79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" серпня 2025 р. Справа №914/2216/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущака Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Хом'як Х.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Оскарпарк» б/н від 07.03.2025 (вх. № 01-05/635/25 від 10.03.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2025 (повний текст рішення складено 03.03.2025, м. Львів, суддя М.М. Петрашко)
у справі № 914/2216/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Логістик», м. Кременчук Полтавської області
до відповідача Приватного підприємства «Оскарпарк», м. Львів
про стягнення 1 972 538,46 грн,
за участю представників:
від позивача: Єгоров С.А.;
від відповідача: не з'явився.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія Логістик» заявлено позов до Приватного підприємства «Оскарпарк» про стягнення 8522086,95 грн, з яких 7950000,90 грн - основний борг, 175403,35 грн - 3% річних та 396682,70 грн - інфляційні втрати. Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 1972538,46 грн з яких 1029692,00 грн - основний борг, 216723,27 грн - 3% річних та 726123,19 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.02.2024 ТОВ «Енергія Логістик» було подано до митного оформлення періодичну митну декларацію типу ЕК10РР на вивезення соєвих бобів врожаю 2023 року в кількості 500 тон, однак на вказану декларацію ТзОВ « Енергія Логістик» отримало картку відмови в прийнятті митної декларації, в якій зазначено, до митного оформлення ТзОВ «Енергією Логістик» подано довідку експортера від 26.01.2024 згідно з якою, соя вирощена сільськогосподарським товаровиробником ТзОВ «АГРО-ГАЛИЧ-ІФ». В ході проведення первинного аналізу встановлено, що від проведення первинного аналізу встановлено, що від імені ТОВ «АГРО-ГАЛИЧ-ІФ» податкові накладні в ЄРПН на постачання соєвих бобів в адресу ТзОВ «Енергія Логістик» не реєструвались. Податкові накладні на постачання сої врожаю 2023 року в адресу ТзОВ «Енергія Логістик» в кількості 500 тон зареєстровані в ЄРПН від імені ПП «Оскарпарк». Разом з тим встановлено, що ПП «Оскарпарк» в період реєстрації податкових накладних на постачання сої в адресу ТзОВ «Енергія Логістик» (листопад грудень 2023 та січень 2024), фактично вже здійснено вивезення всього обсягу придбаної сої за межі митної території України, на підставі митних декларацій, заповнених у звичайному режимі, що фактично унеможливлює поставку ПП «Оскарпарк» сої в адресу ТзОВ «Енергія Логістик».
Отже, як вказано у позовній заяві, за таких обставин внаслідок не добросовісності ПП «Оскарпарк» ТзОВ «Енергія Логістик» не може здійснити постачання придбаної сої за межі митної території України та вимушена нести збитки у зв'язку з невиконанням зовнішньоекономічного контракту.
За невиконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення сплачених коштів позивач відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог нарахував відповідачу 216723,27 грн - 3% річних та 726123,19 грн - інфляційних втрат.
З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 1972538,46 грн з яких 1029692,00 грн - основний борг, 216723,27 грн - 3% річних та 726123,19 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.02.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Оскарпарк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Логістик» 1029692,00 грн - основного боргу, 22076,73 грн - 3% річних, 108534,46 грн - інфляційних втрат та 17404,55 грн - витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2023 між Приватним підприємством «Оскарпарк» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія Логістик» (покупець) укладено договір №СБ-22/11/2023, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар соя, країна походження Україна, врожай 2023 року, насипом.
Матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем оплат на користь відповідача в загальному розмірі 7950000,90 грн відповідно до таких платіжних інструкцій: №330 від 28.11.2023 на суму 180000,00 грн, №334 від 01.12.2023 на суму 2500000,00 грн, №281 від 02.12.2023 на суму 3000000,00 грн та №289 від 13.12.2023 на суму 2270000,90 грн (призначення платежу відповідно до вказаних платіжних інструкцій: оплата за сою врожаю 2023 року згідно з рахунком №1583 від 22.11.2023 та договору №СБ-22/11/2023 від 22.11.2023). Факт подачі транспорту позивача для здійснення поставки товару відповідачем не заперечується.
Місцевим судом встановлено, що відповідач не поставив позивачу товар на суму 1029692,00 грн, докази сплати відповідачем вказаної суми в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 1029692,00 грн основного боргу є обґрунтована, з огляду на що підлягає задоволенню.
Разом з тим, судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 18.09.2024 по 01.11.2024. Відповідно до здійсненого перерахунку суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 22076,73 грн - 3% річних та 108534,46 грн - інфляційних втрат.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 13.02.2025 Приватне підприємство «Оскарпарк» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 07.03.2025 (вх. № 01-05/635/25 від 10.03.2025) у якій просить рішення господарського суду Львівської області від 13 лютого 2025 року в частині стягнення з Приватного підприємства «Оскарпарк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Логістик» 1029692,00 грн - основного боргу, 22076,73 грн - 3% річних, 108534,46 грн - інфляційних втрат та 17404,55 грн - витрат по сплаті судового збору скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Логістик» відмовити повністю.
Апелянт вказує, що згідно переписки через електронну пошту ПП «Оскарпарк» надіслало усі необхідні для замитнення документи 20.12.2023, а відтак позивач повинен був поставити автомобілі під завантаження у строк до 04.01.2024.
Однак позивачем були поставлені автомобілі під завантаження лише 12 та 14 лютого 2024 року, ПП «Оскарпарк» відвантажило ТОВ «Енергія Логістик» товар у кількості 200,81 тон 12 та 14 лютого 2024 року, згідно видаткових накладних №53 та №92, однак позивач отримавши товар, відмовився підписувати відповідні документи, зокрема видаткові накладні. У переписці з представником позивача містяться результати аналізу поставленого товару із вказівкою на номера авто, на які власне і відбулося завантаження товару у кількості 200,81 тон у лютому 2024 року на загальну вартість 3192879,00 грн.
Як зазначив скаржник, в подальшому сторонами велися переговори щодо повернення ПП «Оскарпарк» частини коштів, на які не було поставлено товару. В межах досягнутих усних домовленостей ПП «Оскарпарк» 20.06.2024 повернув на рахунок ТзОВ «Енергія Логістик» 1081145,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №43117174 та 28.06.2024 - 839162,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №43117218.
У судове засідання 13.08.2025 з'явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
У судове засідання 13.08.2025 відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
22.11.2023 між Приватним підприємством «Оскарпарк» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія Логістик» (покупець) укладено договір №СБ-22/11/2023, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар соя, країна походження Україна, врожай 2023 року, насипом.
Згідно з пунктом 5.3. договору, продавець надає на адресу покупця пакет документів необхідних для відкриття/реєстрації попередньої митної декларації на товар протягом 10 днів з дати укладення цього договору. В іншому випадку договір втрачає свою чинність без будь яких взаємних зобов'язань сторін.
Пунктами 7.1. та 8.1. договору передбачено, що покупець подає транспорт для завантаження протягом 15 днів з моменту надання повного пакету документів для відкриття попередньої експортної декларації на товар. Продавець гарантує відвантаження всієї партії товару протягом 24 годин після надання транспорту покупцем, за умови сприятливих погодних умов.
Відповідно до пункту 9.1. договору 100% фактурної вартості окремих партій відвантаженого товару сплачується протягом 1 (одного) банківського дня після завершення завантаження кожної одиниці транспорту.
22.11.2023 постачальник (Приватне підприємство «Оскарпарк») виставив одержувачу (Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергія Логістик") рахунок-фактуру №1583 на суму 7950000,90 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія Логістик» було здійснено такі оплати на користь Приватного підприємства "Оскарпарк": 28.11.2023 на суму 180000,00 грн (платіжна інструкція №330), 01.12.2023 на суму 2500000,00 грн (платіжна інструкція №334), 02.12.2023 на суму 3000000,00 грн (платіжна інструкція №281) грн. та 13.12.2023 року на суму 2270000,90 грн (платіжна інструкція №289). Загальна сума здійснених оплат становить 7950000,90 грн, призначення платежу відповідно до вказаних платіжних інструкцій: оплата за сою врожаю 2023 року згідно з рахунком №1583 від 22.11.2023 та договору №СБ-22/11/2023 від 22.11.2023.
Як зазначено у позовній заяві, 14.02.2024 ТзОВ «Енергія Логістик» було подано до митного оформлення періодичну митну декларацію типу ЕК10РР на вивезення соєвих бобів врожаю 2023 року в кількості 500 тон, однак на вказану декларацію ТзОВ «Енергія Логістик» отримало картку відмови в прийнятті митної декларації, в якій зазначено, до митного оформлення ТзОВ «Енергією Логістик» подано довідку експортера від 26.01.2024 згідно з якою, соя вирощена сільськогосподарським товаровиробником ТзОВ «АГРО-ГАЛИЧ-ІФ». В ході проведення первинного аналізу встановлено, що від проведення первинного аналізу встановлено, що від імені ТОВ «АГРО-ГАЛИЧ-ІФ» податкові накладні в ЄРПН на постачання соєвих бобів в адресу ТзОВ «Енергія Логістик» не реєструвались. Податкові накладні на постачання сої врожаю 2023 року в адресу ТзОВ «Енергія Логістик» в кількості 500 тон зареєстровані в ЄРПН від імені ПП «Оскарпарк». Разом з тим встановлено, що ПП «Оскарпарк» в період реєстрації податкових накладних на постачання сої в адресу ТзОВ «Енергія Логістик» (листопад грудень 2023 та січень 2024), фактично вже здійснено вивезення всього обсягу придбаної сої за межі митної території України, на підставі митних декларацій, заповнених у звичайному режимі, що фактично унеможливлює поставку ПП «Оскарпарк» сої в адресу ТзОВ «Енергія Логістик».
Разом з тим, як зазначив позивач, враховуючи середню врожайність таких сільськогосподарських культур, опубліковану Міністерством аграрної політики та продовольства України, загальний обсяг постачання ТзОВ «АГРО-ГАЛИЧ-ІФ» пшениці, ріпаку, та сої, фактично перевищує можливий валовий збір такої сільськогосподарської продукції у 2023 році. Тобто, вказані обставини унеможливлюють постачання сої в обсягах, вказаних у податкових накладних ТОВ «АГРО-ГАЛИЧ-ІФ» в адресу ПП «Оскарпарк».
Отже, як вказано у позовній заяві, за таких обставин внаслідок не добросовісності ПП «Оскарпарк» ТзОВ «Енергія Логістик» не може здійснити постачання придбаної сої за межі митної території України та вимушена нести збитки у зв'язку з невиконанням зовнішньоекономічного контракту.
За невиконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення сплачених коштів позивач відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог нарахував відповідачу 216723,27 грн - 3% річних та 726123,19 грн - інфляційних втрат.
З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 1972538,46 грн з яких 1029692,00 грн - основний борг, 216723,27 грн - 3% річних та 726123,19 грн - інфляційні втрати.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 22.11.2023 між Приватним підприємством «Оскарпарк» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія Логістик» (покупець) укладено договір №СБ-22/11/2023, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар соя, країна походження Україна, врожай 2023 року, насипом.
Матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем оплат на користь відповідача в загальному розмірі 7950000,90 грн відповідно до таких платіжних інструкцій: №330 від 28.11.2023 на суму 180000,00 грн, №334 від 01.12.2023 на суму 2500000,00 грн, №281 від 02.12.2023 на суму 3000000,00 грн та №289 від 13.12.2023 на суму 2270000,90 грн (призначення платежу відповідно до вказаних платіжних інструкцій: оплата за сою врожаю 2023 року згідно з рахунком №1583 від 22.11.2023 та договору №СБ-22/11/2023 від 22.11.2023).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не поставив позивачу товар на суму 1029692,00 грн, докази сплати відповідачем вказаної суми в матеріалах справи відсутні.
В матеріалах справи відсутні належні докази оформлення та завантаження товару.
Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога про стягнення 1029692,00 грн основного боргу є обґрунтована, з огляду на що підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення 216723,27 грн - 3% річних та 726123,19 грн інфляційних втрат.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач до подання позовної заяви не пред'являв відповідачу вимогу про повернення йому сплачених грошових коштів у зв'язку з непереданням відповідачем товару. Вперше вимога про повернення коштів за оплачений та непоставлений товар викладена у позовній заяві у даній справі. Позовна заява подана позивачем 10.09.2024.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Отже, враховуючи те, що вимога про повернення коштів пред'явлена позивачем 10.09.2024, беручи до уваги семиденний строк для виконання відповідачем такої вимоги, тому таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання відповідач вважається починаючи з 18.09.2024.
Таким чином, враховуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних та інфляційних втрат за невиконання відповідачем грошового зобов'язання в даному випадку можливе починаючи з 18.09.2024.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 18.09.2024 по 01.11.2024, апеляційний суд встановив, що такий здійснено вірно, відтак правомірно стягнуто з відповідача 22076,73 грн - 3% річних та 108534,46 грн - інфляційних втрат.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2025 у справі №914/2216/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Оскарпарк» б/н від 07.03.2025 (вх. № 01-05/635/25 від 10.03.2025) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2025 року у справі № 914/2216/24 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя О.І. Матущак
Суддя Н.М. Кравчук