принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим і розумним, документально доведеним, відтак, заявлена сума витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції має бути покладена на позивача у повному обсязі 7500,00 грн.
Враховуючи наведені обставини, слід присудити до стягнення з відповідача на користь позивача 7500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 у справі №904/5053/24 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 у справі №904/5053/24 - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" 7500,00 грн (сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 25.08.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд