Справа № 638/8263/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/831/25 Доповідач: ОСОБА_2
20 серпня 2025 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого судді ОСОБА_2 ,
- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
- секретаря ОСОБА_5 ,
- власника майна ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 16.06.2025,-
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_7 про арешт майна.
Накладено арешт, шляхом заборони володіння, користування та розпорядження на майно, тимчасово вилучене під час огляду місця події 02.05.2025 в період часу з 17 год 20 хв до 17 год 30 хв за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 5
Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 05.05.2025 прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням в межах матеріалів кримінального провадженні №12025221200000850 від 03.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296КК України про арешт майна.
В обґрунтування клопотання зазначив, що в СВ ХРУП №3 ГУНПперебуває кримінальне провадження за №12025221200000850 від 03.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя послався на те, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити досягненням завдань кримінального провадження.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просять скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 16.06.2025та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання.
Апеляційні скарги обґрунтовують тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання про арешт майна.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційна скарга, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №12025221200000850 від 03.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296КК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З клопотання прокурора про арешт майна, по суті, вбачається, що арештоване майно є предметом кримінального правопорушення, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і має доказове значення у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурор довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має значення для забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.
Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України). Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
З матеріалів судового провадження вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 та ч. 2 ст. 167 КПК України.
Згідно зі ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді щодо способу забезпечення кримінального провадження визначення місця зберігання на майно, тимчасово вилучене під час огляду місця події 02.05.2025 та вважає, що вказаний спосіб забезпечення кримінального провадження є неналежним, оскільки в значній мірі обмежує законні права та інтереси власника майна.
Крім того, 11.08.2025 прокурор подала заяву, в якій зазначила, що на даний час були проведені всі необхідні експертизи з вилученими предметами, вони не відносяться до вогнепальної зброї.
Судові матеріали не містять даних, що теперішній власник вилучених предметів. має статус підозрюваного в кримінальному провадженні №12025221200000850 від 03.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296КК України.
Слідчий суддя наклав арешт на майно без врахування вимог п. 5, 6 ч. 2, п. 4, 5 ч. 5 ст. 173 КПК України по суті обмеживши право ОСОБА_6 володіти ним.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Згідно зі ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України та ч. 1 ст. 412 КПК України.
За наслідками апеляційного розгляду судова колегія має повноваження скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу по справі відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 16.06.2025 в частині місця зберігання та способу арешту майна.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Керуючись ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 16.06.2025щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12025221200000850 скасувати в частині володіння на майно, тимчасово вилучене під час огляду місця події 02.05.2025.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою передати на відповідальне зберігання ОСОБА_6 майно, тимчасово вилучене під час огляду місця події 02.05.2025.
Попередити власника майна про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді