вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" серпня 2025 р. Справа№ 925/79/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Тищенко А.І.
Кравчука Г.А.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бондаренко Сергія Миколайовича
на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025
у справі № 925/79/25 (суддя - Васянович А.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Фізичної особи-підприємця Бондаренко Сергія Миколайовича
про стягнення 159 580,46 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Черкаської області звернулось з позовом Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» до Фізичної особи-підприємця Бондаренка Сергія Миколайовича про стягнення з відповідача 159 580 грн. 46 коп. суми страхового відшкодування.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача, як страховика, про відшкодування виплаченого ним страхового відшкодування у зв'язку із настанням страхового випадку, у відповідності до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка у добровільному порядку відповідачем не сплачена.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025 у справі № 925/79/25 позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бондаренко Сергія Миколайовича на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» 159 580,46 грн суми страхового відшкодування та 3 028,00 грн. судового збору.
Суд першої інстанції, встановивши, що розмір заподіяної шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується весь склад цивільного правопорушення, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Бондаренко Сергій Миколайович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025 у справі № 925/79/25, винести нове судове рішення у справі № 925/79/25, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до скаржника, в повному обсязі та стягнути із позивача на користь скаржника понесені судові витрати.
Крім того, скаржник просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025 року у справі № 925/79/25.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/79/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бондаренко Сергія Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 925/79/25.
11.06.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 клопотання Фізичної особи-підприємця Бондаренко Сергія Миколайовича про поновлення строків на подання апеляційної скарги задоволено та поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025 у справі № 925/79/25. Відкрито апеляційне провадження у справі № 925/79/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бондаренко Сергія Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
02.07.2025 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
30.07.2025 через систему «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Бондаренко Сергія Миколайовича надійшла заява, у якій зокрема відповідач просить суд призначити автотоварознавче дослідження (експертизу) у справі №925/79/25.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
За доводами відповідача, рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт вважає, що рахунок та договірні ціни, які зазначено у документах від суб'єкта підприємницької діяльності, не можуть бути належними та допустимими доказами в якості обґрунтування вартості відновлювального ремонту відповідно до положень чинного законодавства, а також позивачем не доведено, що СПД є суб'єктом оціночної діяльності з визначення обсягу матеріального збитку, завданого транспортному засобу.
Відповідач зазначає, що наразі провести в позасудовому порядку автотоварознавче дослідження з приводу методологічної доцільності переліку проведених робіт згідно документів СПД не є можливим, оскільки для цього необхідно отримати фотографічні знімки, котрі знаходяться у ПрАТ «СК «ВУСО».
Скаржник вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції було істотно порушено його право на участь у судовому процесі, оскільки процесуальні документи не були вручені відповідачу з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідач вважає помилковим, оскільки він користується адресою, на яку направлялась кореспонденція, чим на його думку порушено принцип змагальності.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що при розрахунку розміру страхового відшкодування позивач не зобов'язаний замовляти незалежну експертну оцінку, оскільки вартість ремонту визначається позивачем на підставі рахунків авторизованої СТО, і позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі умов, передбачених Договором добровільного страхування, оскільки у даному випадку відновлювальний ремонт транспортного засобу здійснювався на станції технічного обслуговування офіційного дилера, підтвердження чого є Акт виконаних робіт №ODN_TEF-2452803 від 29.07.2024.
За доводами позивача, твердження відповідача про те, що розмір збитку має розрахуватись саме на підставі звіту (акту) оцінки є безпідставними, оскільки наявність платіжної інструкції, рахунка та акту виконаних робіт СТО офіційного дилера є достатніми доказами розміру збитків.
2.4. інші процесуальні дії
30.07.2025 через систему «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Бондаренко Сергія Миколайовича надійшла заява, яка за своїм змістом є поясненнями у справі, та в якій зокрема відповідач просить суд призначити автотоварознавчу експертизу у справі №925/79/25, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а також наводить перелік питань, які вважає за доцільне поставити на вирішення експертизи.
Колегія суддів враховує, що ухвалою суду від 24.06.2025, зокрема, роз'яснено позивачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в строк до 07.07.2025 (п.3) та встановлено строк для подачі заяв, пояснень, клопотань, заперечень в межах строків наданих судом для подання відзиву (п. 4).
Разом з тим, вказаною ухвалою попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України (п.5).
Відповідно до частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Оскільки заява Фізичної особи-підприємця Бондаренко Сергія Миколайовича надійшла з порушенням строку, визначеного судом, а заявником не наведено обґрунтованих причин пропуску відповідного строку, як і не заявлено клопотання про його поновлення, то заява Фізичної особи-підприємця Бондаренко Сергія Миколайовича, що надійшла до суду 30.07.2025, підлягає залишенню без розгляду.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи
11 квітня 2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (страхувальник) було укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту та страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту за №3439055-02-10-00.
Відповідно до п. 1.2. договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечить чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом зазначеним у Специфікації (складним за формою згідно Додатка №1), а також з відшкодування нанесеної застрахованим ТЗ шкоди життю, здоров'ю або майну третіх осіб згідно чинного законодавства.
Відповідно до Сертифікату №1445-1486 за період з 01 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року до генерального договору, страхових застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля MAN TGX 18.440 BL-SA д.н.з. НОМЕР_1 .
23 травня 2024 року по а/д М30 (916 км.) Криничанський район Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MAN TGX 18.440 BL-SA д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Iveco STRALIS д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який перебував в трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем Бондаренком Сергієм Миколайовичем, у результаті чого зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
23 липня 2024 року Кіровським районним судом міста Кіровограда було прийнято постанову зі справи №404/6492/24, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. 00 коп.
Під час розгляду справи №404/6492/24 судом було встановлено наступні обставини:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №907099 від 24.05.2024 р. ОСОБА_1 23.05.2024 року о 23 год. 45 хв., рухаючись в по а/д М30 (916 км) Криничанський р-н Дніпропетровської області, керував транспортним засобом «Iveco Stralis», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під час руху заднім ходом, не звернувся за допомогою до інших осіб, створивши цим небезпеку для руху, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований поряд транспортний засіб «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «Wielton», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який рухався попереду. Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Своїми діями ОСОБА_1 порушено вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 4.1.1 генерального договору страховим випадком за договором є дорожньо-транспортна пригода (ДТП).
Кошторис збитків складається на момент настання страхового випадку на підставі рахунку СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування ТЗ або СТО, визначене за згодою сторін, що є підставою для визначення розміру збитку (п. 5.2 генерального договору).
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Відповідно до рахунку-фактури №ODN_TEF-2452107 від 29 травня 2024 року встановлено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля MAN TGX 18.440 BL-SA д.н.з. НОМЕР_1 становить 351 289 грн. 15 коп.
Згідно із Сертифікатом до №1445-1486 за період з 01 листопада 2023 року до 30 листопада 2023 року до генерального договору, розмір франшизи складає 34 308,69 грн.
Відповідно до п. 16.3.4 генерального договору виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового перерахунку на реквізити страхувальника, зазначені у преамбулі договору або безпосередньо на розрахунковий рахунок СТО за письмовою згодою страхувальника.
Позивачем був проведений розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №2367860-1 від 21 червня 2024 року, згідно з яким розмір страхового відшкодування становить 316 980 грн. 46 коп. (351 289 грн. 18 коп. - 34 308 грн. 69 коп. розмір франшизи по договору).
Відповідно до зазначеного страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок страхувальника у розмірі 316 980 грн. 46 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №37065 від 21 червня 2024 року.
Відповідно до платіжної інструкції №31212 від 26 червня 2024 року, страхувальник (ТОВ ОТП «Лізинг») провів виплату страхового відшкодування в сумі 351 289,15 грн. безпосередньо на рахунок СТО на якому буде проводитись відновлювальний ремонт пошкодженого ТЗ.
На підставі статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з інформацією, вказаною у відповіді НПУ щодо обставин ДТП, власником т/з Iveco STRALIS д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .
Відповідно до наказу фізичної особи-підприємця Бондаренка Сергія Миколайовича №1501/1-24 від 15 січня 2024 року прийнято на роботу ОСОБА_1 з 15 січня 2024 року на посаду водія - далекобійника вантажного колісного транспортного засобу.
Водія ОСОБА_1 було закріплено за автомобілем Iveco д.н.з. НОМЕР_2 та напівпричепом КRОNЕ НОМЕР_3 , що підтверджується копією наказу від 15 січня 2024 року №1501/2-24.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року зі справи № 426/16825/16-ц, висловлено позицію, згідно якої: «аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець».
Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до винної особи на відшкодування суми понесених матеріальних витрат.
Враховуючи те, що автомобіль марки Iveco STRALIS д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ЕР 216398189 у Приватного акціонерного товариства «СК «УНІКА», позивач після виплати страхового відшкодування страхувальнику, звернувся до страховика відповідача щодо відшкодування завданих матеріалів збитків та отримав страхове відшкодування у розмірі 157 400 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою - підтвердженням надходження коштів від 03 грудня 2024 року.
Виплачене страхове відшкодування не у повній мірі компенсувало заподіяну позивачу майнову шкоду.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, суд визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Якщо відновлювальний ремонт транспортного засобу не проводився, то розмір шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи.
Матеріалами справи підтверджується, що відновлювальний ремонт транспортного засобу MAN TGX 18.440 BL-SA д.н.з. НОМЕР_1 здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердженням чого є акт виконаних робіт №ODN_TEF-2452803 від 29 липня 2024 року, яким визначено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля становить 351 289,15 грн.
Таким чином, розмір заподіяної шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
У зв'язку з викладеним, з огляду на належність доказів позивача що стосуються вартості відновлювального ремонту та відповідність таких документів вимогам законодавства на підтвердження відповідних обставин, судова колегія відхиляє доводи скаржника про протилежне та зокрема про необхідність доведення такої обставини шляхом надання висновку експерта.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до полісу №ЕР 216398189 цивільно-правова відповідальність транспортного засобу автомобіль марки Iveco STRALIS д.н.. НОМЕР_2 застрахована відповідачем. Сума франшизи передбачена полісом складає 2 600 грн, 00 ком., ліміт відповідальності за шкоду майну - 160 000 грн. 00 коп.
З урахуванням приписів ст. 1194 ЦК України різниця між сумою вимог позивача до ПрАТ «СК «УНІКА», відповідно до умов полісу ЕР216398189 та сумою фактично завданих збитків, а саме: 159 580,46 грн. (316 980,46 фактичний розмір шкоди - 157 400,00 сума відповідальності ПрАТ «СК «УНІКА» до умов Полісу ЕР216398189) підлягає стягненню з відповідача.
24 червня 2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією за №2770/2/2024/вих. про відшкодування різниці суми страхового відшкодування в розмірі 159 580 грн. 46 коп., надіславши її на електронну пошту представника відповідача.
Проте, сума страхового відшкодування на момент звернення позивача до суду у добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджується весь склад цивільного правопорушення, а докази, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог є більш вірогідними та відповідачем у поданій апеляційній скарзі не спростовано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 159 580 грн. 46 коп. страхового відшкодування.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до положень статті 981 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування, зокрема можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом п. 3 ч. 1 статті 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить виплата страхового відшкодування при настанні страхового випадку у передбачений договором строк.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про страхування» страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України. Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Відповідно до ст. 91 вказаного Закону страхувальник за договором страхування зобов'язаний сплачувати страхову премію у порядку та строки, встановлені договором страхування.
Згідно з ст. 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.
Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Апелянт вважає, що рахунок та договірні ціни які зазначено у документах від суб'єкта підприємницької діяльності не можуть бути належними та допустимими доказами в якості обґрунтування вартості відновлювального ремонту відповідно до положень чинного законодавства.
Судова колегія зазначає, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Отже, суд визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Якщо відновлювальний ремонт транспортного засобу не проводився, то розмір шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи.
Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджено проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на станції технічного обслуговування офіційного дилера (зокрема підтвердженням чого є Акт виконаних робіт №ODN_TEF-2452803 від 29.07.2024), що на переконання суду є належними, допустимими та вірогідними доказами на підтвердження заявлених вимог, колегія суддів визнає наведені вище доводи скаржника про протилежне необґрунтованими.
Крім того, скаржник вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції було істотно порушено його право на участь у судовому процесі, оскільки процесуальні документи не були вручені відповідачу з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідач вважає помилковим, оскільки він користується адресою, на яку направлялась кореспонденція, чим на його думку порушено принцип змагальності.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що з огляду на відсутність у відповідача електронного кабінету системи «Електронний суд», судом першої інстанції ухвала про відкриття провадження у справі була направлена засобами поштового зв'язку відповідно до вимог законодавства.
Відтак, колегія суддів констатує, що з боку суду першої інстанції були вчинено належні та можливі дії щодо повідомлення учасника справи про судове провадження. Натомість як неотримання заявником поштової кореспонденції, надісланої судом з додержанням вимог процесуального закону не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, вказавши її у своїй скарзі (наведене є усталеною практикою Верховного Суду).
ЄСПЛ у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відтак, з огляду на належне повідомлення судом першої інстанції відповідача про судове провадження, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи, наведені скаржником, не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025 у справі № 925/79/25 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Бондаренко Сергія Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025 у справі № 925/79/25 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бондаренко Сергія Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025 у справі № 925/79/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2025 у справі № 925/79/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді А.І. Тищенко
Г.А. Кравчук