ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4098/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 про повернення позовної заяви третьої особи, суддя суду першої інстанції Литвинова В.В., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 04.06.2025
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД
до Антимонопольного комітету України
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна»
про зобов'язання вчинити дії
у справі № 916/4098/23
за позовом: Антимонопольного комітету України
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна»
про стягнення 548 454 440 грн, -
Описова частина.
Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» про стягнення 548 454 440,00 грн, з яких - штрафу у розмірі 274 227 220,00 грн, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 17.03.2021 №151-р у справі №126-26.13/104-18, та пені у розмірі 274 227 220 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2023 (суддя Рога Н.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.
11 грудня 2023 року до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» до Антимонопольного комітету України про визнання, що штраф, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» на підставі рішення №151-р від 27.03.2021, становить 7 873 000,00 грн; про визнання, що пеня, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» на підставі рішення №151-р від 27.03.2021, становить 3 543 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 (суддя Рога Н.В.) зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» до Антимонопольного комітету України (вх.№5835/23 від 11.12.2023) повернуто заявнику.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 (суддя Рога Н.В.) зупинено провадження у справі №916/4098/23 та направлено матеріали справи №916/4098/23 до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 про повернення зустрічної позовної заяви по справі №916/4098/23 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 про повернення зустрічної позовної заяви по справі №916/4098/23 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2024 (суддя Рога Н.В.) поновлено провадження у справі №916/4098/23, призначено підготовче засідання на 19.03.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 (суддя Рога Н.В.) задоволено клопотання ТОВ «ТЕДІС Україна» про зупинення провадження у справі №916/4098/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі №916/1002/24 за позовом Антимонопольного комітету України до ТОВ «ТЕДІС Україна» про зобов'язання виконати п.6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016р. №551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку ( в тому числі розробити та застосувати прозорий та економічно обгрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет) та зобов'язання ТОВ «ТЕДІС Україна» виконати п. 8 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 №551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет, та умов, що їм сприяють.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №916/4098/23 ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 про зупинення провадження у справі №916/4098/23 скасовано, матеріали справи направлено для продовження розгляду справи до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 (суддя Рога Н.В.) поновлено провадження у справі №916/4098/23, підготовче засідання призначено на 11.07.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2024 (суддя Рога Н.В.) заяву (вх.№25774/24 від 03.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» про зупинення провадження у справі №916/4098/23 задоволено, зупинено провадження у справі №916/4098/23 до перегляду за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023р. у справі №910/8122/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування Рішення Антимонопольного комітету України від 17.03.2021 №151-р у справі №126-26.13/104-18.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №916/4098/23 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.07.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, відмовлено у задоволенні заяви (вх.№25774/24 від 03.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» про зупинення провадження у справі №916/4098/23, матеріали справи направлено для подальшого розгляду до Господарського суду Одеської області.
18 листопада 2024 року матеріали справи №916/4098/23 повернулись до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2024 (суддя Рога Н.В.) призначено підготовче засідання на 10.12.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 (суддя Рога Н.В.) закрито підготовче провадження у справі №916/4098/23 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 24.12.2024.
14 березня 2025 року до Господарського суду Одеської області від ТОВ «ТЕДІС Україна» надійшла заява про відвід судді Рога Н.В. від розгляду справи №916/4098/23.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 заяву ТОВ «ТЕДІС Україна» про відвід судді Рога Н.В. від розгляду справи №916/4098/23 визнано необгрунтованою та відмовлено у її задоволенні.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 (суддя Рога Н.В.) задоволено самовідвід від розгляду справи №916/4098/23 за позовом Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» про стягнення штрафу у розмірі 274 227 220 грн та пені у розмірі 274 227 220 грн згідно рішення Антимонопольного комітету України від 17.03.2021р. №151-р у справі №126-26.13/104-18.
Відповідно до протоколу авторозподілу від 17.03.2025 справу №916/4098/23 передано на розгляд судді Литвиновій В.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 (суддя Литвинова В.В.) прийнято справу №916/4098/23 до свого провадження і призначено підготовче засідання на 16 квітня 2025 року о 10:30.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 закрито підготовче провадження по справі; призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 04 червня 2025 року о 11:00.
03.06.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД, у якій заявник просив суд:
- поновити строк для подання позовної заяви із самостійними вимогами у справі № 916/4098/23.
- зобов'язати Антимонопольний комітет України перерахувати розмір штрафу, що підлягає стягненню з ТОВ «ТЕДІС Україна» на підставі Рішення № 151-р від 27.03.2021 р. до 7 873 000 грн.;
- зобов'язати Антимонопольний комітет України перерахувати розмір штрафу, що підлягає стягненню з ТОВ «ТЕДІС Україна» на підставі Рішення № 151-р від 27.03.2021 р. до 3 543 000 грн.
В обґрунтування заявленого позову третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД, зазначає про те, що він є учасником відповідача - ТОВ «ТЕДІС Україна».
У відношенні ТОВ «ТЕДІС Україна» АМКУ за наслідками розгляду справи №126-26.13/104-18 було прийняте Рішення № 151-р від 17.03.2021, яким визнано, що ТОВ «ТЕДІС Україна» вчинило порушення, передбачене пунктом 4 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді виконання Рішення Антимонопольного комітету України №551-р від 16.12.2016 не в повному обсязі.
Але ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД посилається на те, що штраф накладений рішенням №551-р від 16.12.2016 було сплачено в повному обсязі: 300млн грн в 2017 році і 131 млн грн 11.09.2020. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2020 було закрито провадження у справі у справі № 916/2229/18 в частині вимог зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» (просп. Шевченка, 4-А, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 30622532) виконати пункт 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (в тому числі розробити та застосовувати прозорий та економічно обгрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» (просп. Шевченка, 4-А, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 30622532) виконати пункт 7 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р, а саме: щомісячно протягом трьох років з дані отримання рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р направляти на електронну адресу Антимонопольного комітету України (zvit@amcu.gov.ua) інформацію у форматі EXCEL (за формою, що є додатком 2 до цього рішення) стосовно 10 (десяти) найбільших за обсягами реалізації артикулів, ціни закупівлі та реалізації сигарет, встановлені: у власній роздрібній мережі, для суб'єктів господарювання, що мають ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, для суб'єктів господарювання, що мають ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» виконати пункт 8 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет, та умов, що їм сприяють.
ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД зазначає, що незважаючи на сплату штрафу Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна», АМКУ повторно звернулось з позовом про стягнення штрафу та пені. Однак, стягнення таких великих коштів з ТОВ «ТЕДІС Україна» призведе до негативних впливів на роботу ТОВ «ТЕДІС Україна», що в свою чергу вплине на розмір дивідентів, які підлягають виплаті учаснику товариства - ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД.
Крім того, ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД просив поновити строк для подання позовної заяви, посилаючись на те, що йому не було відомо про розгляд справи, оскільки використання публічних джерел за кордоном під час воєнного стану обмежено.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 повернуто ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД до Антимонопольного комітету України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна», про зобов'язання вчинити дії.
Суд першої інстанції вказав, що ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД подала позов третьої особи з пропуском строку на подання такого позову. Водночас пропуск строку на подання позову не зумовлений обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, а отже, наведені заявником причини пропуску строку є неповажними та залежали від волі самого заявника.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що вимога третьої особи - ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД не спрямована на предмет спору між позивачем та відповідачем, а отже не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги третьої особи не пов'язані з первісним позовом, оскільки вони не виникли з одних правовідносин. Задоволення позову третьої особи не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тобто позови не пов'язані і їх спільний розгляд не є доцільним.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 про повернення позовної заяви третьої особи по справі №916/4098/23.
Третя особа вказує, що на час дії військового стану доступ до сайтів Судової влади, Єдиного реєстру судових рішень поза межами території України є обмеженим. Реєстрація у системі Електронний суд доступна тільки для резидентів України.
Крім того, ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД вказує, що не знало та не могло знати про наявність спору з АМКУ, оскільки за даними, наявними у ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД, штраф, накладений рішенням №551-р від 16.12.2016, було сплачено в повному обсязі: 300 млн. грн. в 2017 році і 131 млн. грн. 11.09.2020.
Апелянт зазначає, що ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД у зв'язку із збройною агресією було позбавлено можливості дізнатись про наявність судового спору проти Компанії, що не було взято судом до уваги та не надано зазначеним аргументам належної оцінки.
Апелянт послався на те, що позовна заява третьої особи має містити саме самостійні вимоги заявника щодо предмета спору у справі. Самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто, третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
Апелянт також вказав, що позовні вимоги ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД щодо зобов'язання Антимонопольного комітету України перерахувати розміру штрафу, накладеного Рішенням Антимонопольного комітету України №151-р від 17.03.2021 безпосередньо пов'язані із первісним позовом, оскільки ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД як учасник ТОВ «ТЕДІС Україна» внаслідок розгляду первісного позову на користь АМКУ, може бути притягнутий до субсидіарної відповідальності щодо сплати штрафу у разі невиконання ТОВ «ТЕДІС Україна» рішення Суду.
Крім того, за оцінкою ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД загальна сума санкцій, накладених АМКУ за одне й те саме порушення, складає 979 454 440,00 грн, а розмір накладеного Рішенням Антимонопольного комітету України №151-р від 17.03.2021 штрафу в 11,5 разу більший за максимально можливий.
З огляду на викладене вище, апелянт просить визнати поважними причини пропущення строку на подання позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами по справі №916/4098/23 та поновити строк на подання позову третьої особи із самостійними вимогами, та скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 по справі №916/4098/23, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 про повернення позовної заяви третьої особи по справі №916/4098/23.
Позивач вказав, що позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, спрямована на перешкоджання розгляду справи № 916/4098/23 та подана поза межами процесуального строку без доведення підстав для його поновлення.
Позивач зазначив, що апелянт як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, не наводить будь-яких пояснень, як саме вона дізналась про розгляду справи № 916/4098/23, якщо використання публічних джерел за кордоном під час воєнного стану обмежено, а також коли саме, враховуючи, що провадження у справі № 916/4098/23 відкрито ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2023, що є визначальним в питанні поновлення процесуального строку.
Позивач вказав, що позов ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД, поданий в порядку статті 49 ГПК України, не відноситься за своїм предметом до предмету спору за первісним позовом, тому відсутні підстави для їх спільного розгляду.
Керуючись викладеним вище, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги компанії ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД, а ухвалу господарського суду Одеської області від 04.06.2025 у справі № 916/4098/23 залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/4098/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/4098/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 про повернення позовної заяви третьої особи по справі №916/4098/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4098/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4098/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 про повернення позовної заяви третьої особи по справі №916/4098/23; розгляд апеляційної скарги ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 про повернення позовної заяви третьої особи по справі №916/4098/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; розглянуто справу 916/4098/23 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 10.07.2025.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку оскаржується ухвала передбачена п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України, а саме ухвала про повернення.
Виходячи із зазначених правових норм та ціни даного позову, перегляд оскаржуваної ухвали підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6, 7 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/4098/23, була отримана в електронному кабінеті Антимонопольним комітетом України - 23.06.2025, ТОВ «ТЕДІС Україна» - 23.06.2025 та представником апелянта адвокатом Даніловим А.І. - 23.06.2025.
Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу врегульованого нормами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Як було встановлено вище, ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 закрито підготовче провадження по справі.
В свою чергу, 03.06.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 49 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У даному випадку, апелянт клопотав про поновлення строку для подання позовної заяви, посилаючись на те, що йому не було відомо про розгляд справи, оскільки використання публічних джерел за кордоном під час воєнного стану обмежено.
Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Таким чином, пропущений процесуальний строк може бути поновлений судом за умови звернення учасника справи із заявою про його поновлення, в якій він має навести причини пропуску, а суд - оцінити наведені причини та визначити їх поважність. На суд покладається обов'язок визначити, наскільки сумлінно та швидко діяв заявник.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом підстав. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про поновлення строку, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин його пропуску, встановити, чи є такий строк значним та чи не буде його поновлення втручанням у принцип юридичної визначеності. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.02.2025 у справі №921/379/23, від 17.01.2025 у справі №9/41, від 19.11.2024 у справі №758/1436/21 та від 16.06.2021 у справі №910/15988/16).
Норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки інакше нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків (постанови Верховного Суду від 13.05.2024 у справі №922/2825/23, від 18.08.2023 у справі №32/257-10, від 03.04.2023 у справі №906/1357/20, від 01.09.2022 у справі №904/8456/21).
Отже, строк на подання позовної заяви третьої особи може бути поновлений за її обґрунтованою заявою та лише з причин, що визнані судом поважними. На підставі належних, допустимих та достатніх доказів суд щоразу встановлює поважність причин пропуску строку та ухвалює рішення про його поновлення / відмову у його поновленні. Саме на третю особу покладається обов'язок довести суду наявність поважних причин пропуску строку.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не є абсолютним та підлягає державному регулюванню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який триває і наразі.
Введення воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення особи і в певних випадках може створити перешкоди та труднощі, що унеможливлюють чи ускладнюють можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
В свою чергу, як вірно зазначив суд першої інстанції, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Для визнання цієї підстави поважною слід брати до уваги, зокрема, територіальне місцезнаходження суду і заявника, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість самого процесуального строку; час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини (висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі за № 585/2494/18).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22).
В той же час, Компанія ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД не довела, що пропуск строку на подання позовної заяви був зумовлений саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку із введенням воєнного стану, зокрема, не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між обставинами (збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом (подання позовної заяви третьої особи у визначений законом строк).
Крім того, звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання позову третьої особи, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі апелянт не наводить будь-яких пояснень, як саме вона дізналась про розгляду справи № 916/4098/23, якщо використання публічних джерел за кордоном під час воєнного стану обмежено, а також коли саме, враховуючи, що провадження у справі № 916/4098/23 відкрито ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2023, що є визначальним в питанні поновлення процесуального строку.
Колегія суддів звертає увагу на висновок викладений у постанові КГС ВС від 16.04.2019 № 916/1689/18, відповідно до якого зі змісту ст. 49 та ст. 180 ГПК України вбачається, що законодавець установив преклюзивний строк для пред'явлення, зокрема, позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, порушення якого має наслідком повернення позовної заяви.
У даному випадку, апелянтом не було доведено, що пропуск строку на подання позову не зумовлений обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, з огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наведені апелянтом причини пропуску строку є неповажними та залежали від волі самого заявника.
Крім того, необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є дотримання таких критеріїв: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмета спору); 2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). Дотримання цих критеріїв необхідно оцінювати та з'ясовувати під час прийняття рішення щодо вступу в справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги (схожий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/12463/18, від 27.09.2019 у справі №904/323/19, від 11.11.2020 у справі №912/2751/16, в ході розгляду яких виникли подібні процесуальні правовідносини).
Згідно з частиною п'ятою статті 49 ГПК до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Частиною другою статті 180 вказаного Кодексу визначено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем, третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору необхідно розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
Тому позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 ГПК, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
В постанові від 30.08.2023 у справі № 910/12744/22 Верховний Суд досліджував наявність/відсутність підстав для повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та зазначив, що
8.7. Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
8.8. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
8.9. Слід акцентує, що предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
8.10. Водночас підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
8.11. Отже, враховуючи вищенаведене, а також приписи частини першої статті 49 ГПК України колегія суддів висновує, що позовна заява третьої особи має містити саме самостійні вимоги заявника щодо предмета спору у справі.
8.11.1. У свою чергу, самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
У постановах від 05.04.2024 у справі №910/10699/21 та від 02.04.2018 у справі №905/121/15 Верховний Суд зазначив, що: 1) самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь; 2) самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що третя особа вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Така особа заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу, а її вимоги до відповідача є конкуруючими із вимогами позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально- правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Необхідно розрізняти поняття "предмет спору" і "предмет позову". Так, предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (пункт 8.8 постанови Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №904/2181/22).
Як було встановлено вище, Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» про стягнення 548 454 440,00 грн, з яких - штрафу у розмірі 274 227 220,00 грн, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 17.03.2021 №151-р у справі №126-26.13/104-18, та пені у розмірі 274 227 220,00 грн.
Таким чином, матеріально-правовим об'єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між Антимонопольним комітетом України як позивачем і ТОВ «ТЕДІС Україна» як відповідачем, є заборгованість зі сплати штрафу за рішенням Комітету від 27.03.2021 № 151-р, яка виникла внаслідок його невиконання Відповідачем в порядку визначеному Законом України «Про захист економічної конкуренції» та нарахованої у зв'язку із чим пені.
В свою чергу, ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД звернулася з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, в якій просила:
- зобов'язати Антимонопольний комітет України перерахувати розмір штрафу, що підлягає стягненню з ТОВ «ТЕДІС Україна» на підставі Рішення № 151-р від 27.03.2021 до 7 873 000,00 грн;
- зобов'язати Антимонопольний комітет України перерахувати розмір штрафу, що підлягає стягненню з ТОВ «ТЕДІС Україна» на підставі Рішення № 151-р від 27.03.2021 до 3 543 000,00 грн.
Отже, ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД заявляючи позов у порядку статті 49 ГПК України, визначив предметом спору наявність або відсутність підстав для перерахунку штрафу, накладеного рішенням Комітету від 27.03.2021 № 151-р, тобто його фактичне оскарження, оскільки в заяві заперечується розмір накладеного штрафу.
Беручи до уваги викладен вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога третьої особи - ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД не спрямована на предмет спору між позивачем та відповідачем, а отже не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, адже навіть у випадку задоволення позову третьої особи - ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД не буде досягнуто вирішення спору не на користь позивача (АМКУ), а на користь третьої особи - ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД.
Більше того, позовні вимоги третьої особи не пов'язані з первісним позовом, оскільки вони не виникли з одних правовідносин. Задоволення позову третьої особи не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тобто позови не пов'язані і їх спільний розгляд не є доцільним.
В свою чергу, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.03.2019 року у справі №916/3245/17 вбачається, що передбачене ст. 49 Господарського процесуального кодексу України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін, не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
Враховуючи викладене вище, зокрема не дотримання апелянтом вимог до позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД до Антимонопольного комітету України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна», про зобов'язання вчинити дії, на підставі частини першої статті 49, частин другої та шостої статті 180 ГПК України.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність ухвали, прийнятої судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 про повернення позовної заяви третьої особи по справі №916/4098/23, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 про повернення позовної заяви третьої особи по справі №916/4098/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 про повернення позовної заяви третьої особи по справі №916/4098/23 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 про повернення позовної заяви третьої особи по справі №916/4098/23 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Постанову складено та підписано 25.08.2025 у зв'язку з перебуванням колегії суддів у щорічній відпустці у період з 07.07.2025 по 08.08.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран