ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
21 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/553/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" - адвокат Жосан Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025, суддя суду першої інстанції Литвинова В.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 02.04.2025
по справі №916/553/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія"
до відповідача: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області
про стягнення 882 320,98 грн, -
Описова частина.
До Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про стягнення 882 320,98 грн заборгованості за договором про закупівлю електричної енергії у постачальника № 2-24 від 01.02.2024, з яких 867 493,33 грн основного боргу, 4 417,73 грн 3% річних та 10 409,92 грн інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням зобов'язань за договором про закупівлю електричної енергії у постачальника № 2-24 від 01.02.2024 в частині оплати поставленої електричної енергії. Крім того, у зв'язку з простроченням виконанням основного зобов'язання, позивачем на суму основного боргу були нараховані інфляційні втрати та відсотки річних.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" 882 320,98 грн заборгованості та 10 587,85 грн витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи рішення в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду доказів оплати спожитої в листопаді 2024 року електроенергії в сумі 867 493,33 грн, тому позовні вимоги про стягнення 867 493,33 грн основного боргу підлягають задоволенню.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що через прострочення відповідачем оплати позивачем було обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення 10 409,92 грн інфляційних та 4 417,73 грн 3% річних за період з 17.12.2024 по 16.02.2025.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 по справі №916/553/25.
Апелянт вказав, що при вирішенні справи судом першої інстанції не враховано, що Територіальне управління не здійснило оплату електричної енергії в сумі 694 929,42 грн в зв'язку з невиконанням зобов'язань ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" щодо надання первинних документів на оплату передбачених Договором коштів в сумі 694 929,42 грн. ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" 12.12.2024 за вих.№587/19-02-4530 надало Акт прийняття - передавання товарної продукції від 09.12.2024 року за листопад 2024 року на загальну суму 867 493,33 грн, яка перевищує залишок відкритих бюджетних асигнувань та виходить за межі передбачених Договором коштів в сумі 694 929,42 грн.
Апелянт зазначив, що оскільки вимога ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" щодо сплати коштів в сумі 867 493,33 грн перевищувала суму, визначену Договором та зареєстрованих у казначействі взятих бюджетних зобов'язань, Територіальне управління не мало правових підстав для сплати вказаної суми коштів, а тому повернуло Акт прийняття - передавання товарної продукції ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія".
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 року по справі №916/553/25 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" відмовити у повному обсязі.
Крім того до Південно-західного апеляційного господарського суду від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 по справі №916/553/25.
Відповідач зазначив, що в порушення договірних зобов'язань, незважаючи на неодноразові письмові звернення Територіального управління про намір виконати взяті на себе фінансові зобов'язання, шляхом оплати 694 929,42 грн. за отриману продукцію, фінансові документи для проведення розрахунку до кінця бюджетного року, тобто до 30.12.2024, ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" так і не було не надано.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 по справі №916/553/25.
Позивач вказав, що зазначені в Договорі обсяги споживання Відповідачем електричної енергії є «очікуваними», та можуть бути остаточно визначеними лише у встановленому порядку оператором системи розподілу АТ «ДТЕК Одеські електромережі». Із врахуванням вищевикладеного, у разі перевищення обсягів споживання та незгоди з умовами договору, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області могло припинити споживання електричної енергії. Однак, після споживання всього очікуваного обсягу електричної енергії, Відповідач продовжив подальше споживання, що зумовило збільшення заборгованості перед ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія".
Позивач зазначає, що Відповідач у апеляційній скарзі не заперечує споживання у листопаді 2024 року визначеного АТ «ДТЕК Одеські електромережі» обсягу електричної енергії, але не зазначає, на підставі якого саме договору відбувалось таке споживання, та тільки заперечує свою заборгованість за Договором №2-24 від 01.02.2024.
Позивач також вказує, що відсутність державних асигнувань не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором.
Керуючись викладеним вище, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 по справі №916/553/25 залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/553/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/553/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 по справі №916/553/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/553/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/553/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 по справі №916/553/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 21.05.2025; призначено справу №916/553/25 до розгляду на 05.06.2025 о 10:30.
05.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що представник апелянта не може прийняти участь у судовому засіданні у зв'язку з зайнятістю у засіданнях по іншим справам.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 відкладено розгляд справи №916/553/25 на 25.06.2025 о 14:00.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 вирішено розглянути справу №916/553/25 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; повідомлено учасників справи про оголошену перерву у судовому засіданні по справі №916/553/25 до 21.08.2025 о 10:30 год.; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
21.08.2025 у судовому засіданні прийняв участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" - адвокат Жосан Т.Ю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату час ті місце його проведення повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025, якою повідомлено учасників справи про оголошену перерву у судовому засіданні по справі №916/553/25 до 21.08.2025 о 10:30 год, отримана відповідачем у системі електронний суд 26.06.2025.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 21.08.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 по справі №916/553/25, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 по справі №916/553/25 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
01.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (Постачальник) та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області (Споживач) укладено договір про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 2-24 (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1. Договору, 2.1. за цим Договором Постачальник продає електричну енергію, за кодом CPV за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія, Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Кількість очікуваного споживання (постачання) електричної енергії за цим Договором визначено в обсязі 1 101 950 кВт*год.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Відповідно до п. 2.4. Договору, строк постачання електричної енергії: 01.02.2024 - 31.12.2024.
Відповідно до п. 2.5. Договору, місце постачання електричної енергії: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області та місцеві загальні суди Одеської області.
Відповідно до п. 5.1. Договору, ціна цього договору становить 6 749 567,17 грн, у тому числі ПДВ 1 124 927,86 грн. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.
Пунктом 5.4. Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 5.5. Договору розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника на підставі отриманого від Постачальника рахунку.
Акти прийняття-передавання товарної продукції Споживача оформлюється сторонами щомісячно після закінчення розрахункового періоду, в якому проведено розрахунки за використану електричну енергію, скріплюється підписами та печатками (за наявності) обох сторін. З врахуванням належним чином оформленого та підписаного сторонами Акту прийняття-передавання товарної продукції Споживачу видається у встановленому законом порядку податкова накладна.
Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 5.6. Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання рахунку Споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Пунктом 13.1. Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання зобов'язань Сторонами - до повного їх виконання.
В матеріалах справи міститься заява-приєднання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №2-24 від 01.02.2024 до умов договору постачання електричної енергії споживчу (Додаток №1 до Договору). До даної заяви додано перелік об'єктів споживача.
Позивачем також було надано Додаток №2 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 2-24 Комерційну пропозицію ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція.
Пунктом 1.1. Комерційної пропозиції встановлено, що на момент укладення договору ціна за 1 кВт*год. електричної енергії сформована за результатами проведених процедур закупівлі та становить 5,10426 грн./кВт*год. без ПДВ.
Відповідно до п. 1.2. Комерційної пропозиції ціна за одиницю товару для кожного календарного (розрахункового) місяця розраховується з урахуванням середньозваженої ціни на електроенергію на ринку "на добу наперед", яка визначається за даними, опублікованими Оператором ринку на його офіційному сайті https://www.oree.com.ua. як середньозважена ціна за результатами торгів у періоді постачання (звітному місяці, або відповідному періоді в разі не повного місяця постачання), та за результатами торгів складає 4,3578 грн./кВт*год. без ПДВ;
Т-Пер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений Регулятором (НКРЕКП), що складає 0,52857 грн./кВт*год. без ПДВ;
Пунктами 1.2.1.-1.2.3. Комерційної пропозиції встановлено, що Постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/зменшення регульованої складової Т-Пер з дати її введення в дію. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в порядку встановленому законодавством в дію) нормативно- правові акти відповідного уповноваженого органу щодо встановлення (зміни) регульованих цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію.
Постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/зменшення відповідної складової середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» в разі зміни (коливання) середньозваженої ціни на електроенергію за даними опублікованими ДП «Оператор ринку» по результатам торгів на ринку «на добу наперед» у розрахунковому періоді.
Постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/зменшення відповідної складової Ціни за даними опублікованими ДП «Оператор ринку» по результатам торгів на ринку «на добу наперед» у розрахунковому періоді.
Пунктом 2.1. Комерційної пропозиції передбачено, що оплата за фактично відпущену електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем один раз за фактичними показниками засобів обліку та даних комерційного обліку і наданих рахунків за спожиту електричну енергію. Оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється на умовах та у строки, передбачені п.4 цієї Комерційної пропозиції, з урахуванням порядку визначення ціни передбаченого в пункті 1.2. цієї Комерційної пропозиції.
Пунктом 9 Комерційної пропозиції передбачено, що термін дії дійсної комерційної пропозиції: з 01.02.2024 по 31.12.2024.
Відповідно до п. 10 Комерційної пропозиції, термін дії договору про закупівлю електричної енергії у постачальника: Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та укладається на строк до 31.12.2024, а в частині розрахунків (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи нарахування пені та штрафні санкції) договір діє до повного їх виконання.
Відповідно до довідки оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за особовим рахунком № 40-87, у листопаді 2024 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області було спожито 114 495 кВт/год.
На підставі вищезазначених даних, ТОВ «ООЕК» було виставлено, а Відповідачем отримано нарочно рахунок № 40-87/1 від 09.12.2024 за спожиту електричну енергію на загальну вартість 867 493,33 грн. (у т.ч. ПДВ).
В матеріалах справи також міститься:
- Лист ТУ ДСА в Одеській області №5-5004/24-вих від 11.12.2024 на адресу ТОВ «ООЕК», в якому вказано, що у зв'язку з закінченням 2024 бюджетного року, зміною постачальника електричної енергії з 01.12.2024 та з метою належного виконання зобов'язань за договором від 01.02.2024 №2-24 «Про закупівлю електричної енергії», позивач просить в строк до 20.12.2024 надати акт прийняття - передавання товарної продукції за листопад 2024 року. Позивач також повідомив, що залишок юридичних зобов'язань за цим Договором становить 694 929,42 грн, які Територіальне управління готове сплати в поточному бюджетному році.
- Лист ТОВ «ООЕК» №587/19-02-4530 від 12.12.2024 на адресу ТУ ДСА в Одеській області, яким було направлено Акти прийняття-передавання товарної продукції від 09.12.2024 за спожиту електричну енергію по Договору про закупівлю №2024 від 01.02.2024 за листопад 2024 року на суму 867 493,33 грн.
- Лист ТУ ДСА в Одеській області №5-5118/24-вих від 18.12.2024 у відповідь на лист ТОВ «ООЕК» №587/19-02-4530 від 12.12.2024, в якому вказано, що лист №587/19-02-4530 від 12.12.2024 повертається без реалізації, оскільки залишок юридичних зобов'язань по Договору про закупівлю №2024 від 01.02.2024, які позивач готовий сплатити становить 694 929,42 грн.
- Лист ТОВ «ООЕК» №587/19-02-1888 від 20.12.2024 на адресу ТУ ДСА в Одеській області, яким надано відповідь на лист відповідача №5-5004/24-вих від 11.12.2024. В даному листі вказано, що у листопаді 2024 року ТУ ДСА в Одеській області було спожито електричну енергію в обсязі 114 495 кВт/год на суму 867 493,33 грн, тому у ТОВ «ООЕК» відсутні правові підстави для складання акту прийняття-передавання товарної продукції за листопад 2024 року на суму 694 929,42 грн. В даному листі також вказано, що Акт прийняття-передавання товарної продукції від 09.12.2024 за листопад 2024 року на суму 867 493,33 грн. було направлено відповідачу поштою 12.12.2024.
- Лист ТОВ «ООЕК» №587/19-02-244 від 27.01.2025 на адресу ТУ ДСА в Одеській області, в якому позивач вказав, що за Договором про закупівлю №2024 від 01.02.2024 відповідачем було порушено строк оплати за спожиту електричну енергію за листопад 2024 року. Станом на 27.01.2025р. склалася заборгованість у сумі 867 493,33 грн. з ПДВ. Крім того, до даного листа позивач надав розрахунок 3% річних від суми боргу за весь час прострочення.
- Лист ТУ ДСА в Одеській області №5-695/25-вих від 12.02.2025 у відповідь на лист ТОВ «ООЕК» №587/19-02-244 від 27.01.2025, в якому вказано, що для підтвердження розміру заборгованості за листопад 2024 року за договором від 01.02.2024 №2-24 «Про закупівлю електричної енергії» необхідно надати акт звірки взаєморозрахунків та акт наданих послуг за листопад 2024 року. Окрім цього, відповідач просив звернути увагу на розмір бюджетних зобов'язань за Договором, які за даними Територіального управління становили 694 929,42 грн. про що Вам було доведено листами від 11.12.2024 №5-5004/24-Вих та від 18.12.2024 №5-5118/24-Вих.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
У статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.1.1 розділу III Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - Правила), постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
За умовами п.1.2.6. ПРРЕЕ, оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції).
Згідно з п. 10 ПРРЕЕ, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1470, а саме пп. 29 п. 2.2., встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема, надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з п.1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312 (далі ПРРЕЕ), укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Пунктами 3.1.7., 3.1.8. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
За умовами п.4.3. ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно з п.4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до п. 4.13. ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Відповідно до п. 4.14 ПРРЕЕ (станом на день укладення договору), платіжний документ формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.
Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається: 1) дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи); 2) дата його отримання від кур'єра; 3) відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; 4) дата його відкриття споживачем на персональній сторінці (особовому кабінеті) споживача на офіційному вебсайті електропостачальника, оператора системи, що може бути підтверджено програмною платформою, яка забезпечує роботу персональної сторінки з визначенням дати та часу його відкриття; 5) дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв'язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії; 6) третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом). Вимоги щодо порядку та форми надання інформації в платіжних документах (рахунках) електропостачальника встановлені розділом ІХ цих Правил.
Положеннями п. 5.2.1. Правил встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів та на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.
Пункт 3 ч.1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу виникли зобов'язальні правовідносини, згідно з якими позивач зобов'язався поставити електричну енергію, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплатити поставлену і використану електричну енергію.
Пунктом 2.4 Договору передбачено строк постачання електричної енергії, а саме: з 01.02.2024 по 31.12.2024.
Відповідно до довідки оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за особовим рахунком № 40-87, у листопаді 2024 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області було спожито 114 495 кВт/год.
На підставі вищезазначених даних, ТОВ «ООЕК» було виставлено, а Відповідачем отримано рахунок № 40-87/1 від 09.12.2024 за спожиту електричну енергію на загальну вартість 867 493,33 грн. (у т.ч. ПДВ). Даний рахунок було отримано представником відповідача нарочно 09.12.2024, що підтверджується відміткою на даному рахунку.
Пунктом 4 Додатку № 2 до Договору «Комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція» встановлено, що клієнт здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунку, грошовими коштами на спеціальний рахунок ТОВ «ООЕК».
Як було встановлено вище, відповідач отримав 09.12.2024 нарочно рахунок за листопад 2024 року, тому мав сплатити за електроенергію протягом 5 робочих днів, тобто до 16.12.2024 включно.
Однак, як станом на дату подачі позовної заяви по справі № 916/553/25, так і станом на час ухвалення рішення, доказів оплат на погашення спожитої в листопаді 2024 року електроенергії Відповідачем не надано.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення вартості спожитої електричної енергії у листопаді 2024 року загальною вартістю 867 493,33 грн.
Щодо посилань апелянта на відсутність бюджетних асигнувань для виконання зобов'язань за Договором про закупівлю електричної енергії у постачальника № 2-24 від 01.02.2024, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 10 Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція», Договір набирає чинності з моменту підписання клієнтом заяви-приєднання до договору і укладається на строк до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків договір діє до повного їх виконання.
Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно п. 2.3.14 ПРРЕЕ, постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку. На даний час, функції постачальника послуг комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі».
Крім того, відповідно до п. 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (надалі - ККОЕЕ), зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
Пунктом 2.1 Договору визначено кількість очікуваного споживання (постачання) електричної енергії за цим Договором за місяцями 2024 року. В свою чергу, ТОВ «ООЕК» не має доступу до прилад обліку Відповідача та не може здійснювати контроль обсягів спожитої електричної енергії. Саме Відповідач самостійно контролює власне споживання та може в будь-який час припинити споживати електричну енергію, у тому числі шляхом звернення до ОСР в порядку та згідно вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, із заявою щодо припинення постачання електричної енергії на об'єкт.
Таким чином, у разі завершення споживання усього очікуваного обсягу електричної енергії та відсутності бюджетних коштів для продовження споживання електричної енергії, саме Споживач мав остаточно визначити обсяг електричної енергії, що був передбачений умовами договору про закупівлю із електропостачальником та звернутися із заявою до ОСР щодо тимчасового обмеження електроживлення до моменту укладення нового договору про закупівлю електричної енергії та надходження бюджетних коштів для сплати нових обсягів.
Однак, Відповідач продовжив споживання електричної енергії на підставі укладеного договору про закупівлю електричної енергії №2-24. В свою чергу, обсяги споживання належним чином підтверджуються Операторами системи розподілу, а саме: довідкою АТ «ДТЕК Одеські електромережі.
Крім того, споживання за договором №2-24 у спірний період обсягу у розмірі 114495 кВт./год. електричної енергії Відповідачем не заперечуються. В той же час, ані Законом України «Про публічні закупівлі», а ні Законом України «Про ринок електричної енергії», а ні ПРРЕЕ не передбачено підставою припинення договірних відносин між електропостачальником та споживачем - споживання усієї кількості обсягу електричної енергії/витрати усіх коштів, передбачених Договором про закупівлю.
Відсутність державних асигнувань не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором (ст. 4, 48, 51 Бюджетного кодексу України). В свою чергу, за визначенням держава є політичною формою організації правління, що характеризується суверенною владою, політичним та публічним характером, реалізацією своїх повноважень на певній території через систему спеціально створених органів та організацій.
Держава, як учасник цивільно-правових відносин, суб'єкт публічного права, в цілому виконує функції, як правило, владно-публічного характеру, бере участь у цивільноправових відносинах винятково. Водночас, вступаючи у цивільно-правові відносини, держава наділяється такими самими правами, як і будь-які інші учасники цивільного обороту (фізичні або юридичні особи), тобто з урахуванням вимог ст. 82 ЦК України, у цивільно-правових відносинах виступає на засадах юридичної рівності з іншими учасниками цивільно-правових відносин. (Правова позиція Верховного Суду наведена у постанові від 20.11.2019 р. по справі № 922/74/19).
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічні положення містяться у ст. 617 ЦК України.
Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету.
Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договорами.
Відповідач як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань. Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно ж до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права. Таким чином, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. (Правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, наведеному у постанові по справі № 916/1345/18 від 07.11.2019 р.).
Отже, наведені апелянтом доводи не звільняють від оплати за спожиту електричну енергію та не є такими, що спростовують обов'язок виконання Відповідачем зобов'язання.
Щодо вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Так, у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
За умовами п. 9.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та законодавством України.
Пунктом 6 комерційної пропозиції передбачено, що згідно ст. 625 ЦК України, на суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних від суми боргу за весь час прострочення.
У даному випадку, відповідачем було прострочена виконання зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії, у зв'язку з чим, позивачем було обґрунтовано нараховано на суму основної заборгованості 3 %річних та інфляційні втрати.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично правильним.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та відсотків річних підлягають задоволенню.
Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 по справі №916/553/25 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 по справі №916/553/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 по справі №916/553/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 по справі №916/553/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 25.08.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран