вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" серпня 2025 р. Справа№ 910/14664/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Волошинової Олени Олександрівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025
у справі № 910/14664/24 (суддя - Пукас А.Ю.)
за позовом Відділу освіти виконавчого комітету Помічнянської міської ради
до Фізичної особи - підприємця Волошинової Олени Олександрівни
про стягнення 207 532, 80 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва звернувся Відділ освіти виконавчого комітету Помічнянської міської ради (далі за текстом - Відділ освіти ВК Помічнянської МР, Позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця Волошинової Олени Олександрівни (далі за текстом - ФОП Волошинова О.А., Відповідач) про стягнення 207 532,80 грн. штрафу за невиконання договору № 65 від 19.03.2024 (далі за текстом - Договір).
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що у визначений Договором строк Відповідачем не здійснено поставку товару, що стало підставою для одностороннього розірвання Договору та нарахування штрафу.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/14664/24 позов Відділу освіти виконавчого комітету Помічнянської міської ради - задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Волошинової Олени Олександрівни на користь Відділу освіти виконавчого комітету Помічнянської міської ради штраф - 207 532,80 грн та судовий збір - 3 112,99 грн.
У відшкодуванні Відділу освіти виконавчого комітету Помічнянської міської ради витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
У відшкодуванні Фізичній особі - підприємцю Волошиновій Олені Олександрівні витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині строків поставки товару за Договором, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано штраф.
При цьому, суд дійшов висновку, що підстави для звільнення Відповідача від відповідальності з огляду на форс-мажорні обставини відсутні, оскільки їх існування не доведено належними та допустимими доказами.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Волошинова Олена Олександрівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/14664/24 в частині задоволених позовних вимог, в скасованій частині постановити нове рішення у справі № 910/14664/24, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог та покласти судові витрати на позивача.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14664/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Волошинової Олени Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/14664/24.
До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/14664/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Волошинової Олени Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/14664/24 - залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
10.04.2025 до канцелярії суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору та доказами надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами Відділу освіти виконавчого комітету Помічнянської міської ради.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14664/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Волошинової Олени Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
До суду через систему «Електронний суд» надійшли:
- 10.06.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу;
- 14.07.2025 від відповідача надійшло клопотання про прийняття доказів для визначення судових витрат та розподіл цих судових витрат;
- 23.07.2025 від позивача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення постановлене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржник наголошує, що в період дії договору мали місце обставини, які істотно ускладнили виконання зобов'язань за договором у частині своєчасної поставки товару та вплинули на баланс майнових інтересів сторін договору.
Зокрема, здійснити своєчасну поставку стало неможливим у зв'язку з форс-мажорними обставинами, що не залежали від відповідача, що не було враховано судом першої інстанції.
За доводами скаржника, в діях позивача є ознаки зловживання процесуальними правами, оскільки останній приховав те, що першочергово договір було розірвано за згодою сторін та було засвідчено відсутність претензій сторін, пов'язаних з його виконанням.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про наявність підстав для зменшення розміру неустойки на 100%, оскільки прострочення поставки спричинено форс-мажорними обставинами.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив проти доводів апеляційної скарги, яку просив суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Відповідач зазначає, що введення воєнного стану (блокада кордону) не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому Господарський суд міста Києва дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
При цьому, позивач звертає увагу, що за умовами Договору саме позивач наділений правом на розірвання Договору в односторонньому порядку, одночасно повідомивши про це відповідача, що позивачем і виконано.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи
15.02.2024 Відділом освіти ВК Помічнянської МР оголошено процедуру закупівлі «Код ДК 021:2015:32320000-2: Телевізійне й аудіовізуальне обладнання (Мультимедійний проєктор з короткофокусним об'єктивом)», ідентифікатор закупівлі UA-2024-02-15- 007952-a, а саме 12 одиниць товару у строк до 21.03.2024.
12.03.2024 відбулося розкриття пропозицій, серед яких найбільш економічно вигідною ціновою пропозицією стала пропозиція ФОП Волошинової О.О. з вартістю 518 832,00 грн без ПДВ.
19.03.2024 між Відділом освіти ВК Помічнянської МР та ФОП Волошиновою О.О. укладено Договір, згідно якого ФОП Волошинова О.О. зобов'язувалася поставити Товар, наведений у Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору.
Згідно з пунктом 6.1 Договору термін поставки Товару - до 21.03.2024 включно.
Відповідно до пункту 8.5 Договору у випадку порушення строку поставки Товару, передбаченого пунктом 6.1 Договору, Продавець сплачує Покупцеві штраф у розмірі 40% від вартості непоставленого Товару.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
За доводами позивача, станом на 21.03.2024 Товар не поставлено Замовнику.
З позовної заяви вбачається, що Відділом освіти ВК Помічнянської МР на електронну адресу отримано лист за вих. № 3002 від 20.03.2024 від ФОП Волошинової О.О. з повідомленням про дію форс-мажорних обставин, а саме блокади українсько-польського кордону, а також проханням укласти додаткову угоду про розірвання договору у зв'язку з неможливістю продовження виконання договору.
Позивачем встановлено відсутність підстав для звільнення Відповідача від відповідальності оскільки станом на дату укладання Договору уже діяли обставини блокади українсько-польського кордону.
У силу зазначеного, позивачем надіслано відповідачу претензію про стягнення штрафних санкцій вих. № 36/01- 18/1 від 25.03.2024 за Договором в розмірі 207 532,80 грн.
Станом на момент подання позову Відповідачем сплата штрафних санкцій не здійснена, а 06.04.2024 Позивачем розірвано договір поставки № 65 від 19.03.2024 в односторонньому порядку шляхом повідомлення про це Відповідача листом від 26.03.2024 № 37/01-18/1 за 10 календарних днів до дати розірвання договору.
Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач зазначає, що він має бути звільнений від відповідальності - нарахованих штрафних санкцій в силу існування форс-мажорних обставин.
Відповідач зазначає, що згідно листа вих. №3002 від 20.03.2024, товар, який підлягав поставці Позивачу по Договору замовлений Відповідачем у іншої особи та мав бути поставлений з Польщі.
Проте в результаті блокади, яка почалась 20.03.2024 через протести польських аграріїв (у яких взяли участь близько 70 тисяч людей у Польщі), які виразились у загальнонаціональному страйку, виникли значні труднощі на дорогах по всій Польщі, що стало фактичною причиною неможливості для Відповідача вчасно виконати своє договірне зобов'язання перед Позивачем.
У матеріалах справи наявний лист відповідача позивачу за вих. № 3002 від 20.03.2024, у якому відповідач у зв'язку з неможливістю подальшого виконання умов договору через виникнення обставин непереборної сили відповідно до п. 12.7 договору №65 від 19.03.2024 просив підписати ДУ про розірвання договору.
Крім того, відповідачем до відзиву на позов додано лист-заявку № 229 від 19.03.2024, адресовану ФОП Рудь Р.А. на поставку товару за договором № 2711/23 від 27.11.2023 та № 50/А-1205-2023 від 10.01.2024.
Відповідач стверджує, що в період дії Договору відбулись обставини, які істотно ускладнили виконання зобов'язань за Договором у частині своєчасної поставки Товару, а також суттєво вплинули на баланс майнових інтересів сторін Договору.
Крім того, про такі обставини Позивач завчасно повідомлений.
Відповідач звертає увагу суду на той факт, що Позивач приховав від суду факт того, що першочергово Договір розірвано за згодою сторін 06.04.2024, а сторонами засвідчено відсутність будь яких претензій одна до одної, пов'язаних з виконанням Договору.
На підтвердження вказаного Позивачем надано скріншот електронної переписки Позивача та Відповідача за 18.04.2024 (додано до відзиву) та копію додаткової угоди 1 до Договору з підписом Відповідача.
У відповіді на відзив Позивач не погоджується твердженням про існування форс-мажорних обставин у Відповідача під час виконання дії Договору, оскільки останні не підтверджені належними доказами.
Блокування кордону Польщі почалося орієнтовно з листопада 2023, тобто існували станом на дату укладання Договору.
Із наданих Позивачем заперечень на відповідь на відзив вбачається, що Відповідачем на підтвердження існування форс-мажорних обставин не надано жодних належних доказів.
Оцінивши доводи учасників справи та наявні у справі докази як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.
Виходячи зі змісту договору, кінцевий строк поставки товару відповідно до пункту 6.1 - до 21.03.2024 включно.
Матеріали справи не містять доказів поставки Відповідачем товару, що свідчить про порушення Відповідачем умов Договору.
При цьому, суд враховує, що Відповідач не заперечує щодо порушення умов Договору та не здійснення поставки товару у визначені сторонами строки.
Як було зазначено вище, відповідач посилається на наявність звільнення його від відповідальності з посиланням на форс-мажорні обставини.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для звільнення Відповідача від відповідальності з огляду на форс-мажорні обставини відсутні оскільки їх існування не доведено належними та допустимими доказами, з чим погоджується судова колегія.
Колегія суддів звертає увагу, що Відповідача, укладаючи 19.03.2024 Договір, повинен був врахувати всі ризики підприємницької діяльності в частині поставки товару до 21.03.2024 із закордону із врахування погодженого Відповідачем розміру штрафу за неналежну поставку товару.
Між іншим, відповідачем не надано сертифікату Торгово-промислової палати (відповідно до умов договору) на підтвердження впливу форс-мажорних обставин на можливість виконання постачальником своїх зобов'язань за договором, а саме поставлення замовленого товару у строк до 21.03.2024.
Відтак, на переконання суду спірні правовідносини не є винятковими та надзвичайними, а фактично виникли внаслідок неналежного виконання Відповідачем договірних зобов'язань.
Надані Відповідачем скріншоти електронних переписок колегія суддів оцінює критично, оскільки з їх змісту взагалі не вбачається можливості встановити відношення такої переписки до спірних правовідносин.
Надана Відповідачем додаткова угода №1 до Договору не містить підпису Позивача та не була надіслана Відповідачу (докази зворотного у справі відсутні), що виключає її погодження стороною Позивача та підтверджує безпідставність аргументів Відповідача в частині розірвання Договору з його ініціативи.
Відповідно до статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями статті 651 ЦК України визначено підстави для розірвання договору, яке допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, зокрема, внаслідок істотного порушення умов такого договору другою стороною.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначено статтею 188 ГК України.
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20).
Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що: сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 756/420/17.
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 Договору визначено, що Покупець має право достроково розірвати Договір у разі невиконання зобов'язань Продавцем, повідомивши його про це не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати розірвання.
Згідно доданих до позову доказів суд зазначає, що Позивач правомірно скористався своїм правом на розірвання Договору в односторонньому порядку, повідомивши про це Відповідача листом від 26.03.2024 № 37/01-18/1 за 10 календарних днів до дати розірвання договору.
Неотримання Відповідачем поштового повідомлення є суб'єктивною поведінкою сторони та не впливає на правомірні дії Позивача.
Крім того, умовами Договору передбачено лише право Позивача на його одностороннє розірвання.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно здійснено нарахування Відповідачу штрафу в розмірі 207 532, 80 грн.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 ЦК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Колегія суддів враховує, що відповідачем не заперечується факт непоставки товару, натомість посилання скаржника на неможливість виконання своїх зобов'язань через форс-мажорні обставини та як наслідок наявність підстав для звільнення його від відповідальності судова колегія вважає недоведеними належними доказами.
Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що укладаючи договір 19.03.2024 відповідач повинен був врахувати всі ризики підприємницької діяльності в частині поставки товару до 21.03.2024 із закордону із врахування погодженого Відповідачем розміру штрафу за неналежну поставку товару.
Доводи відповідача про зловживання позивачем своїми процесуальними правами є юридично неспроможними, оскільки як було встановлено в мотивувальній частині цієї постанови, матеріалами справи спростовується твердження апелянта про те, що першочергово договір було розірвано за згодою сторін та було засвідчено відсутність претензій сторін, пов'язаних з його виконанням.
При цьому, встановлені судом обставини недоведеності наявності форс-мажорних обставин у свою чергу логічно та послідовно виключають наявність підстав для зменшення розміру неустойки через недоведеність відповідачем відповідних обставин.
Таким чином, апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи, наведені скаржником, не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/14664/24 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Волошинової Олени Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/14664/24 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
У зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, понесені відповідачем судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги та витрат на професійну правничу допомогу згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Волошинової Олени Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/14664/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/14664/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук