вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" серпня 2025 р. Справа№ 910/11808/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Групп»
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2024
у справі № 910/11808/24 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Групп»
до Акціонерного товариства «Укртелеком»
про стягнення 109 940,85 грн
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 109 940,85 грн переплати за Договором оренди нерухомого майна № 111-КМФ/21 від 05.11.2021 на підставі статті 762 Цивільного кодексу України та статті 286 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі № 910/11808/24 в позові відмовлено повністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Групп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.12.2024 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені судові витрати.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що позивач, звертаючись до суду вказував, що він став переможцем оголошеного відповідачем тендеру на довгострокову оренду складських та адміністративних приміщень загальною площею 2522,80 м.кв за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 15 км, однак, після оголошення результатів проведеного тендеру позивач з'ясував, що площа об'єкту, вказана у Свідоцтві про право власності на об'єкт 2005 р. та у технічному паспорті від 03.01.2017, відрізняється, про що повідомив відповідача електронним листом від 06.09.2021 (копія додавалась до позовної заяви). Представник відповідача електронним листом від 07.09.2021 повідомив, що лот на тендер готувався відповідно до даних технічного паспорту, а не Свідоцтва про право власності (копія додавалась до позовної заяви). Оскільки позивач за відмову від підписання договору за наслідками проведеного тендеру втрачає сплачений гарантійний платіж в сумі 96 224,64 грн. за участь в тендері, а також критично потребував складські приміщення для ведення господарської діяльності, останній змушений підписати договір строком на 2 роки та 11 місяців та погодитись на зазначену відповідачем на площу об'єкту. 05.11.2021 на виконання умов тендеру сторони уклали договір оренди нерухомого майна № 111-КМФ/21, в якому зазначено, що загальна площа орендованого майна складає 2 522,80 м.кв. 22.04.2024 позивач направив відповідачу лист № 38, в якому просив провести перерахунок за зайві сплачені метри та підписати додаткову угоду (копія листа та доказів направлення додавались до позовної заяви). Відповідь від АТ «Укртелеком» не надійшла. На початку серпня 2024 р. відповідач оголосив про проведення нового тендеру на орендований позивачем об'єкт. Розміщені на сайті Прозоро оголошення підтвердили факт того, що фактична площа об'єкту, що орендувалась позивачем, є меншою за площу, зазначену у договорі оренди від 05.11.2021. Різниця склала 61,6 кв.м, що підтверджується і Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.2024 (копія додавалась до позовної заяви). Також з вказаної довідки стало зрозумілим, що відповідач ще в серпні 2023 р. зареєстрував право власності на об'єкт в установленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тобто АТ «Укртелеком», як мінімум, ще у 2023 р. було відомо, що позивач щомісяця оплачує орендну плату в більшому розмірі. Однак відповідач не повідомив про це позивача і навіть не відреагував на зазначений вище лист останнього від 22.04.2024. Строк дії договору закінчився 30.09.2024. Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив факт того, що позивач надіслав на адресу АТ «Укртелеком» підписаний зі свого боку акт прийому-передачі орендованого об'єкту від 30.09.2024. Однак відповідач, вважаючи складений позивачем акт невірним, направив свій варіант акту на адресу ТОВ «Мега Групп». Таким чином, оскільки відповідач у період дії договору, чітко усвідомлюючи невідповідність вказаної у договорі площі орендованих позивачем приміщень фактичній площі, відмовився укласти додаткову угоду до договору та провести перерахунок вже сплачених орендних платежів, ТОВ «Мега Групп» звернулось до суду.
Скаржник вважає помилковим висновок господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача переплати за сплачені орендні платежі, оскільки позивач сплачував відповідні рахунки-акти без заперечень та будь-яких зауважень до них з урахуванням знижок застосованих відповідачем у відповідності до умов договору. Так позивач не міг не оплачувати надіслані відповідачем рахунки, оскільки пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, ТОВ «Мега Групп» сплачує АТ «Укртелеком» пеню від суми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
Також, на думку скаржника, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач не надав доказів наявності переплати за договором, оскільки позивачем до позовної заяви доданий розрахунок переплати орендної плати з урахуванням передбачених договором знижок, з якого вбачається, що сума переплати складає 109 940,85 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Скаржник зазначає про те, що разом із позовною заявою подано до суду докази, що підтверджують ігнорування відповідачем прохання позивача про укладання додаткової угоди з метою врегулювання питання щодо невідповідності площі орендованих приміщень. Також позивачем надані до суду докази того, що відповідач принаймні станом на серпень 2023 р. вже мав новий технічний паспорт, з якого вбачається, що дійсна площа об'єкту оренду є меншою за зазначену у договорі оренди.
Також скаржником у апеляційній скарзі зазначено про те, що орієнтовна сума витрат на правову допомогу, яку планує понести позивач у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, складає 20 000,00 грн.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що підписавши Договір оренди, ТОВ «Мега Груп» погодилось на ті умови, які містились в цьому договорі, зокрема щодо фактичних площ будівель, що орендувались. Тому, судом першої інстанції вірно встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що необхідними умовами виконання Договору, які сторони погодили, є наявність акту приймання-передавання приміщення, рахунків-актів щомісячної плати за наймані приміщення.
Посилання Позивача на його лист від 22.04.2024 № 38, в якому він зазначав, що за його підрахунками, орендована площа менша на 75 м2 та просив внести зміни в умови договору щодо площі оренди, також, є хибним, оскільки, навіть не узгоджується з позивними вимогами щодо зменшення орендованої площі на 61,6 м2, тому, не може вважатись доказом здійснення повернення суми переплати внесеної ним орендної плати за весь період дії договору.
Відповідач зазначає про те, що на противагу невірно складеному Акту Позивача від 30.09.2024, який не відповідає предмету Договору та Акту приймання-передачі майна від 11.11.2021, Відповідачем відповідно до пунктів 1.1-1.1.4. Договору та Акту приймання-передачі майна від 11.11.2021 був складений Акт приймання-передачі (повернення) майна від 30.09.2024 та разом з супровідним листом від 04.10.2024 № 1284-Вих-KV-82Е100-2024 надісланий на юридичну адресу Позивача (копія Акту, листа та докази надсилання) наявні в матеріалах справи.
Відповідач також зазначає про те, що орендар після отримання нерухомого майна у користування здійснюватиме його ремонт та пристосування до власних потреб, Сторони узгодили, що плата за користування нерухомим майном протягом перших дванадцяти місяців (включно) з дати підписання акта приймання-передачі, визначатиметься за орендною ставкою у розмірі 26,51 грн за 1м2 за місяць без ПДВ, що з урахуванням ПДВ становить 80 255,32 грн. За весь період дії договору оренди нерухомого майна № 111-КМФ/21 від 05.11.2021 відповідачем було зменшено розмір орендної плати позивачу на суму 338 003,78 грн з ПДВ.
Також, відповідач заперечує проти розміру витрат на правову допомогу в розмірі 20 000 грн виходячи з наступного. Позивач у апеляційній скарзі зазначив, що його витрати на правову допомогу складають 20 000 грн, однак, не надав жодного доказу, що ним укладено навіть договір про надання правової допомоги у даній справі в апеляційній інстанції.
Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу
Позивач зазначив про те, що відповідач визнав, що фактична площа об'єкту оренди є іншою, ніж та, що зазначена у договорі оренди, але при цьому, вказує, що не мав умислу ввести позивача в оману. Електронні листи додавались позивачем, як доказ того, що ще на стадії укладання договору ТОВ «Мега Групп» просив відповідача провести обміри орендованих приміщень. Водночас АТ «Укртелеком» жодним чином не відреагувало. Більше того, у серпні 2023 р. після отримання АТ «Укртелеком» нового технічного паспорту, відповідно до якого було встановлено, що реальна площа орендованих позивачем приміщень менша, ніж зазначена у договорі оренди, відповідач, добре знаючи про листи позивача, не вчинив жодних дій - не запропонував укласти додаткову угоду, навіть не повідомив позивача про виявлені факти. Така бездіяльність відповідача призвела до порушень прав позивача, що не було враховано судом першої інстанції.
Позивач не замовчує факт того, що відповідач надавав знижку, оскільки із зведеної таблиці, що додана до позовної заяви, чітко вбачається, що орендна плата за березень-липень 2022 р. є нижчою, ніж передбачено договором. Однак зазначає, що у лютому 2022 р. почалось повномасштабне вторгнення рф. Об'єкт оренди знаходиться на виїзді з м. Києва в сторону м. Житомир - це один з найгарячіших напрямків того часу. У зв'язку з чим, потрапити до орендованих приміщень навіть у травні 2022 р. було важко. Крім того, у зв'язку із складною економічною ситуацією в країні, стала поширеною практика надання знижок або й зовсім звільнення орендарів від сплати орендної плати. Починаючи з листопада 2022 р. орендна плата сплачувалась позивачем в повному обсязі без знижки. Окрім того, у листопаді 2023 р. відповідач провів коригування вже оплачених позивачем рахунків за серпень 2022 р. - березень 2023 р. У зв'язку із зазначеним, позивач змушений був додатково оплатити орендну плату більше 60 тис. грн. Тобто у листопаді 2023 р. позивач перевіряв правильність нарахувань та сплати орендної плати. Таким чином, знижка, що надавалась позивачу була передбачена договором оренди, а також надавалась за згодою та ініціативою відповідача у зв'язку з форс-мажорними обставинами - початком воєнних дій.
Позивач вказує на те, що пунктом 13.5 договору передбачено, що сторони зобов'язуються письмово повідомляти одна одну про всі зміни реквізитів, даних, зазначених у розділі 14 цього Договору, та/або даних, які необхідні для належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня настання таких змін. Зобов'язання, передбачене цим пунктом Договору, вважається належним чином виконаним в день отримання Стороною відповідного повідомлення іншої Сторони (про зміну даних) з доданням підтверджуючих документів. У разі невиконання/неналежного виконання Стороною своїх зобов'язань, передбачених цим пунктом Договору, така Сторона самостійно несе ризик настання для себе несприятливих наслідків, а інша Сторона звільняється від відповідальності за невиконання/неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо це сталося внаслідок невиконання /неналежного виконання іншою Стороною умов цього пункту Договору. Відповідач після отримання нового технічного паспорту, в порушення зазначеного вище пункту договору, не повідомив позивача про виявлені невідповідності площі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/11808/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Групп» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі № 910/11808/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Групп» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі № 910/11808/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/11808/24 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 05.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна № 111-КМФ/21 (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач, за договором орендодавець, передав, а позивач, за договором орендар, прийняв в строкове платне користування наступне майно (Орендоване майно): нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, Святошинський р-н., Перемоги просп., 15 кілометр, комплекс будівель, а саме: адміністративна будівля, трьох-поверховий будинок, літ. «Я», загальною площею 670,70 м2, під ведення господарської діяльності; нерухоме майно розташоване за адресою: м. Київ, Святошинський р-н., Перемоги просп., 15 кілометр, комплекс будівель, а саме: гараж одно-поверховий будинок, літ. «Е», загальною площею 521,30 м2, під ведення господарської діяльності; нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, Святошинський р-н., Перемоги просп., 15 кілометр, комплекс будівель, а саме: склад з рампою, дво-поверховий будинок, приміщення першого поверху гр. пр. № 1 (№№1-6), гр. пр. №2 (№№1-3), літ. «Є», загальною площею 930,50 м2, під ведення господарської діяльності; нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, Святошинський р-н., Перемоги просп., 15 кілометр, комплекс будівель, а саме: крита стоянка, одно - поверховий будинок, літ. «З», загальною площею 400,30 м2, під ведення господарської діяльності. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у Додатку №1 до Договору; загальною площею 2 522,80 м2.
Відповідно до пункту 2.4 Договору позивач зобов'язався за актом приймання-передачі повернути відповідачу майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору (у тому числі при достроковому припиненні Договору).
Згідно з пунктом 3.1.1 Договору орендна плата за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 53,02 грн. за 1 м2 за місяць (без урахування ПДВ), що з урахуванням ПДВ становить 160 510,63 грн. за 2 522,80 м2 за місяць. Зважаючи на те, що позивач після отримання нерухомого майна у користування здійснюватиме його ремонт та пристосування до власних потреб, сторони узгодили, що плата за користування нерухомим майном протягом перших дванадцяти місяців (включно) з дати підписання акта приймання-передачі визначатиметься за орендною ставкою у розмірі 26,51 грн. за 1 м2 за місяць (без урахування ПДВ), що з урахуванням ПДВ становить 80 255,32 грн. за місяць.
Пунктом 3.7 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується позивачем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок відповідача.
За змістом пункту 3.7.1 Договору орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця.
Відповідно до пункту 3.7.2 Договору починаючи з тринадцятого місяця оренди 100% орендної плати сплачується не пізніше 20 числа розрахункового місяця.
Згідно з пунктом 3.8 Договору орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надсилається відповідачем позивачу на його e-mail або за допомогою іншого узгодженого сторонами електронного сервісу обміну документами.
Пунктом 3.11 Договору сторони погодили, що починаючи з 2023 року кожного 1 листопада кожного року дії Договору, орендна плата (за виключенням плати за послуги з утримання орендованого майна), автоматично індексується (збільшується) на 10% від орендної плати, що діяла за попередній рік оренди. При цьому, сторони погодилися, що така зміна орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору.
Відповідно до пункту 5.3.12 Договору позивач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені ним Договором.
Згідно з пунктом Договору 5.3.18 Договору позивач зобов'язався у разі припинення дії чи дострокового розірвання цього Договору повернути відповідачу орендоване майно в належному стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати відповідачу збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини позивача.
Пунктом 11.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 30.09.2024 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У відповідності до пункту 11.2 Договору останній автоматичній пролонгації не підлягає і може бути продовжений на 2 (два) роки та 1 (один) місяць лише у випадку досягнення між сторонами письмової згоди про це.
Згідно з пунктом 11.3 Договору зважаючи на те, що законодавство України передбачає переважне право позивача перед іншими особами на укладення договору на новий строк, сторони узгодили порядок реалізації позивачем такого права, а саме, зокрема: не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору позивач зобов'язаний повідомити відповідача про наміри щодо подальшої оренди орендованого майна; у разі якщо позивач не повідомив відповідача про наміри щодо подальшої оренди орендованого майна, то відповідач не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору повідомляє позивача про припинення Договору на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв'язку з тим, що позивач не надіслав у встановлений Договором строк відповідне повідомлення про наміри щодо подальшої оренди, а також про необхідність звільнити орендоване майно і під писати акт приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.
Пунктом 13.3 Договору сторонами погоджено, що усі зміни і доповнення до цього Договору оформляються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише за умови, якщо складені в письмовій формі та підписані обома сторонами, окрім випадків, зазначених у Договорі (у т.ч. зміни його умов в односторонньому порядку).
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору між сторонами підписано акт приймання передачі вищезазначеного майна загальною площею 2 522,80 м2, яке передане відповідачем та відповідно прийняте позивачем 11.11.2021.
Листом від 22.04.2024 за вих. № 38 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про необхідність здійснення перерахунку орендної площі комплексу будівельна в розмірі 75,00 м2, оскільки під час підписання Договору діяв технічний паспорт орендованого майна від 03.01.2017, крім того просив зарахувати 107 364,16 грн зайво сплачених коштів в рахунок майбутньої орендної плати та внести зміни до Договору шляхом коригування загальної орендної площі за мінусом 75,00 м2.
Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що у зв'язку з новим технічним паспортом орендованого майна, який відповідач отримав у серпні 2023 року, на підставі якого було визначено меншу площу орендованого майна, останній мав внести зміни до Договору за мінусом спірної площі та врахувати сплачену орендну плату позивачем в рахунок майбутньої сплати за мінусом такої площі, чого відповідачем зроблено не було, а отже просить стягнути з відповідача 109 940,85 грн. переплати за Договором оренди нерухомого майна № 111-КМФ/21 від 05.11.2021 на підставі статті 762 Цивільного кодексу України та статті 286 Господарського кодексу України.
Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позовних вимог, зазначив про те, що на момент укладання Договору з позивачем, відповідач керувався, виключно, даними технічного паспорту від 03.01.2017, який був єдиним документом при укладанні Договору на спірні приміщення, в якому зазначена інформація щодо фактичних площ приміщень, крім того підписавши спірний Договір та скріпивши його відбитком своєї печатки позивач фактично вчинив дії, які свідчать про те, що він погодився з викладеними у Договорі умовами. Більше того, представники сторін у своїх заявах з процесуальних питань підтвердили той факт, що спірний Договір був прийнятий сторонами до виконання. Разом з цим, коли закінчився строк дії Договору позивач не повернув підписаний акт прийому-передачі (повернення) орендованого майна від 30.09.2024 за Договором на адресу відповідача, що свідчить про порушення позивачем умов Договору № 111-КМФ/21 оренди нерухомого майна від 05.11.2021.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, необхідними умовами виконання договору, які сторони погодили, є наявність акту приймання-передавання приміщення, рахунків-актів щомісячної плати за наймані приміщення.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом до відповідача про стягнення 109 940,85 грн переплати за Договором № 111-КМФ/21 оренди нерухомого майна від 05.11.2021, не надав суду доказів, які б свідчили про переплату за Договором, оскільки позивач сплачував відповідні рахунки-акти без заперечень та будь-яких зауважень до них з урахуванням знижок застосованих відповідачем відповідно до умов Договору, крім того в матеріалах справи відсутні докази укладання додаткових угод до Договору, які б свідчили про внесення змін щодо спірної орендної площі, за якими утворилася переплата за твердженням позивача, як того вимагають умови пункту 13.3 Договору.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на те, що позивачем сплачувались виставлені відповідачем відповідні рахунки-акти без заперечень та будь-яких зауважень до них, з урахуванням знижок застосованих відповідачем відповідно до умов договору, за відсутності укладення додаткових угод до договору про внесення змін до спірної орендованої площі, за якими, за твердженнями позивача виникла переплата, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог, а тому його права, за захистом яких він звертався до суду не порушені відповідачем, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі № 910/11808/24.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги враховуючи викладене та наступне.
Посилання скаржника на електронні листи, адресовані відповідачу, на новий технічний паспорт орендованих приміщень, оцінюються колегією суддів критично, оскільки договір оренди підписаний уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень щодо істотних умов договору, а під час дії договору сторони не підписували жодних додаткових угод щодо зменшення орендованої площі. Також колегія суддів враховує те, що позивач сплачував виставлені відповідачем рахунки без зауважень.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі № 910/11808/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі № 910/11808/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржниками не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Групп» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі № 910/11808/24 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі № 910/11808/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржників в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Групп» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі № 910/11808/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі № 910/11808/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/11808/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко