Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7773/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/798/25
Категорія ст.331 КПК України Доповідач ОСОБА_2
21 серпня 2025 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Корольовського районного суду м Житомира від 28 липня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Ухвалою Корольовського районного суду м Житомира від 28 липня 2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25.09.2025 року, без визначення розміру застави.
Суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним даного кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у його вчиненні, вважав, що лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти встановленим ризикам.
Крім того, задовольняючи клопотання суддя відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив підозрюваному розмір застави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду, ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 та покласти обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Вважає ухвалу суду необґрунтованою та незаконною.
Зазначає, що лише тяжкість покарання мне може бути єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Стверджує, що суд не врахував, що обвинувачений самостійно з'явився до поліції, має міцні соціальні зв'язки, шестеро дітей, постійне місце проживання, брав участь у бойових діях, є інвалідом 3 групи.
Крім того, обвинувачений, визнає свою вину, кається, бажає відшкодувати шкоду, співпрацював зі слідством.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В провадженні Корольовського районного суду м.Житомира перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.1 ст. 121 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Згідно вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вимогами ст.ст. 176, 178, 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є виключним запобіжним заходом, який застосовується лише, якщо жоден із інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
Однак, під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не були дотримані в повному обсязі.
На переконання колегія суддів продовжуючи ОСОБА_6 найбільш суворий запобіжний захід, судом належно не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Отже, наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.
Разом з тим, висновок суду про неможливість застосування до ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу, належно не аргументований, оскільки суд обмежився лише посиланням на те, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню визначених ризиків.
На думку колегії суддів, суд залишив поза увагою доводи захисника, що обвинувачений самостійно з'явився до поліції, визнає вину повністю, сприяв досудовому розслідуванні, бажає відшкодувати шкоду, судовий розгляд кримінального провадження вже розпочато.
Крім того, ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, офіційно одружений, в їх сім'ї виховується шестеро неповнолітніх дітей, найменшій дитині не виповнилося 2 роки, має постійне місце проживання, брав участь у бойових діях, отримав поранення, демобілізований по стану здоров'я є інвалідом 3 групи, внаслідок війни.
Вищенаведені обставини на переконання апеляційного суду, дають підстави вважати, що менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою, а зокрема домашній арешт з забороною залишати житло цілодобово, покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, в повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам.
Доводи прокурора про неможливість застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою через можливість впливу на свідків та потерпілу обґрунтовуються виключно на припущеннях, характері та тяжкості злочину відповідно до обвинувального акта.
Порушення обов'язків обвинуваченим, в тому числі і в разі незаконного впливу на свідків чи потерпілу є підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому повинна бути врахована разом з іншими обставинами, визначеними у ст.178 КПК України, а тому не може бути єдиним приводом для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, оскільки у цьому випадку нівелюється мета та значення інституту запобіжних заходів у кримінальному провадженні, а такий запобіжний захід перетворюється на міру попереднього покарання такої особи, що з врахуванням презумпції невинуватості є неприпустимим.
За таких обставин, ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Корольовського районного суду м Житомира від 28 липня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 з забороною залишати житло цілодобово, на строк до 28 серпня 2025 року включно.
Покласти на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від позапроцесуального спілкування з потерпілою.
Контроль за виконанням запобіжного заходу покласти на органи Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_6 .
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: