Справа № 158/2202/22 Провадження №11-кп/802/574/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
21 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника засудженого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 червня 2025 року,
Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.10.2023 ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, який ухвалою Волинського апеляційного суду від 31.01.2024, - залишено без змін.
01 листопада 2024 року засуджений ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про перегляд вищевказаного вироку суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.
Заяву засуджений обґрунтовує тим, що судом при ухвалені вироку, в його основу, покладені письмові докази, у тому числі висновки експертів, які на його думку, зібрані з порушеннями вимог КПК України, є неповними, суперечливими і містять розбіжності. Також зазначає про те, що судом помилково взято до уваги покази, які були надані слідчому та прокурору на досудовому розслідування, що є порушенням вимог ст.95 КПК України. На його переконання, частина доказів, які були зібрані в ході досудового розслідування і підтверджують його непричетність до вчинення кримінального правопорушення, судом не досліджувались і не були взяті до уваги. Посилаючись на викладене, засуджений просить переглянути ухвалений щодо нього вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.10.2023 за нововиявленими обставинами.
Оскаржуваною ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.06.2025 заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.10.2023, залишено без задоволення.
Не погодившись із такою ухвалою місцевого суду, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою. Зазначає про те, що за положеннями КПК України штучне створення або підробка доказів, неправильність перекладу висновків і пояснень експерта, на яких ґрунтується вирок, визнаються нововиявленими обставинами. Такі обставини не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і, які самі по собі або разом із раніше виявленими доводять неправильність вироку, що належить переглянути. Вказує, що він в суді першої інстанції заявив клопотання про надання йому копій документів із кримінального провадження (протоколу огляду речей від 23.07.2022, акту судово-криміналістичного дослідження №67 від 08.08.2022, протоколу обшуку від 20.07.2022 та інших) в межах якого ухвалено вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.10.2023, однак мотивів з цього приводу оскаржувана ухвала не містить, що на його думку, є порушенням. При цьому, ОСОБА_7 вважає, що такі документи повинні були бути надані йому та досліджені судом, оскільки вони складені з порушенням та відповідно є недопустимими. Посилаючись на викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідача, який доповів суть ухвали суду, заслухавши засудженого та його захисника, які скаргу підтримали, прокурора, який апеляційні доводи заперечив через їх безпідставність, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
За положеннями ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам закону відповідає.
Підстави та порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами, строки звернення та вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначає глава 34 КПК України.
З урахуванням системного тлумачення норм цієї глави у сукупності з іншими нормами, що в цілому визначають процедуру судового провадження, призводить до висновку, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайною (екстраординарною) процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судового рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.
Так, ч.2 ст.459 КПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. При цьому, зазначена норма закону містить вичерпний перелік таких обставин, зокрема: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 3) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Разом з тим, згідно із ч.2 ст.462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються, зокрема обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, а також обґрунтування із посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Отже, нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, юридичні факти, що перебувають в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні і спростовують, через їх невідомість й істотність, висновки, які містяться у вироку чи ухвалі, що набрали законної сили, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини та вказувалося судом першої інстанції, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч.2 ст.459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, а також надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду кримінального провадження, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Судом встановлено, що вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.10.2023 ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 31.01.2024, вищевказаний вирок щодо ОСОБА_7 залишено без змін як законний, обґрунтований та вмотивований.
Як вбачається, з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали від 13.06.2025 суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що засудженим ОСОБА_7 у поданій заяві не наведено обставин, які в розумінні ч.2 ст.459 КПК України є нововиявленими, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів у кримінальному провадженні шляхом надання їм власної, а також полягають у спробі повторно переглянути вирок суду, який набрав законної сили після перегляду його апеляційною інстанцією. Так, при розгляді кримінальної кримінального провадження за результатами якої ухвалено вирок від 18.10.2023 як судом першої так і судом апеляційної інстанцій перевірялись фактичні обставини вказаного кримінального провадження, а також надавалась оцінка щодо допустимості/недопустимості доказів, про які зазначає засуджений у поданій заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
Отже, обставин, вичерпний перелік яких викладено у ч.2 ст. 459 КПК України, що могли вплинути на судове рішення, та які існували, але не були відомі суду першої інстанції та особі, яка звертається, на час винесення вироку, засудженим не наведено, а його позиція, як правильно зазначив суд першої інстанції, фактично полягає лише у спробі повторно оскаржити вирок суду першої інстанції, який набрав законної сили та залишений без зміни вищою судовою інстанцією.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не тотожний апеляційному чи касаційному оскарженню судових рішень. Натомість засуджений домагається перегляду ухваленого судового рішення виключно заради відстоювання своєї точки зору щодо надання нової оцінки вже існуючим та перевіреним у судовому засіданні доказам, чого суд не вправі повторно перевіряти.
Зрештою наведені у заяві підстави перегляду вироку за нововиявленими обставинами зводяться до переоцінки доказів, що суперечить положенням п.1 ч.1 ст.7 КПК України і, зокрема, такій засаді кримінального провадження, як верховенство права, яка передбачає принцип юридичної визначеності, відповідно до якого якщо суди остаточно вирішили справу, їхнє рішення не повинно братися під сумнів, жодна із сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд розглянувши у порядку глави 34 КПК України заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.10.2023, не встановивши обставин на підтвердження доводів засудженого, які би згідно з ч.2 ст. 459 КПК можна було визнати нововиявленими, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви без задоволення.
Таким чином, усі доводи засудженого, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними та до уваги не приймає, оскільки вони повністю були враховані судом першої інстанції та відповідно не спростовують висновків місцевого суду і не дають жодних підстав для скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, як про це просить апелянт.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено.
А тому, апеляційну скаргу засудженого на підставі п.1 ч.1 ст.407 КПК України, слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу, - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 червня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом, а особою, яка тримається під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді