Справа № 639/5629/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/1116/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: скарги в порядку ст.206 КПК України
(про відмову у відкритті провадження)
26 серпня 2025 року, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ув'язненого ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.08.2025 року, -
04.08.2025 захисник - адвокат ОСОБА_3 в інтересах ув'язненого ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду зі скаргою на незаконне тримання під вартою у порядку ст. 206 КПК України. В обґрунтування посилався на те, що вироком Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України та йому призначено покарання, із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України: за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки; за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років з конфіскацією майна. Зараховано в якості відбутого покарання за цим вироком відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КПК України строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 з 17.05.2023 по 19.05.2023 (включно), виходячи з того, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, який обчислюється з моменту проголошення вироку. Вироком Харківського апеляційного суду від 04.07.2024 року скасовано вирок Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_4 в частині призначення покарання та призначено ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.307 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки; за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. Постановою Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду вирок Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 року щодо ОСОБА_4 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обрано обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 02 серпня 2025 року включно. Станом на 04.08.2025 закінчився строк дії обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а обраний Верховним судом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в подальшому не продовжувався, а тому на даний час відсутні законні підстави для обмеження свободи ОСОБА_4 . Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16.07.2025 року визначено вважати ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, таким який має утримуватися під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до вирішення питання продовження строків тримання під вартою колегією суддів Харківського апеляційного суду, але не більше ніж до 26 серпня 2025 року включно. На думку сторони захисту, вказана ухвала є незаконною та не може слугувати підставою для продовження утримання ОСОБА_4 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» оскільки прямо суперечить ст. 12 КПК та главі 18 КПК України. У зв'язку із чим, виникла необхідність звернення із зазначеною скаргою.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.08.2025 року скаргу захиснику ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні вказаної скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 06.08.2025 року та ухвалити нову, якою зобов'язати уповноважених осіб ДУ «Харківський слідчий ізолятор» негайно звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При перевірці апеляційної скарги встановлені підстави для відмови у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою.
В офіційному тлумаченні ч.2 ст.55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави, як зазначено у п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі».
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Статтею 392 КПК України передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ст.ст.307, 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, до числа яких не відносяться ухвали слідчих суддів щодо скарг (клопотань), поданих у порядку ст. 206 КПП України. Оскарження таких рішень в апеляційному порядку кримінальним процесуальним законом не передбачено.
На відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченого статтями 303-308 КПК України, ст. 206 КПК України встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб та надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи, зокрема, наявності судового рішення та ін., та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.
При цьому, вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст.208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що заявником подано скаргу саме в порядку ст. 206 КПК України, а не в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченому статтями 303-308 КПК України, ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , поданої в порядку ст.206 КПК України, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
При цьому, слід врахувати, що відповідно до п.8 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Проте, як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 4 квітня 2019року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа №646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади».
Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч.4 ст.399 КПК України, суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
А тому, слід відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.08.2025 року.
Відмова у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , узгоджується з правовим висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі №766/22242/17 (провадження №51-7276 кмо 18), у якому зазначено, що оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України, у переліку, передбаченому ст. 309 КПК України, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Згідно ч. 5 ст. 399 КПК України копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись ч.1 ст.9, ст.307, ст.309, 392, ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.08.2025 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку згідно до положень ст. ст. 424, 426 КПК України.
Суддя Харківського
апеляційного суду ОСОБА_2